Стан водних басейнів України, Детальна інформація

Водосховища Дніпра, акумулюючи забруднюючі речовини з території всього басейну, включаючи Росію та Білорусь, є своєрідним накопичувачем забруднень, що значно зменшує їх надходження в Дніпровсько-Бузький лиман та Чорне море.

Ці та ряд інших питань знайшли своє відображення в Національній програмі екологічного оздоровлення басейну ріки Дінпро та поліпшення якості питної води, яка буде слугувати стратегічним планом дій по оздоровленню водних об’єктів на різних напрямках в різні періоди часу.

Сеpед заходів, пеpедбачених цією пpогpамою на найближчий час, пpіоpитетними визнано будівництво (pеконстpукцію) водоохоpонних об’єктів, поліпшення екологічного стану водойм, будівництво пpотиеpозійних гідpотехнічних споpуд.

Уpяд Укpаїни визнав Дніпpо пpіоpитетним напpямом екологічної політики. Указом Пpезидента Укpаїни ствоpена Hадзвичайна Комісія з пpоблем екологічного стану p.Дніпpо та якості питної води. Щоpічно pозpобляється пеpелік найважливіших пpиpодоохоpонних заходів щодо оздоpовлення Дніпpа, які подаються для включення в План соціально-економічного pозвитку Укpаїни.

Значну допомогу у вирішенні питань оздоровлення басейну Дніпра в межах України та в рамках розвитку Національної програми надає міжнародна спільнота. Так, Уряд Канади виділив 5 млн.кан.дол. на програму “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні. Басейн Дніпра”. Термін дії Програми - 3 роки.

Співставлення показників якості води, які були отримані науковими колективами України та іноземними центрами аналітичних досліджень, виявили подібність результатів, що свідчить про об’єктивність інформації щодо стану навколишнього природного середовища, яку отримують наукові та державні установи України. Аналіз отриманих цією експедицією даних показав: поверхневі води басейну р.Дніпро належать здебільшого до 5-6 класів якості (вода дуже забруднена). Деякі показники сягають або перевищують ГДК для водойм, які використовуються як джерела питного водопостачання та водойми рибогосподарського призначення; в усіх відібраних пробах вод виявлено наявність поліхлорованих біфінілів з максимальними концентраціями, особливо нижче Києва, Дніпропетровська та Запоріжжя, що підтверджує їх надходження зі стічними водами промислових підприємств. В той же час відмічена значна спроможність Дніпровської водної системи до самоочищення завдяки процесам трансформації, зміні форм міграції, седиментації та біонакопичення, які сприяють виведенню більшості токсикантів в донні відклади та зв’язуванню важких металів у комплекси з розчинними органічними сполуками. Важкими металами найбільш забруднені донні відклади Запорізького водосховища. В ньому ж зареєстровано найбільш високий вміст в донних відкладах сполук ДДТ, а також нафтопродуктів; відносно великий рівень забруднення водойм поверхнево-активними речовинами встановлено у воді нижче промислових центрів, розташованих в басейні Запорізького та Каховського водосховищ. Нижче міст Дніпропетровська, Нікополя та Енергодару зареєстровано помітне погіршення сапробіологічної ситуації; встановлена наявність висококанцерогенного бенз(a)пірену в донних відкладах практично всіх дніпровських водосховищ, також значне забруднення гідробіонтів, в тому числі і риб, токсикантами (радіонуклідами, важкими металами, пестицидами).

Аналіз космічних знімків, який був виконаний іноземними фахівцями, свідчить про об’єктивність отриманої інформації щодо встановлення найбільш забруднених ділянок басейну Дніпра.

2.СТІЧНІ ВОДИ

За 1996-2000 роки загальний скид стічних вод у поверхневi воднi об'єкти скоротився з 1969 до 1751 млн.м3 на рік (20 %). Загальний об'єм скинутих у поверхневі водні об'єкти стічних вод (в т.ч. шахтних та кар'єрних) в 2000 році склав 1751 млн.м3, що на 20 млн.м3 менше, ніж в 1999 р.

Промисловими підприємствами скинуто 1393 млн. м3 (80%). Найбільше стічних вод у поверхневі водні об'єкти скинули підприємства міст Маріуполь - 880 млн.м3 (50%) (з урахуванням морської води), Донецьк - 174 млн.м3 (10%), та Макіївка - 105 млн.м3 (6%).

До річок басейну Кальміуса в 2000 році було скинуто 538 млн.м3 стічних вод, Сіверського Донця - 230 млн.м3, Міуса - 202 млн.м3.

Донецька область займає перше місце в Україні по скиду забруднених стічних вод. У 2000 році об'єм скиду забруднених стічних вод Донецької області склав 943 млн. м3 або 30 % від скиду всіх забруднених вод України.

3. ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ

У ряді областей України відмічалось погіршення якості питної води по бактеріальних і санітарно-хімічних показниках та невідповідність деpжавному стандаpту “Вода питна”. Це пов’язано з погіршенням стану джерел водопостачання, незадовільним санітарно-технічним станом водопровідно-каналізаційних мереж,частими аваріями на них, порушеннями режиму експлутації, невиконанням заходів щодо дезинфекції мереж питної води.

Не відповідало гігієнічним нормам і правилам 5,9% водопроводів централізованого водопостачання, що на 2 % більше ніж у 2000 році; 10,3% комунальних водопроводів (з них 54,7% через відсутність зон санітарної охорони), що на 1,8% більше ніж у 2000 році; 6,4 % відомчих водопроводів (в т.ч. 70,7% через відсутність зон санітарної охорони, 16,3% не мають знезаражуючої установки і 21,2% - через відсутність необхідного комплексу очисних споруд), що на 1,4% менше ніж у 2000 році.

Нормам деpжавного стандаpту “Вода питна” не відповідала по санітарно-хімічних показниках в системах централізованого водопостачання 13,9% досліджуваних проб води, по бактеpіологічних показниках - 9,2%, на комунальних водопроводах відповідно 11,6 та 7,3%, відомчих - 13,8 та 9,0%, сільських водопроводах - 18,2 та 13,8%. У порівнянні з 2000 р. загальна кількість проб води з відхиленням від стандарту у 2001 р. по санітарно-хімічних та бактеріологічних показниках зросла.

Динаміка використання води в Україні

Причому найбільший пpоцент відхилень в системах централізованого водопостачання по санітарно-хімічних показниках відмічається в областях:

Чернігівській (28,6%) Луганській (28%)

Запорізькій (20,8%) Київській (20,7%)

Дніпропетровській (19,3%) Сумській (18,2%)

Миколаївській (17,7%) Одеській (16,6%)

в Автономній Республіці Крим (17,4%) м.Севастополі (24,4%)



по бактеpіологічних показниках:

Хмельницькій (15,3%) Миколаївській (15,1%)

Тернопільській (13,5%) Одеській ( 13,4%)

Вінницькій (12,8%) Закарпатській (12,5%)

Чернівецькій (11,4%) Київській (11,2%)

Луганській (10,3%) Черкаській (10,2%) областях.