Конституційно-правова відповідальність, Детальна інформація

Таким чином, інститут конституційної відповідальності е одним із тих системоутворюючих факторів, які дають змогу вважати конституційне право самостійною галуззю системи національного права України.

Своєрідність конституційного права України виявляється не тільки в предметі, методі та конституційній відповідальності, а й у функціях цього права, під якими, звичайно, розуміють зумовлені соціальним призначенням основні Напрями, або способи впливу цієї галузі на суспільні відносини, які уособлюють повновладдя народу країни. Найважливішими з них є політичні, економічні, духовні, ідеологічні, соціальні, а також установчі, правотворчі, інформаційні та інші функції, зокрема регулятивні, охоронні тощо. Регулятивна функція втілюється, наприклад, у 2, 3, 5, 40, 73, 92, 103 та інших статтях Конституції; охоронна — у 47, 49, 50, 52, 54, 55 та інших статтях.[4]

Отже,значення конституційно-правової відповідальності полягає в тому,що у сучасній Україні проблема конституційно-правової відповідальності набуває надзвичайної ваги і значення. Це зумовлено передусім характером політичних, економічних, соціальних та цілим рядом інших процесів у нашій країні. Політизація мас, відмова від тоталітарної системи та поворот до прогресивних, демократичних відносин, перебудова системи органів державної влади, розбудова незалежності України - все це зумовлює реальну необхідність створення нових механізмів забезпечення реалізації повновладдя українського народу. Одним із таких механізмів є і конституційна (державно-правова) відповідальність, яка, будучи кваліфікаційною ознакою конституційного права, проникає в усі сфери суспільного житття, охороняючи найважливіші суспільні відносини.

Таким чином, основне призначення конституційно-правовой відповідальності – захист Конституції, в той час, коли інші види юридичної відповідальності покликані виконувати більш широкі функції.

На мій погляд дійсно, що інститут конституційної відповідальності е одним із тих системоутворюючих факторів, які дають змогу вважати конституційне право самостійною галуззю системи національного права України.

2. Специфіка конституційно-правової відповідальності.

Однак конституційній відповідальності властива якість, яка надає їй специфічного виду. Такою якістю є політичний характер конституційної відповідальності. і це цілком закономірно, оскільки конституційні відносини зв'язані з такими соціальними явищами, як влада, народ, держава, нація, політика. Дуже виразно це спостерігається на рівні конституційного регулювання. Тут — особлива вага (ціна) відповідальності, оскільки в ній реалізуються інтереси суб'єктів конституційних відносин до яких належать:

1) держава. (ч.2 ст. 3. Конституції, в якій сказано, що “держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”, тому невиконання взятих на себе державою зобов’язань повинно тягти за собою конституційно-правову відповідальність);

2) органи державної влади;

3) органи місцевого самоврядування;

4) громадські об’єднання: політичні партії і громадські організації;

5) посадові особи – депутати;

6) фізичні особи: громадани України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Конституційний статус цих суб»єктів реалізується в нормах Конституції (яка є Основним Законом України), що визначають їх функції і повноваження.

Відповідальність депутата чи державних органів якісно відрізняються від "звичайної"' юридичної відповідальності.

Найважливішим елементом конституційного правопорушення є наявність вини. В конституційному праві вина часом не відповідає традиційним уявленням про її форму, що пов'язано зі специфікою конституційно-правових відносин і особливим статусом суб'єктів відповідальності. Специфіка в цій галузі права наштовхнула деяких авторів дійти висновків, що конституційно-правова відповідальність може наставати й за відсутності правопорушення, а обов'язкова вимога наявності вини звужує діапазон застосування відповідальності.Такий погляд є помилковим, оскільки викликаний ототожненням конституційно-правової відповідальності з політичною.Всі зазначені доводи, на мою думку, дають можливість дійти висновку: політична та конституційна відповідальність абсолютно не тотожні.

Головна відмінність полягає в тому, що конституційно-правова відповідальність є формалізацією критеріїв політичної оцінки поведінки як належної, так і не гідної. У конституційній сфері, де надзвичайно висока концентрація потенціалу політичних відносин, об'єктивно необхідне існування як політичної, так і конституційно-правової відповідальності. Ці два види відповідальності тісно пов'язані спільною метою - забезпечити належне здійснення публічної влади.

Політична відповідальність виникає в процесі діяльності різних суб'єктів у зв'язку з організацією, здійсненням і розвитком державної влади, що відображає прогресивні напрями й мету розвитку суспільства . Її об'єктом виступає політика в повному обсязі, а об'єктом конституційна-правова відповідальність є лише найважливіші суспільно-політичні відносини. У конституційному праві, як зазначає В.О. Тененбаум, політика як зміст відносин втілюється в певну конституційно-правову форму . [14]

Безумовно, не всі політичні відносини стають конституційно-правовими, а тільки найважливіші та найзначущі для суспільства. Право не може та й не повинно "замикати" всю практичну політику у своїх жорстоко формалізованих межах , однак поза правовими формами в багатьох випадках політика не може бути ні вдало вироблена, ні вдало реалізована. Саме тому конституційно-правові відносини є юридичною формою політичних відносин як єдність узагальнених і соціально значущих характеристик. З огляду на вищезазначене, сфера суспільних відносин, що є суб'єктом конституційно-правової відповідальності, набагато вужча за сферу політичної відповідальності.

Суб'єктами обох видів відповідальності виступають її функціонально різні носії: органи державної влади, політичні партії та громадські організації, професійні політики, окремі громадяни. Всіх їх об'єднує те, що саме ними виробляється та запроваджується в життя реальна політика. Але слід зауважити, що коли носій політичної відповідальності не повинен володіти будь-якими додатковими ознаками, то суб'єкт конституційно-правової відповідальності повинен мати певну деліктоздатність. Остання виступає як елемент конституційної компетенції державних і громадських організацій, посадових осіб, конституційного статусу особи .

Порівнюючи підстави політичної та конституційно-правової відповідальності, виявляємо додаткові відмінності. Юридична відповідальність передбачає наявність нормативної підстави - юридичної норми та фактичної - правопорушення. Нормативна підстава конституційно-правової відповідальності має бути юридично формалізована в конституції або в конституційному законодавстві. Та існує думка, що конституційно-правова відповідальність застосовується й за відсутності чітко виражених формалізованих критеріїв . Д.Т. Шон, наприклад, вважає, що неможливо точно перелічити обставини, які можуть бути її підставою. Виходячи з цього, достатньою підставою для її настання він вважає неспроможність органів державної влади та посадових осіб впоратися з покладеним на них завданням, виробити курс політики, який би відповідав інтересам суспільства. Тому відставку уряду через те, що він неспроможний подолати, скажімо, економічну кризу в країні, Д.Т. Шон вважає мірою конституційно-правової відповідальності . [16]

На наш погляд, тут йдеться не про конституційно-правову відповідальність, а про політичну, для настання якої достатньою підставою є невідповідність діяльності суб'єкта поглядам, переконанням, інтересам певних груп, народу в цілому. Та сама дія часом тягне за собою залежно від політичних, соціальних умов країни різну реакцію суспільства, політичних партій, засобів масової інформації, окремих громадян. Оскільки цей критерій піддається постійним змінам, він з об'єктивних причин не може бути формалізований.Тому, коли немає юридичних підстав, йдеться або про відповідальність політичну, або про прогалину в законодавстві, яку необхідно заповнити.

Посилання на те, що неможливо точно перелічити обставини, які можуть слугувати підставою конституційної відповідальності у зв'язку зі складністю діяльності у сфері здійснення державної влади, є малопереконливими. Оскільки, яким би нестабільним та різноманітним не було політичне життя, воно врешті-решт, не є безладним хаосом, а приймає відомі більш-менш тривалі типові форми, що можуть бути врегульовані загальним правом. Якщо не можна приписати мудрого правління, то, у будь-якому випадку можна передбачити урядові акти, що порушують безперечні вимоги правового порядку та основні права громадян, гарантовані Конституцією України.

Отже, головна специфіка конституційно-правової відповідальності полягає в конституційному статусі суб”єктів правовідносин, суб'єкт конституційно-правової відповідальності повинен мати певну деліктоздатність, в особливості юридичних конституційних порушень, у тісному взаємозв”язку з політичною відповідальністю тому, що ці два види відповідальності тісно пов'язані спільною метою - забезпечити належне здійснення публічної влади.

3.Співвідношення ретроспектиного і позитивного аспектів в конституційно-прововій відповідальності.

Ще однією особливістю конституційної відповідальності є те, що вона буває двох видів:

(ретроспективна, що передбачає відповідальність за минуле. Вона настає лише тоді, коли для цього є нормативна підстава – пряма вказівка в законі; фактичною підставою ретроспективної відповідальності є вчинення правопорушення. На даний момент застосування заходів ретроспективної відповідальності в галузі конституційного права – не звичайний, а скоріше надзвичайний вид діяльності.[9]

(активна або позитивна, тобто відповідальна поведінка, підзвітність, юридична компетентність, усвідомлення свого обов’язку, його неухильне виконання, тобто відповідальність як обов’язок здійснити дії, встановлені у законі. Підставою активної (позитивної) відповідальності є покладення на суб’єкта конституційно-правових відносин і невиконання або не належне виконання суб’єктом конституційних відносин певних функцій (Наприклад: бездіяльність посадової особи, недосягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органів тощо). [9]

Дуже важливою особливістю конституційно-правової відповідальності є перенесення “центру тяжіння” з ретроспективного аспекта на позитивний. Ретроспективна відповідальність настає лише в тому випадку, коли “не спрацював” механізм активної відповідальності.

У сфері конституційних відносин домінує саме позитивна відповідальність, а ретроспективна грає роль допоміжної, хоча далеко не другорядної відповідальності.