Інформаційна влада. Засоби масової комунікації, Детальна інформація
Інформаційна влада. Засоби масової комунікації
Чим же визначаються обмеження політичного маніпулювання?
Передусім ментальністю та політичною культурою суспільства, які хоча й не є застиглими, проте й не такими динамічними, як би того хотілося соціальним технологам (у нашому випадку — маніпуляторам).
Крім того, варто згадати й системи комунікації, які навіть у тоталітарних суспільствах перебувають поза межами контролю
влади: сім'я, родичі, знайомі, друзі, колеги по роботі, дозвіллю, хобі і т. ін.
Важливим чинником обмеження можливостей політичного маніпулювання з боку правлячої еліти є суспільний контроль за інформаційною владою.
Найважливішим принципом демократичної організації мас-медіа є плюралізм влади в суспільстві та плюралізм власне ЗМК.
Сучасний політичний досвід свідчить, що плюралізм мас-медіа може ґрунтуватися на таких формах організації-ЗМК:
• комерційній, коли ЗМК перебувають у приватній власності й фінансуються за рахунок доходів від реклами і пожертв (США);
• державній, коли ЗМК належать державі, прямо фінансуються та контролюються нею (колишній СРСР, Китай, нинішня Франція);
• суспільно-правовій, коли ЗМК фінансуються переважно за рахунок спеціального податку, мають юридичні права та органи самоврядування, але загалом контролюються суспільними радами (телебачення та радіо в Німеччині) тощо.
Зрозуміло, що ідеальних форм організації ЗМК не існує. Очевидно, раціональним є оптимальне співвідношення різних форм залежно від особливостей певної країни, звичайно, у поєднанні з ефективним контролем за діяльністю ЗМК, здійснюваним на правових засадах.
У більшості країн світу є спеціальні органи загального контролю за ЗМІ, які стежать за виконанням етичних і правових норм, прийнятих у цьому суспільстві.
Наприклад, у Франції такою організацією є Вища рада по аудіовізуальній комунікації, яка не лише контролює державні й приватні телерадіокомпанії, а й видає їм державні ліцензії на право виходу в ефір.
У Великобританії загальні напрями діяльності телебачення й радіо визначають уряд і парламент, а за дотриманням етичних норм стежить спеціальна комісія з самоконтролю.
В Україні питаннями видачі ліцензії та контролю за дотриманням умов телерадіомовлення займається Національна рада
з телебачення та радіомовлення, яка на паритетних засадах формується Верховною Радою та Президентом України і затверджується на сесії парламенту.
Насамкінець звернемо увагу й на педагогічні та виховні функції системи мас-медіа, яка покликана сприяти формуванню свідомих громадян і домагатися масової підтримки політики соціальних перетворень у межах конституційного процесу побудови демократичної правової соціальної держави.
Список використаної літератури
Кон И. С. Позитивизм в социологии. — Л., 1964.
Консерватизм как течение общественной мысли и фактор общественного развития // ПОЛИС. — 1995. — № 4.
Конт О. Курс позитивной философии // Сер. Родоначальники позитивизма. — СПб., 1914. — Вып. 4-5.
Почепцов Г. Теорія комунікації. — К., 1996.
Почепцов Г. Тоталитарный человек. — К., 1994.
Правова держава / За ред. Ю. С. Шемшученка. — К., 1996. — Вип. 7.
Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. — К., 1995.
Психологические механизмы регуляции социального поведения // Под ред. М. Бобневой, Е. Шороховой. — М., 1979.
Радзиховский С. Великий психолог // Психол. журн. — 1989. — Т. 10, №5.
Соловьёв А. И. Политология. Политическая теория. Политические технологии. — М., 2000.
Тавадов Г. Т. Политология. М., 2000.
Теорія і практика політичного аналізу / За заг. ред. О. Л. Ва-левського і В. А. Ребкала. — К., 2003.
Передусім ментальністю та політичною культурою суспільства, які хоча й не є застиглими, проте й не такими динамічними, як би того хотілося соціальним технологам (у нашому випадку — маніпуляторам).
Крім того, варто згадати й системи комунікації, які навіть у тоталітарних суспільствах перебувають поза межами контролю
влади: сім'я, родичі, знайомі, друзі, колеги по роботі, дозвіллю, хобі і т. ін.
Важливим чинником обмеження можливостей політичного маніпулювання з боку правлячої еліти є суспільний контроль за інформаційною владою.
Найважливішим принципом демократичної організації мас-медіа є плюралізм влади в суспільстві та плюралізм власне ЗМК.
Сучасний політичний досвід свідчить, що плюралізм мас-медіа може ґрунтуватися на таких формах організації-ЗМК:
• комерційній, коли ЗМК перебувають у приватній власності й фінансуються за рахунок доходів від реклами і пожертв (США);
• державній, коли ЗМК належать державі, прямо фінансуються та контролюються нею (колишній СРСР, Китай, нинішня Франція);
• суспільно-правовій, коли ЗМК фінансуються переважно за рахунок спеціального податку, мають юридичні права та органи самоврядування, але загалом контролюються суспільними радами (телебачення та радіо в Німеччині) тощо.
Зрозуміло, що ідеальних форм організації ЗМК не існує. Очевидно, раціональним є оптимальне співвідношення різних форм залежно від особливостей певної країни, звичайно, у поєднанні з ефективним контролем за діяльністю ЗМК, здійснюваним на правових засадах.
У більшості країн світу є спеціальні органи загального контролю за ЗМІ, які стежать за виконанням етичних і правових норм, прийнятих у цьому суспільстві.
Наприклад, у Франції такою організацією є Вища рада по аудіовізуальній комунікації, яка не лише контролює державні й приватні телерадіокомпанії, а й видає їм державні ліцензії на право виходу в ефір.
У Великобританії загальні напрями діяльності телебачення й радіо визначають уряд і парламент, а за дотриманням етичних норм стежить спеціальна комісія з самоконтролю.
В Україні питаннями видачі ліцензії та контролю за дотриманням умов телерадіомовлення займається Національна рада
з телебачення та радіомовлення, яка на паритетних засадах формується Верховною Радою та Президентом України і затверджується на сесії парламенту.
Насамкінець звернемо увагу й на педагогічні та виховні функції системи мас-медіа, яка покликана сприяти формуванню свідомих громадян і домагатися масової підтримки політики соціальних перетворень у межах конституційного процесу побудови демократичної правової соціальної держави.
Список використаної літератури
Кон И. С. Позитивизм в социологии. — Л., 1964.
Консерватизм как течение общественной мысли и фактор общественного развития // ПОЛИС. — 1995. — № 4.
Конт О. Курс позитивной философии // Сер. Родоначальники позитивизма. — СПб., 1914. — Вып. 4-5.
Почепцов Г. Теорія комунікації. — К., 1996.
Почепцов Г. Тоталитарный человек. — К., 1994.
Правова держава / За ред. Ю. С. Шемшученка. — К., 1996. — Вип. 7.
Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. — К., 1995.
Психологические механизмы регуляции социального поведения // Под ред. М. Бобневой, Е. Шороховой. — М., 1979.
Радзиховский С. Великий психолог // Психол. журн. — 1989. — Т. 10, №5.
Соловьёв А. И. Политология. Политическая теория. Политические технологии. — М., 2000.
Тавадов Г. Т. Политология. М., 2000.
Теорія і практика політичного аналізу / За заг. ред. О. Л. Ва-левського і В. А. Ребкала. — К., 2003.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021