Давньогрецький театр, Детальна інформація

Перед трьома середніми приміщеннями знаходився кам’яний проскеній, який складався з іонічних напівколон діаметром 0,33 м. і заввишки 3,5 м. На думку деяких дослідників (Дерпфельд, Флікінгер, Пікард-Кембрідж), він був збудований тільки в 3 або 2 ст. до н.е. і замінив собою дерев’яний проскеній. На обох кінцях кам’яного проскенія виступають невеликі параскенії, споруджені, мабуть, в той же час. Є також і красиві ворота з двома дверима: одні двері вели на орхестру, інші – на похилий підйом, до даху проскенія. Із спорудженням кам’яного проскенія дія, ймовірно, була перенесена на логейон.

Театр в Мегалополі

Театр був споруджений перед Терсиліоном – приміщенням для зібрання 10 тисяч аркадян. Чудова будівля Терсиліона була створена в 4 ст. до н.е., тоді ж був збудований і театр. Терсиліон підтримувався безліччю колон, його вестибюль служив замість скени як завершення орхестри.

Театр в Мегалополі, що вважався найбільшим у всій Греції (вміщав більш ніж 40 тис. глядачів), був відомий, окрім того, особливими театральними пристосуваннями, які пізніше римляни позначали як "рухому сцену" (scaena ductilis). В одному з пародів театру існувало приміщення, що називалося, згідно клеймам на цеглі, як скенотека. Децпфельд вважає, що це приміщення служило для зберігання "рухомої сцени", яку він визначає як кулісу, що висувалася в разі потреби перед вестибюлем Терсиліона. Проте Беті і Фіхтер вважають, що "рухома сцена", яка зберігалася в скенотеці, являла собою жвавий дерев’яний поміст, що споруджувався для драматичних вистав між орхестрою і Терсиліоном, цей поміст замінював скену.

Близько 200 р. до н.е. (а на думку Пікард-Кембріджа – біля середини 2 ст. до н.е.) в театрі був збудований мармуровий проскеній і з того часу вистави йшли вже на високій сцені.

Театр в Прієні

Театр був збудований між 350 і 330 рр. до н.е. (німецький вчений А.Геркан вказує 300 р. до н.е.). Спочатку скена була дерев’яною. Кам’яна скена була збудована не раніше початку 3 ст. до н.е. Вона представляла собою двоповерхову будову з одноповерховою будівлею спереду, яка виходила на орхестру.

Плоский дах цієї більш низької будівлі складався з дерев’яних дощок, розміщених між кам’яними балками. Передня стіна складалася з кам’яних напівколон, приставлених до опорних стовпів. Оскільки існували отвори з боків опор, то, очевидно, до них могли бути прикріплені дерев’яні панелі. Отже, колони представляли собою постійну декорацію, а розписані дошки між ними – змінну декорацію. На думку А.Геркана, верхній поверх над плоским дахом був спершу закритий за винятком одних дверей. Існування тільки одних дверей для виходу на дах проскенія, а також наявність пристосувань для зміцнення декорацій між колонами проскенія змушують зробити висновок, що дія розвивалася спочатку перед проскенієм. Проте приблизно до середини II ст. до н.е. дія була перенесена на дах проскенія – логейон. Це витікає з деяких змін, зроблених в театральній будівлі: місця для почесних гостей були перенесені з першого ряду глядацьких місць до п’ятого, у фасаді скени на 2-му поверсі з’явилися широкі фіроми, на орхестрі перед проскенієм були встановлені статуї.

Театр в Пергамі

Пергам – столиця Пергамського царства еллінізму в Малій Азії (створене в 283 р. до н.е. Філетером), що перейшло в 133 р. до н.е. до римлян і перетвореного ними в провінцію Азію.

Театр був побудований на схилі шляхів гори у вузькій лощині (вузькість використаної лощини пояснює ту обставину, що число сходів, котрі йдуть догори, зменшується, замість того, щоб збільшуватися). Два поперечних проходи розділяють глядацькі місця на 3 яруси. Скена і проскеній були зроблені з дерева. Якщо в класичну епоху це було правилом, то в епоху еллінізму скена і проскеній споруджувалися майже завжди з каменя, дерев’яні конструкції там, де вони були, замінені, певне, ще у 3 ст. до н.е. кам’яними.

Таким чином, Пергамський театр зберігав значні залишки дерев’яної конструкції від 2 ст. до н.е. За часів пізнього еллінізму (1 ст. до н..) в Пергамі була споруджена кам’яна скена. За римських часів перед фасадом скени спорудили низьку глибоку сцену, яка стоїть на стилобаті проскенія. З обох кінців сцени висотою в 1 м. вели на орхестру поряд із пародами сходи із 5 сходинок.

