Діяльність В’ячеслава Чорновола, Детальна інформація

РЕФЕРАТ

на тему:

“Діяльність В’ячеслава Чорновола”

ПЛАН

Вступ

1. Дитинство та юність В’ячеслава Чорновола. Умови, в яких формувався український громадський діяч та політик

2. Активна громадська діяльність В.Чорновола та її наслідки

3. Створення Народного Руху України

та активна діяльність в НРУ

4. Смерть В.Чорновола та її наслідки для української політики

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В’ячеслав Чорновіл завжди був настільки живою людиною і жив у реальному часі, настільки реально реагував на ті події, які були, і настільки серйозно своєю активністю їх трансформував, що нині важко відповісти, як би він діяв у тій чи іншій ситуації. Крім того, він серйозно змінювався впродовж усього часу. В’ячеслав Чорновіл 1990 року – це не Чорновіл 60-х, Чорновіл 1994-го – це ще інший рівень позиції. У всі ці періоди була інша ситуація, і він завжди знаходив свій шлях для її вирішення. В’ячеслав Чорновіл 1999-го – ще інший: вирішив відмовитися від політики конструктивної опозиції, натомість схилися до рівня абсолютно непримиренної опозиції.

1. Дитинство та юність В’ячеслава Чорновола. Умови, в яких формувався український громадський діяч та політик

В’ячеслав Максимович Чорновіл — відомий український політик, державний діяч, публіцист і журналіст — народився 24 грудня 1937 року (за документами 1 січня 1938 р.) у с. Єрки Звенигородського району Черкаської області у родині сільських учителів. Мати Килина Харитонівна (1909—1985) — учителька початкових класів, батько Максим Йосипович (1909—1987) — викладач української мови й літератури.

У радянські часи сім’я зазнала переслідувань. 1937 року було заарештовано рідного батькового брата Петра, який не повернувся з ув’язнення. Зазнавав переслідувань і батько. Сім'ї Чорноволів доводилося переїжджати з села в село, міняючи місця роботи. Під час війни вини жили в селі Гусакове, а після війни батьків Чорновола з трьома малими дітьми буквально вигнав звідти новопризначений директор школи – комуніст. Вигнав і з роботи, і з квартири. Досі в сімейному архіві зберігається записка з вимогою залишити село протягом 24 годин. Тоді вся переїхали в сусіднє село Вільхівці біля Звенигородки, бо там проживав батько матері В’ячеслава Чорновола Килини – Харитон Терещенко. У хаті діда вони й поселилися.

В’ячеслав Чорновіл пішов до школи 1946 року відразу до 2-го класу (читав з чотирирічного віку). 1955 року закінчив Вільхівецьку середню школу із золотою медаллю і того ж року вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на філологічний факультет, а з 2-го курсу перевівся на факультет журналістики. Ще під час навчання в університеті в нього сформувалися антиімперські, антикомуністичні переконання. У 1957 році був змушений на рік перервати навчання в університеті після публікації у факультетській газеті про "нестандартне мислення". Щоб не вилетіти з університету, поїхав на ударну будову до Маріуполя (на "перевиховання"), де працював у багатотиражці будівельників. Це вигнання для батьків було трагедією, бо вони були налаштовані на успішне навчання і майбутню кар'єру науковця, а тут раптом їх син опинився десь у Донбасі. Та все цього разу минулося. В’ячеслав привіз в університет підшивку газет з його статтями, був допущений до іспитів і протягом місяця здав їх екстерном за пропущений рік.

Закінчив університет з відзнакою, захистивши дипломну роботу на тему “Публіцистика Бориса Грінченка”.

Під час випускного вечора в університеті пішов на Володимирську гірку і дав клятву, що все життя буду боротися за Україну.

З липня 1960 до травня 1963 років В’ячеслав Чорновіл працював на Львівській студії телебачення спочатку редактором, потім — старшим редактором передач для молоді.

Почав виступати як літературний критик, досліджуючи творчість Т.Шевченка, В.Самійленка, Б.Грінченка.

У травні 1963 року переїхав до Києва, щоб продовжити наукову роботу з історії української літератури. Відтоді до вересня 1964 року працював на будівництві Київської ГЕС і жив у Вишгороді.

1964 року склав кандидатський мінімум, пройшов за конкурсом до аспірантури Київського педінституту, але за публічний протест разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі "Україна" на прем\x00B4єрі фільму Параджанова "Тіні забутих предків" проти політичних арештів 4 вересня 1965 року, його було виключено з аспірантури, позбавлено роботи та можливості публіковати свої праці. Це стало перешкодою до захисту вже майже готової дисертації про публіцистичну творчість та громадську діяльність Б. Грінченка. Але він улаштовується літпрацівником у газеті “Друг читача”.

2. Активна громадська діяльність В.Чорновола та її наслідки

Започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників разом з І.Світличним, І.Дзюбою, Є.Сверстюком, А.Горською, М.Плахотнюком, Л. Танюком, В. Стусом, Г. Севрук та ін. В’ячеслав Чорновіл був одним з найяскравіших організаторів та активістів цього руху, що в 60-ті —70ті роки протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. Брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді (КТМ).

За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів В.Чорновола засудили до троьх місяців примусових робіт.

Репресії лише посилювали в ньому силу опору: звільнення з роботи прискорило працю над документальним дослідженням "Правосуддя чи рецидиви терору?" (травень 1966 року). Це був, мабуть, один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступний вирок у листопаді 1967 року — жорстокіший. За звинуваченням у "наклепі на радянський суспільний і державний лад" йому було присуджено три роки ув’язнення в таборах суворого режиму. Причиною і цього разу виявилася журналістика: В’ячеслав Чорновіл уклав документальну збірку "Лихо з розуму" (Портрети двадцяти "злочинців"), де подав матеріали про арештованих у 1965 році шістдесятників. Звільнили його в 1969 році.

Після того, як книжку було надруковано за кордоном, міжнародна громадськість піднесла голос на захист ув’язнених, і брежнєвські холуї змушені були на це зважати. Отож дехто з тоді арештованих завдячує Чорноволові життям.

За свої книжки Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що боронять права людини; а від Радянського Союзу отримав нове тюремне ув\x00B4язнення.