Інфляція: суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи, Детальна інформація

Значну роль у лівосторонньому зсуві сукупної пропозиції відіграють передбачення виробників. Раптове збільшення цін на певний елемент виробничих ресурсів підвищує передбачувані ціни на засоби виробництва. Якщо попит залишається на попередньому рівні, то виробництво у попередніх обсягах стає нерентабельним. Однак економіка не може лишатись у такому стані тривалий час, оскільки реальний обсяг не відповідає природному.

Після того, як рівновага досягла точки В (за нашим останнім графіком), подальший розвиток подій можливий за двома варіантами: повернення в точку А і перехід до точки С. Перший варіант передбачає, що скорочення виробництва і небезпека безробіття змусять робітників погодитись на зменшення зарплати. Зростаючі запаси товарно-матеріальних цінностей спричинять зменшення цін на засоби виробництва. Цьому ж сприятиме і структурна перебудова виробництва. Крива пропозиції почне зсуватись вниз до точки А, але ці перетворення не можуть бути швидкими.

Другий варіант можливий тоді, коли в результаті бюджетно-податкової або грошово-кредитної політики лінія сукупного попиту зсунеться праворуч. У результаті досягається нова рівновага за більш високого рівня цін, але на природному рівні виробництва. Вважається, що розвиток подій за цим варіантом відбувається^ швидше.

З приводу того, який з наведених варіантів реагування економіки на раптове підвищення цін на виробничі ресурси є більш прийнятним, точиться теоретична дискусія. Перший варіант має ту перевагу, що повернення до природного рівня виробництва відбувається без зростання цін, але це триває довгий час, а отже, передбачає тривале безробіття. Другий варіант гарантує швидкий вихід на втрачені обсяги виробництва, але супроводиться значним підвищенням загального рівня цін.

Цікавою проблемою макроекономічної теорії є пояснення інфляції, особливо інфляції попиту. Існують два протилежних пояснення інфляції попиту: з позиції монетаристської і кейнсіанської теорій.

Монетаризм. Широковідомим став вислів Мілтона Фрідмана про те, що "інфляція скрізь і завжди є монетарним явищем". Тобто для того, щоб пояснити інфляцію, треба дослідити пропозицію грошей. Однак деякі фактичні дані засвідчують, що не все у зв'язку інфляція-грошова пропозиція є цілком очевидним.

Розглянемо для прикладу статистичні дані по Великобританії:

Таблиця 1.

Рік

ВНП у цінах 1985 p., (млн.ф.ст.)

Індекс роздрібних цін (1985=100)

Рівень інфляції

Грошова пропозиція М1, (млрд.ф.ст.)

Грошова пропозиція М4, (млрд.ф.ст.)



1981

319,3

79,1

11,9

35,8

137,8



1982

324,7

85,9

8,6

39,9

154,7



1983