Облік грошових засобів, Детальна інформація

Процес кредитування банком юридичних осіб охоплює такі етапи:

Початковий етап – це особисте знайомство економіста кредитного відділу, а також керівника банку із клієнтом і розгляд його заявки, в якій обумовлено необхідну суму кредиту, ціль і вид кредиту, термін, кредитне забезпечення. Деякі банки пропонують клієнтам заповнити анкету позичальника.

Наступний етап – визначення кредитної спроможності клієнта за його балансом, іншими звітними документами та оцінка ризику кредиту.

Третій етап – підготовка до укладання кредитної угоди. На цьому етапі банк визначає вид кредиту, суму, термін, способи видачі і погашення, вид забезпечення і % ставку.

На четвертому етапі ведуться переговори з клієнтом про умови кредитної угоди. На кредитній раді кредитний інспектор аргументує корисність і прибутковість угоди. Рішення на видачу кредиту оформляється протоколом кредитної ради чи комітету.

Завершальний етап – характерний тим, що банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання кредиту, надходження боргу % за ним, оформляє акта відхилень та вирішує всі питання про несвоєчасному поверненню кредиту.

При відсутності коштів на р/р для розрахунків з постачальниками банк на прохання юридичної особи видає кредит і контролює його погашення. Позичкові рахунки – це активні рахунки, призначені для обліку позичок, які вдані юридичній особі, визначені строки позички погашається юрид. особою з р/р.

18. Ознайомлення з обліком прострочених позик.

Фінансове планування на підприємстві

У разі неможливості погашення позичальником заборгованості і % за нею в встановлені строки, банк може надати відстрочку погашення боргу, тобто пролонгувати кредит. Клієнт подає заяву на пролонгацію кредиту за 10 днів до терміну погашення і вказує об’єктивні причини. У додатковій угоді на пролонгацію кредиту збільшується % ставка за кредит. Угоду підписують як керівники, так і юрист банку. Сума пролонгованих позичок списується з кредиту позичкового рахунку і записується в дебет “Пролонговані позички”. Комерційний банк має право у випадку не цільового використання коштів стягувати своїми розпорядженнями штраф чи змінювати % ставку плати за кредит чи попередити позичальника про припинення подальшого кредитування.

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства по плановому періоді.

Метою фінансування є забезпечення виробничого процесу необхідними джерелами фінансування.

Основні завдання фінансового плану на підприємстві є:

забезпечення виробничної та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

вивчення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

виявлення та мобілізація резерву збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв’язати такі питання:

які грошові засоби може мати підприємство в своєму розпорядженні;

які джерела їх надходження;

яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та кредиторам;

як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

як забезпечуються реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У фінансовому плані використовуються такі методи: балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізація планових рішень, економічно-математичне моделювання.

Зміст балансового методу полягає в тому, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб’єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.

За використанням розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруть за базу та індексі їх зміни у плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший.

Економіко-математичне моделювання уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.