Загальна характеристика інноваційних процесів. Поняття і класифікація їх видів, Детальна інформація

де I1f — темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді), /о;

Фосн — вартість основних виробничих фондів, тис.грош.од.;

f0 — фондоозброєність праці у базовому році (періоді), тис.грош.од./чол.

Приріст фондовіддач/



де IF- — темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %;

F0 — фондовіддача у базовому році (періоді), грош.од.

• Частка економії від впровадження технічних і організаційних новин в загальних витратах на виробництво продукції, %



де D1 — середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді), грош.од.;

Р1 — загальна сума прибутку у тому ж році (періоді), тис.грош.од.

Приріст рентабельності виробництва



де R1 - рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді), %;

Фвир загальна вартість виробничих фондів, тис.грош.од.

Зроблені за наведеним методичним підходом розрахунки пересічних показників свідчать про істотний вплив технічних і організаційних нововведень на розвиток і ефективність виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства України. Зокрема по всій сукупності машинобудівних підприємств країни за останній десятирічний відтинок часу за рахунок здійснених нових організаційно-технічних заходів частка приросту обсягу виробленої продукції, продуктивності і фондоозброєності праці у середньому становила відповідно 63, 76 і 57 відсотків загальної його величини. При загальній помітній тенденції постійного зниження фондовіддачі технічні і організаційні нововведення забезпечили значне підвищення цього показника (приблизно 18%). У порівнянні з загальною позитивною динамікою показників витрат на виробництво (собівартості продукції) і рентабельності виробництва темпи їх відповідно зниження і збільшення, які обумовлені організаційно-технічними чинниками, були майже у 1,5-2 рази вищими. При цьому частки зміни розрахункових показників під впливом технічних і організаційних нововведень склали у середньому 62-63 і 37-38 відсотків загальної позитивної їх динаміки.

Технічний розвиток підприємства, суть і основні форми.

Науково-технічний процесц Потенційні можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все науково-технічним огресом, його темпами і соціально-економічними зультатами.

Чим цілеспрямованіше і ефективніше використовуються івітні досягнення науки і техніки, що є першоджерелами ггку продуктивних сил, тим успішніше вирішуються зі і пріоритетні (по відношенню до виробничих) льні завдання життєдіяльності суспільства. Науково-технічний прогресе (НТП) в буквальному розумінні означає безперервний .взаємообумовлений науки ї :хніки; у ширшому суттєво-змістовному і.їченні — це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів •пва і кінцевої продукції з використанням науки.

НТП можна тлумачити також як процес нагромадження і практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему "наука — техніка — виробництво", що охоплює ряд стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) впродовж певного періоду часу; техніко-економічне, екологічне і соціальне старіння виробів, наростаюча їх заміна новими, більш ефективними зразками.

Йому властиві як еволюційні (зв'язані з накопиченням кількісних змін), так і революційні (обумовлені стрибкоподібними якісними змінами) форми удосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції. При цьому до еволюційних форм НТП відносять поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їх виготовлення, модернізацію або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах одного й того ж покоління техніки, а до революційних — зміна поколінь техніки і кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей, загально-технічні (науково-технічні) революції, у процесі яких здійснюється масовий перехід до нових поколінь техніки у лідируючих її галузях.

Науково-технічна революція (НТР) віддзеркалює докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкрить і винаходів, що справляють революціонізуючий вплив на змінювання знарядь і предметів праці, технології, організації і управління виробництвом, характеру трудової діяльності людей. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається Її особливості. До ключових (визначальних) з них сяться:

• перетворення науки у безпосередньо дуктивну силу (втілення наукових знань у людині, логії і техніці; безпосередній вплив науки на пальне виробництво та інші сфери діяльності

\x1600\xAF68\xA628\x4300\x1C4A\x5500\x0108\x486DЉ\x4873Љ\x031B\x5B6A

суспільства);

• новий етап суспільного поділу праці, по0язаний з перетворенням науки у ведучу сфери економічної і соціальної діяльності, що набуває масового характеру (до науки перейшла найбільш революціонізуюча, активна роль у розвитку всіх сторін суспільства; сама практика вимагає, щоб наука випереджала у своєму розвитку техніку і виробництво, а останнє все більш ставало технологічним втіленням науки);

• прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки, що підтверджується скороченням перебігу часу від наукового відкриття до його практичного використання;

• інтеграція багатьох галузей науки, самої/науки з виробництвом з метою прискорення і підвищення ефективності усіх сучасних напрямків науково-технічного прогресу;

• якісне перетворення усіх елементів процесу виробництва — засобів праці (революція У робочих машинах, поява керуючих машин, перехід до автоматизованого виробництва). Предметів Праці (створення нових матеріалів з наперед заданими властивостями; використання нових, потенційно невичерпних джерел енергії),, самої праці (трансформація її характеру та змісту, збільшення у ній частки творчих елементів).

Науково-технічний прогрес, що завжди здійснюється у взаємозв'язаних еволюційних та революційних його формах, є домінантою (визначальним чинником) розвитку продуктивних сил, невпинного підвищення ефективності виробництва, цим самим забезпечує неухильне зростання продуктивності суспільної праці. Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них — Пріоритети на найближчу доступну для огляду перспективу (рис.8.2).