Формування собівартості готової продукції, Детальна інформація

2.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 “Витрати”.

Це положення(стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття і фінансовій звітності.

Норми цього Положення(стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Терміни, що наведені в положеннях(стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат.

Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нормальна потужність – очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об’єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом витрат.

3.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 “Звіт про фінансові результати”

Цим Положенням(стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

Норми цього положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності.

4. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси».

Це положення(стандарт)визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її фінансовій звітності.

Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

Перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та їх реалізацію.

Калькулювання собівартості – це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду готової продукції по окремих видах витрат.За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці готової продукції.

Виробнича собівартість продукції, як зрозуміло вже з назви, залежить від затрат на її виробництво. Тому спочатку треба розрахувати вартість запасів, необхідних для виробництва кожного виду продукції і для даного виробництва в цілому.

Передусім розраховуються техніко-економічні показники витрати запасів, ціни на них, трудові затрати та інші витрати, указані у пункті 11 П(С)БО №16 “Витрати”.

Окремі види продукції виготовляються у різних модифікаціях, тому на кожну з них доцільно скласти окрему калькуляцію очікуваних виробничих витрат.

До виробничої собівартості включаються:

-прямі витрати на матеріали;

-прямі витрати на оплату праці;

-інші прямі витрати;

-змінні загальновиробничі і розподілені постійні загальногосподарські витрати.

У П(С)БО №16 немає визначення значення “прямі” витрати. Однак його можна знайти у пункті 10 Положення №473 – це затрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції, які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

Будь-яка калькуляція починається з визначення об’єкта обліку витрат – продукції, яка вимагає установлення витрат, пов’язаних з їх виробництвом(п.4 П(С)БО №16).

Оскільки підприємствами використовуються різні види запасів, загальновиробничі запаси у них також різні, то згідно з пунктом 11 П(С)БО №16 конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості готової продукції визначається підприємством.

Класифікація витрат.