Театр Лікурга

Збудований в епоху еллінізму в Афінах, отримав за зразком стародавніх театрів цієї епохи високу сцену, яка підтримувалася спереду колонами проскенія (фундамент якого ще до цих пір можна розрізнити).

Параскенії були вкороченими, виступаючи тільки на 1,8 м. від фасаду проскенія. Завдяки цьому було виграно простір для прибудови більш широких пародів і полегшення доступу до глядацьких місць. Про фасад скени, її внутрішній устрій в театрі еллінізму в Афінах немає ніяких відомостей. Існують розбіжності про час появи високої сцени в афінському театрі. Ймовірно, вона з’явилася незадовго до середини 2 ст. до н.е.

З того часу п’єси стали розігруватися (можливо і в Афінах) не перед проскенієм, а на логейоні, за виключенням, мабуть, тих випадків, коли поновлювалися старі трагедії з хором (Дерпфельд вважав, що проскеній завжди був тільки декораційною стіною і що в епоху еллінізму актори грали не на високій сцені, а на орхестрі перед проскенієм.

Театри в Південній Італії і Сицилії

В західній частині грецького світу – в Південній Італії і Сицилії театри еллінізму мали свою особливу форму. Типовими можуть вважатися театри в Сегесті і Тіндаріді. Фасад скени в цих театрах був пишно прикрашений колонами, які ефектно завершуються вгорі фронтоном. Фіром немає. Обидва театри мають параскенії, причому фасадна стіна проскенія виступає дещо вперед у порівнянні з фасадом параскеніїв. У Сегесті параскенії складалися з двоповерхових відкритих галерей. Деякі дослідники відносять ці театри до 4–3 і навіть до 2 ст. до н.е. М.Бібер розглядає театри в Сегесті і Тіндаріді (як і в Помпеї) як перехідну форму від театрів еллінізму до римських і відносить їх приблизно до 100 ст. до н.е.

Ляльковий театр

Винахідник і грецький вчений Герон створив перший ляльковий театр. Пересувався цей театр на прихованих від глядачів колесах і являв собою невелику архітектурну споруду – чотири колони із загальним цоколем і архітравом. Ляльки на його сцені приводяться в рух складною системою шнурів і зубчатих передач, теж прихованих від очей публіки, відтворювали церемонію святкування на честь Діоніса.

Як тільки театр виїжджав на середину міської площі, на його сцені перед фігурою Діоніса спалахував вогонь, на пантеру, яка лежить в ногах божества, лилося вино з чаші, а свита починала танцювати під музику. Потім музика і танці припинялися, Діоніс повертався в іншу сторону, полум’я спалахувало на другому жертовнику і вся дія повторювалася спочатку. Після цього ляльки зупинялися і вистава закінчувалася.

Другий театр, Герона, був дуже малий за розмірами і все легко переносилося з місця на місце. Він представляв собою невелику колону, на верху якої знаходився макет театральної сцени, прихованої за дверцями. Вони відкривалися і закривалися п’ять разів, розділяючи на акти драму про сумне повернення переможців Трої.

На крихітній сцені з винятковою майстерністю показувалося, як воїни споруджували і спускали на воду парусні кораблі, пливли на них по бурхливому морю і гинули в пучині під миготіння блискавок і гуркоти грому.

ВИСНОВОК

Давньогрецька драматургія зробила величезний вплив на розвиток світового театру. Особливу увагу в Давньогрецькій драматургії привертає постановка великих суспільно-політичних і філософських питань, насиченість творів античного театру ідеями патріотизму, увага до людини з усім багатством її духовного життя, глибоке розкриття героїчних характерів, що виховувало свідомість глядачів.

Одинадцять комедій дійшли до наших днів повністю. Це твори Аристофана. Критика діяльності афінських посадовців, яка наводилася Аристофаном, була настільки гострою, що один з лідерів періоду війни афінян і спартанців – Клеон – навіть намагався притягнути поета до суду після постановки однієї з його комедій. Розорення громадян, загострення суперечностей між міським і сільським демосом, викриття вад були присутні в нескладних за сюжетом творах комедіографа. І його сучасники впізнавали в них себе. Розквіт грецького театру припадає на період творчості найбільших драматургів Греції – Есхіла, Софокла і Еврипіда.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

История зарубежного театра, т. 1, т.2.

В.Барбич Г.Плетнева, Зрелища Древнего мира.

Театральная энциклопедия, т. 2.