Норми і нормативи праці, Детальна інформація

допустимим умовам праці;

допустимим режимам технологічного процесу;

обсягах наявних виробничих ресурсів і досягається мінімум затрат на заданий обсяг випуску продукції.

ІІІ. Під методом нормування розуміється сукупність прийомів встановлення норм праці, включаючих: аналіз трудового процесу; проектування раціональної технології і організації праці; розрахунок норм. Вибір методу нормування праці визначається характером нормованих робіт і умовами їх виконання. По принциповій схемі встановлення норм методи нормування праці діляться на аналітичні і сумарні.

Аналітичні включають: аналіз трудового процесу, розподіл його на елементи, проектування раціональних режимів роботи обладнання, організації праці і необхідних затрат праці пор елементам трудового процесу, встановлення норм на операції.

Сумарні – встановлення норм праці без розподілу процесу на елементи і проектування раціональної організації праці, тобто на основі досвіду нормовника (дослідницький метод), чи статистичних даних про виконання аналогічних робіт (статистичний метод). Норми, встановлені за допомогою сумарних методів називаються досвідно-статистичними. Вони не є ефективні і поступаються аналітичним. По методиці отримання вихідних даних аналітичні методи діляться на аналітично-розрахункові – базою розрахунку норм є нормативні матеріали, і аналітично-дослідницькі – інформація отримується шляхом спостереження чи експериментів.

Лекція 5.

План.

Трудовий потенціал в системі економічних ресурсів.

Компоненти діяльності людини і їх рентабельність.

Концепції ефективності праці.

Інтелектуальний капітал і інтелектуальна власність.

1. Прийнято виділяти 4 види економічних ресурсів: земля, праця, капітал і підприємницькі здібності.

Земля – це природні ресурси. Праця характеризується чисельністю робітників, їх кваліфікацією, часом і інтенсивністю виконання виробничих функцій. Затрати праці оцінюють кількістю відпрацьованих людино-годин і розходами на персонал. Капітал характеризується технічними і економічними показниками обладнання, інструментів, матеріалів і інші. Гроші не вважаються економічним ресурсом, так як вони не беруть участі у виробничому процесі. Здібності підприємця проявляються в раціональному використанні праці, землі і капіталу, вмінні знаходити і застосовувати нові наукові, технічні, організаційні, художні, комерційні ідеї. При використанні економічних ресурсів отримують доходи у вигляді ренти (від землі), зарплати (від праці), процента (від капіталу) і прибутку (від підприємницьких здібностей).

Існуюча класифікація економічних ресурсів не враховує ряди важливих факторів, визначаючих результати виробничої діяльності. Це відноситься до ресурсів праці, які не зводяться до затрат робочого часу і розходами на персонал. Крім того підприємницькі здібності – лише один з видів творчих здібностей. З розвитком сучасного виробництва слід враховувати кожну з компонент трудового потенціалу як окремий економічний ресурс.

Таким чином, економічні ресурси – це компоненти природи, трудовий потенціал і засоби виробництва.

2. В любому виді праці в людині можна виділити дві компоненти. Перша характеризує працю, виконану по заданій технології, інструкції, традиції, коли виконувач роботи не вносить в неї ніяких елементів новизни, власної творчості. Такий труд назвемо регламентованим чи (-працею. Друге характеризує працю, на створення нових духовних чи матеріальних благ, а також нових методів виробництва. Її будемо називати новаційною, творчою чи (-працею. Збільшення кінцевого продукту за рахунок (-праці можливо тільки при збільшенні кількості робітників, подовженості часу праці і його інтенсивності. На відміну від цього, за рахунок (-праці ріст обсягу продукції можливий при незмінності чи навіть зменшенні затрат робочого часу і інтенсивності праці.

V( = f (xb) – де, V( - результат (-праці; xb – затрати робочого часу.

V( = f (xтз, ха) - V(; xтз – творчі здібності, ха – активність.

( І – конвеєр, машинописні роботи,

копіювання;

ІІІ ІІ – праця робітників середньої і вищої

ІІ кваліфікації, проектування, викладання,

лікування, управління підприємством.

І ( ІІІ – дослідження літератури, мистецтва.

Виділяють також духовну працю – j-праця.

Щоб сформувати і доказати теорему про рентабельність компонент праці введемо наступні визначення:

Визначення 1. Праця – це діяльність, направлена на розвиток людини і перетворення ресурсів природи в матеріальні, інтелектуальні і духовні блага. Така діяльність може здійснюватися чи по примусу (адміністративному, економічному), чи за внутрішнім побудженням, чи по тому й іншому.

Визначення 2. Регламентованим чи (-працею буде називатися вид діяльності, при якій людина повинна діяти в строгій відповідності з зазначеною технологією (інструкцією) і не має об'єктивних можливостей для зміни цієї технології.

Визначення 3. Новаційною творчою чи (-працею назвемо вид діяльності, при якій людина зайнята тільки створенням нового в науці, мистецтві, економіці і інших сфер.