В.Винниченко як політичний діяч, Детальна інформація

В.Винниченко як політичний діяч
Тип документу: Реферат
Сторінок: 2
Предмет: Особистості
Автор: Сидун Олексій
Розмір: 7.7
Скачувань: 4456
Міністерство освіти та науки України

Луцький Державний Технічний Університет

Кафедра

українознавства

РЕФЕРАТ

на тему:

В.Винниченко та С.Петлюра як політичні діячі.

Підготував: студент групи МО-12

Сидун Олексій

Перевірив: Костюк М.П.

Луцьк

2001

План

В.Винниченко як політичний діяч.

С.Петлюра як політичний діяч.

Володимир Винниченко.

Володимир Кирилович Винниченко народився 18 липня 180 р. на хуторі Веселий Кут в селянській родині. З семи років навчався в початковій школі. 1901р. вступає на юридичний факультет Київського університету. Ще на першому курсі, в лютому 1902р., за участь у діяльності Революційної української партії (РУП) та в політичній пропаганді Винниченка заарештовують і кидають до Лук’янівської тюрми.

Так розпочалася його активна політична робота, що не припинилася впродовж двох десятиліть. Після звільнення з кількамісячного ув’єязнення йому забороняють навчатися в університеті й проживати в Києві та його околицях. Взимку 1903 Винниченко виїжджає до Галичини, де активно співробітничає в газетах “Праця” та “Селянин” – друкованих органах РУП; пише численні політичні брошури та листівки і як кур’єр переправляє літературу в Східну Україну. Але під час однієї з поїздок його заарештовує російська жандармерія.

Революція 1905 в Росії підштовхнула Винниченка до нелегального повернення в Україну. За доручення Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) він влітку того ж року організовує на півдні кілька селянських виступів, які відіграли помітну роль у пожвавлені політичного руху на Україні. 1906 Винниченко складає екстерном іспити за університетський курс і отримує диплом юриста.

Наприкінці 1906 його втретє заарештовують. Тимчасово вийшовши на волю, Винниченко утікає за кордон. У його житті настає тривалий період еміграції. Він проживає в різних країнах – Австрії, Франції, Швейцарії та Італії, не припиняючи своєї політичної діяльності, бере участь у Стокгольмському з’їзді УСДРП, стає членом її центрального комітету.

Після Лютневої революції Винниченко виходить з підпілля і приїздить до Києва. На IV з’їзді УСДРП, що відбувся у вересні 1917, Винниченко виступає проти підпорядкування національних інтересів соціальним завданням, дотримуючись політичної поміркованості. Його кредо : без національного визволення не може бути визволення соціального.

Політична криза в уряді УНР призвела до виходу соціал-демократів на чолі з Винниченком з Центральної Ради, керівництво якою взяла на себе Українська партія соціал-революціонерів (УПСР).

Більшовицька січнева інтервенція примусила Винниченка залишити Київ. 9 лютого 1918 він під чужим іменем разом з дружиною виїжджає на південь, до Бердянська. Під час німецької окупації і гетьманського перевороту в квітні 1918 Винниченко переховується на Канівщині. В серпні гетьманці заарештовують його й привозять до Києва, де він понад місяць перебуває під домашнім арештом.

В ніч на 14 листопада на таємному засіданні керівництва українських політичних партій було створено верховний орган відновлюваної УНР – Директорію на чолі з Винниченком, яка внаслідок повстання прийшла до влади.

14 вересня 1919 він виходить з УСДРП і створює у Відні закордонну групу Української комуністичної партії (УКП), а згодом, з березня 1920, редагує її щотижневик “Нова доба”. 24 травня 1920 він повертається як письменник до Радянської Росії, де подає заяву з проханням прийняти його до лав КП(б)У, але йому відмовили. 23 вересня 1920 Винниченко назавжди залишив Україну. 1933 він пише відкритого листа до політбюро ЦК КП(б)У, в якому звинувачує Сталіна у терорі проти українського народу. З другої половини 30-их років Винниченко відмежувавшись від усіх емігрантських партій і груп, поринає в літературну роботу.

Симон Петлюра.

Симон Васильович Петлюра народився 10 травня 1879 в Полтаві в сім’ї візника, колишнього селянина. Хоч він походив із незаможної родини, проте дістав пристойну як на той час освіту. Закінчив бурсу, вступив 1895 до Полтавської духовної семінарії.

1901 Петлюру й кількох його друзів було виключено з семінарії за інцидент, пов’язаний з приїздом до Полтави М.Лисенка.

1902 Петлюра приїжджає до Львова, де співробітничає в “Літературно-науковому віснику”, потім вирушає на Кубань. Під час революції 1905 Петлюра бере активну участь в діяльності УСДРП, обирається делегатом з’їздів цієї партії, а також працює в газеті «Слово», в журналах «Вільна Україна», « Україна» та в газеті «Рада”.

1909 Петлюра переїжджає до Москви й працює бухгалтером. 1912 бере участь у виданні російськомовного журналу “Украинская жизнь”. Тривалий час Петлюра жив у Петрограді та Москві й з симпатією ставиться до російського народу, що, безперечно, позначилося на його світогляді як політика.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes