Військово-промисловий комплекс України: проблеми і перспективи конкурентноздатності, Детальна інформація

7. Необхідні ресурси та умови

Достеменно відомо, що без комплексної державної програми підтримки військово-промислового комплексу України, наявні проблеми у цій галузі вирішити неможливо. Тому важливою умовою для вирішення проблем ВПК є підвищена увага до них з боку держави, посилений контроль над здійсненням тих чи інших заходів і , звичайно ж, фінансова підтримка галузі, оскільки проблема фінансування оборонних розробок є серйозною перешкодою на шляху розширення експорту озброєнь. Саме з тими країнами, які готові забезпечити фінансову підтримку військового співробітництва, Україна сьогодні найактивніше взаємодіє. Це передусім США, Великобританія, Канада. Нідерланди, Німеччина. (Причому за обсягами фінансування (з 1994 р. - близько $30 мли.) і кількістю проведених заходів українсько-американська програма порівняна з усіма разом узятими програмами співробітництва з країнами—стратегічними партнерами). Останні роки розширюється військове співробітництво з Росією (1998 р. проведено 28 спільних навчань, 1999 р. - 31, - 2000р. близько 50). Активно розвиваються контакти з Польщею.

Потрібно також визнати, що нашій країні бракує фахівців, які б розумілися у всіх тонкощах фінансово-торговельних операцій зі зброєю, могли формувати стратегію в цій сфері, грамотно пов’язувати її з національними пріоритетами. До цього додаються ще проблеми технології організації озброєннями, що не обминули жодну країну. Мова йде передусім про механізми перерозподілу доходів від проданої зброї, слабку організацію маркетингової діяльності та аналітичних служб. Саме необхідністю вирішення цих проблем і продиктоване рішення щодо утворення на основі трьох самостійних експортерів зброї “Прогрес”, “Укрінмаш”, “Укроборонсервіс” державної компанії “Укроспецекспорт”. Створення цієї організації, в першу чергу, було направлене на забезпечення наступних необхідних для подолання вищезгаданих проблем умов:

Посилення ролі держави в експорті озброєння, що має забезпечувати розширення ринків збуту української військової продукції;

Посилення контролю за експортом озброєння з боку держави у зв’язку з тим, що з’явились повідомлення про постачання надлишків українського озброєння в нестабільні регіони світу;

Забезпечення виконання вимог Вассенаарської угоди (Wassenaar Arrangement).



8. Висновки

На закінчення слід зазначити, що процеси формування національної системи військово-технічного співробітництва та експортного контролю, завоювання Україною нових ринків озброєння відбуваються в непростому міжнародному контексті, який безпосередньо і опосередковано впливає на ці процеси. І, мабуть таки, однією з найголовніших причин такого стану є те, що по закінченні “холодної війни” різко загострилася конкурентна боротьба між основними експортерами озброєння, до якої нинішня Україна, як виявилось, ще не готова. Основними ж перепонами в нарощуванні Україною експорту свого озброєння та військової техніки є передусім фінансова слабкість країни, а також несвоєчасна розробка та прийняття законодавчих актів, що підтримують конверсію та визначають державну оборонну концепцію, невдале проведення конверсії ВПК за умов одночасної реконструкції усіх галузей цивільного сектора, що випускає продукцію, які на час розпаду СРСР мали такі ж незавершені технологічні цикли виробництва кінцевої продукції, недостатнє врахування специфіки зовнішньої діяльності під час розробки програм конверсії, несвоєчасне і поверхневе проведення маркетингу і, як наслідок, - стихійна диверсифікація продукції ВПК.

Потрібно відзначити, що сучасна військово-технічна політика розвинених країн стосовно країн СНД ( в тому числі і України) направлена на перехоплення передових ідей, придбання за безцінь нових технологій та конструкторської документації, закупівлю окремих зразків сучасного високоефективного озброєння для подальшого вивчення і налагодження їх виробництва на своїх підприємствах, а також залучення до співробітництва провідних спеціалістів.

Проте, незважаючи на окремі проблеми, які переживає сьогодні український ВПК, Україна має всі передумови для значного розширення своїх експортних поставок військової техніки на світовий ринок. Доходи від експорту українського озброєння та послуг військового призначення доводять, що продукція українського ВПК в своїй більшості відповідає світовому рівню і не поступається своїм аналогам з найбільших країн-експортерів військової техніки.

Список використаної літератури:

Бегма В.М. Оборонно-промислові комплекси України та Росії: співробітництво, партнерство, конкуренція. – К.:НІУРВ, 1998. – 192с.

Чумак В.М., Бегма В.М., Кукин А.Ф., Заборський В.Л. Україна і світовий ринок озброєнь. – К.:НІСД,1997.

Шевцов В.І., Боднарчук Р.В. Міжнародна інтеграція оборонно-промислового комплексу України: стан і проблеми розвитку. – Стратегічна панорама, №3-4,2000.

Пашков М., Чалий В. Реалії та перспективи стратегічного партнерства // Дзеркало тижня. – 2000. - №22 (320). .

Шевченко В. Українсько-російське партнерство: спроба номер п’ять // Дзеркало тижня. – 2001. - №1 (325).

HYPERLINK "http://www.niurr.gov.ua/" http://www.niurr.gov.ua/

HYPERLINK "http://www.niss.gov.ua/" http://www.niss.gov.ua/



PAGE

PAGE 11