/   Реферати  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Бібліотека   Портфель   Замовлення  
Mobile  Mac  Linux  Windows  Партнерам і рекламодавцям  Зона зареєстрованих користувачів  Результати пошуку  Форум  Новини  Новини  Події  Куплю/продам  Кlubніка  МегаДОСТУП  Новини сайту  Про проект  Зворотній зв`язок  Рекламодавцям  Контакт 

Культура Месопотамії, Детальна інформація

Тема: Культура Месопотамії
Тип документу: Реферат
Предмет: Культура
Автор:
Розмір: 0
Скачувань: 7059
Скачати "Реферат на тему Культура Месопотамії"
Сторінки 1   2   3   4  
Культура Месопотамії

План:

Вавілонія

Ассирія

Століття і народи

Вавілонія

Протягом багатьох століть, що пройшли після краху імперії фараонів, кам'яні громади пірамід і руїни грандіозних храмів вражали уяву нових господарів Нілу, нагадуючи про те, що там колись розцвітала велика культура.

На схід від Єгипту тільки пагорби, що мало гармонують із загальним пейзажем долини Тигру і Євфрату, збуджували часом цікавість мандрівників, так, мабуть, ще глиняні черепки – часті знахідки арабів, – вкриті якимись знаками, схожими "на сліди птаха на мокрому піску".

Тим часом у Месопотамії, на нинішній території Іраку, у дуже далекі часи виникла і затвердилася настільки ж висока, як у Єгипті, культура, що зіграла не меншу роль в історії людства.

Про могутнє колись Вавілонське царство і про велику ассірійську державу ще до минулого століття було відомо тільки з Біблії і з писань Геродота і деяких інших древніх авторів. Були такі держави і такі народи, що пролили багато крові в нескінченних війнах, що багато будували і, очевидно, що процвітали в багатьох знаннях, але яка була їхня культура і що вона дала людству, залишалося неясним. Тому що ніякими пам'ятниками цієї культури, якщо не рахувати обпалених глиняних табличок з незрозумілими знаками, потомство не розпоряджалось.

Французькому консулу в Мосулі Полю-Емілю Ботта належить честь першого археологічного відкриття в Межиріччі. Довідавшись, що він цікавиться цими дивними табличками, якийсь араб повідомив йому, що їх велику кількість у його селі, де їх давно уже вживають на господарські нестатки. Ботта організував розкопки на пагорбі біля зазначеного арабом села і знайшов під сміттям і землею не тільки черепки, але цілі стіни і рельєфи з зображенням якихось дивовижних звірів. Так були відкриті руїни ассірійського царського палацу.

Дворіччя було бідне каменем, і тому будували там з цегли. Цегельні ж будівлі загинули від часу.

На відміну від долини Нілу, де протягом трьох тисячоріч жив один народ і існувала одна держава, у долині Тигру і Євфрату одне державне утворення не раз змінювалося іншим, різні народи воювали між собою, причому переможці звичайно руйнували храми, фортеці і міста переможених.

І, нарешті, Вавілонія, не захищена ззовні, як Єгипет, важкопрохідними пісками, часто піддавалася ворожим навалам, що розоряли країну. Так загинули багато великих творів мистецтва і була віддана забуттю велика культура.

Народи різного походження, що ворогували один з одним у Дворіччя, створили кілька культур, і все-таки мистецтво їх у своїй сукупності відзначено загальними рисами, що глибоко відрізняють їх від єгипетського.

Мистецтво древніх народів півдня Месопотамії звичайно позначається як вавілонське мистецтво; ця назва поширюється на назву не тільки самого Вавилона (початок II тисячоріччя до н.е.), але і ніколи самостійних шумеро-аккадських держав (IV-III тисячоріччя до н.е.), об'єднаних потім Вавилоном. Тому що вавілонську культуру можна вважати прямою спадкоємицею шумеро-аккадської культури.

Як і культура Єгипту і, ймовірно, приблизно в той саме час, ця культура виникає у Дворіччі наприкінці неоліту знову ж у зв'язку з раціоналізацією землеробства. Якщо Єгипет, по вираженню Геродота, – дарунок Нілу, то і Вавилон варто визнати даром Тигру і Євфрату, тому що весняні розливи цих рік залишають навколо благодатні для ґрунту нашарування мулу.

І тут первіснообщинний лад перемінився поступово рабовласницьким. Однак у Дворіччя довго не існувало єдиної держави, керованого єдиною деспотичною владою. Така влада була встановлена в окремих містах-державах, що постійно ворогували між собою через полив полів, через рабів і худобу. Спочатку влада ця знаходилася цілком і цілком у руках жрецтва.

Релігія в Дворіччі була опорою рабовласницької верхівки. Однак сама ця верхівка не була стійкою, тому що верховенство постійно переходило від одного міста-держави до іншого. Не заупокійний культ, не мрія продовжити й у загробному світі всі блага життя разом із владою, надихали навчання шумеро-аккадських жерців. Жорстока боротьба без пощади для переможених визначала світогляд тамтешніх земних владик, що впровадили його у свідомість своїх підданих.

Смерть неминуча, і смерть жахлива. Герой древнього вавілонського епосу відважний і непереможний Гільгамеш, "на двох третин бог, на одну – чоловік", знаходить безсмертя, але не може ним скористатися, тому що в царстві мертвих "траву молодості" з'їдає змія.

У вавілонському мистецтві не можна зустріти зображення похоронних сцен. Усі помисли, всі устремління вавілонянина – у тій дійсності, що йому відкриває життя. Але життя не сонячна, не квітуча, а життя, виконане загадок, заснована на боротьбі, життя, що залежить від волі вищих сил, добрих парфумів і злих демонів, що теж ведуть між собою нещадну боротьбу.

Величезну роль у віруваннях древніх мешканців Дворіччя грали культ води і культ небесних світил. Культ води – з одного боку, як доброї сили, джерела родючості, а з іншого боку – як сили злої, нещадної, очевидно не раз спустошуваної ці краї (як і в древніх єврейських сказаннях, грізна легенда про потоп приводиться з разючим збігом подробиць і в сказаннях Шумери). Культ небесних світил – як прояв божественної волі.

Відповісти на питання, навчити жити, не зустрічаючи зі злими парфумами, оголосити божественну волю – усе це міг зробити тільки жрець. І дійсно, жерці знали дуже багато – тому свідчення вавілонська наука, що народилася в жрецькому середовищі. У математиці, необхідної для пожвавлення торгівлі міст Дворіччя, для спорудження гребель і переділу полів, були досягнуті чудові успіхи. Вавілонська шестидесятерична система числення жива донині в наших хвилинах і секундах.

Значно випередивши єгиптян, вавілонські астрономи процвітали в спостереженні небесних світил: "козлів", тобто планет, і "спокійних овець, що пасуться", тобто нерухомих зірок; вони обчислили закони обертання Сонця, Місяця і повторюваності затьмарень. Але все їхнє наукове знання і пошуки були зв'язані з магією і гаданням. Зірки, сузір'я, так само як і внутрішності принесених у жертву тварин, повинні були дати розгадку майбутнього. Заклинання, змови і чарівні формули були відомі тільки жерцям так звіздарям. І тому мудрість їх шанувалася чарівною, як би надприродною.

Таємничі знаки на обпалених глиняних плитках були розшифровані в минулому столітті. Це знаменитий шумерський клинопис, що поклав початок усієї писемності, дуже декоративна і ведуча своє походження від малюнків.

Страшні справи діялися на цій землі. У найдавніші часи, як підтвердили розкопки, там відбувалися людські жертвоприношення, влаштовувалися дикі бійні, мабуть, по велінню жерців, щоб умилостивити богів.

І, однак, у цьому настільки далекому від нас світі дикий фанатизм, бузувірство сполучалися нерідко з дуже тверезим поглядом на життя, часом з разючим скептицизмом, а те і зі справжньою мудрістю.

До нас дійшов запис про процес у Шумеру за обвинуваченням дружини в співучасті в убивстві чоловіка. Доказу були визнані недостатніми, і вона уникла страти. Вивчивши цей текст, сучасні юристи прийшли до висновку, що рішення шумерського суду цілком відповідало сучасним правовим нормам.

Відповідно до навчання вавілонських жерців, люди були створені з глини, щоб служити богам. Однак самі боги були дуже схожі на людей: вони влаштовували свої справи, діяли по обставинах, пили, їли, женилися, обзаводилися родинами, володіли часом величезними господарствами (цілими містами), були піддані людським слабостям і недугам.

Як і люди, але володіючи куди більш значними можливостями, боги часом бували страшні, і їхні вчинки нерідко здавалися суперечливими і незрозумілими для простого смертних.

Сторінки 1   2   3   4  
Коментарі до даного документу
Додати коментар