Політичне прогнозування, політичні рішення та їх ефективність, Детальна інформація

На завершення ознайомимось з методами ухвалення рішень, які використовують прихильники теорії груп.

Методи теорії груп

Основні ідеї теорії груп (А. Бентлі, С. Фрейд, А. Джордж, І. Джейніс, А. Семмел, Д. Мініх) полягають у розгляданні як об'єкта політичного аналізу не індивіда, а сукупностей індивідів, а також впливу їх один на одного. Поняття "група" використовується тут як певна кількість громадян, котрі беруть участь у масовій діяльності, яка, втім, не заважає їм займатися іншими видами групової діяльності. Кожна група має свої інтереси, які вона прагне реалізувати.

Методологія теорії груп полягає в аналізі політики через призму зіткнення груп тиску в процесі прийняття політичних рішень. Проте це лише одна з форм групової діяльності. Крім неї досліджують проблеми політичного лідерства, неорганізованої суспільної думки, формальних інститутів, політичних партій і рухів, законодавства і т. ін.

Прихильники теорії груп оперують термінами "потенційні групи", "приховані (неорганізовані) інтереси", "мажоритарні групи (електорат)", "офіційні групи (особи, які виконують формальні функції)" та ін.

Вплив груп на політичну діяльність і процеси в різних країнах може вивчатися в розрізі:

• загальнонаціонального або регіонального характеру груп;

• універсальності та специфічності останніх;

• характеру структури й членства;

• існуючих лідерів і ресурсів;

• використовування методів мобілізації громадської думки;

• ступеня й характеру взаємодії з партіями та іншими суспільними організаціями;

• рівня та ступеня автономії й характеру внутрішньої організації.

Загалом, використовуючи численні емпіричні дослідження, прихильники теорії груп істотно вплинули на розвиток політичних досліджень, особливо в межах політичного біхевіоризму [285; 293; 303; 338; 351].

Отже, варто зазначити певну невизначеність і неузгодженість у політологічних рядах щодо методологічної та методичної бази політологи. Але будьмо оптимістами. Можливо, читачам вдасться примирити сучасних класиків і запропонувати власну унікальну парадигму цієї дуже корисної и цікавої науки.

Наостанку зазначимо, що при ухваленні політичних рішень надзвичайно важливе значення має інформаційно-аналітична база їх підтримки.

Ця технологія потребує:

• оцінок рівня інформування учасників ухвалення політичних рішень та їх впливу на можливі рішення;

• політичний моніторинг і раннє передбачення небажаних сценаріїв розвитку ситуації;

• політичний контекст - аналіз позицій прихильників і противників цього рішення;

• прогнозування можливої долі цього політичного рішення тощо.

Список використаної літератури

Кон И. С. Позитивизм в социологии. — Л., 1964.

Консерватизм как течение общественной мысли и фактор общественного развития // ПОЛИС. — 1995. — № 4.

Конт О. Курс позитивной философии // Сер. Родоначальники позитивизма. — СПб., 1914. — Вып. 4-5.

Почепцов Г. Теорія комунікації. — К., 1996.

Почепцов Г. Тоталитарный человек. — К., 1994.

Правова держава / За ред. Ю. С. Шемшученка. — К., 1996. — Вип. 7.

Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. — К., 1995.

Психологические механизмы регуляции социального поведения // Под ред. М. Бобневой, Е. Шороховой. — М., 1979.