Економічні реформи в Україні для виходу з кризи, Детальна інформація

Таблиця 3.1

Структура сільськогосподарського виробництва за вартістю виробленої продукції

Продукція сільського господарства

1990р.

1991р.



1992р.

1993р.

1994р.

Продукція сільського господарства (в цілому) 100 100 100 100 100

у тому числі:

продукція рослинництва

44,8

42,8

47,4

52,2

47,9

зернові 12,1 10,8 11,6 13,4 12,3

технічні культури 7,5 7,3 6,7 6,8 6,5

картопля, овочі та баштанні 11,1 11,5 14,8 16,0 15,5

плодово-ягідні та виноград 4,4 3,3 4,5 5,4 3,2

кормові культури 8,6 9,0 8,2 8,5 7,7

інші види рослинницької продукції 1,1 0,9 1,6 2,1 2,7

продукція тваринництва 55,2 57,2 52,6 47,8 52,1

вирощування худоби і птиці 29,8 30,2 27,2 24,0 24,9



У структурі хрчування українського населення значно зменшується частка м"яса, м"ясопродуктів, молока, риби, яєць і рибопродуктів. У 1994р. у середньому на душу населення їх споживання скоротилося (проти рівня 1990р.) відповідно на 36,8%; 31,4%; 37,2%; 80%. Як свідчать розрахунки, на найближчі 2 - 3 роки немає вагомих підстав очікувати досягення за рахунок власного виробництва.. За рівнем роздрібних цін тварнницькі продукти перетворилися на недоступні для переважної більшості людей, і в тому числі - для тих хто має середні, а частково й вищі від середніх душові доходи.

Потребує зміни структура зернових у напрямі випереджаючого приросту виробництва фуражного зерна, розвитку високопродуктивних культурних пасовищ і сіножатей. На особливу увагу заслуговують інтенсивний розвиток садівництва, ягідництва і виноградництва, що традиційно залишилися і продовжують залишатися " в загоні ", хоча без фруктів, ягід і винограду не можуть бути забезпечені раціональні обсяги й структури харчування і в тому числі - дитячого. Слід підкркслити, що кожна природно- кліматична зона, кожний регіон країни повинні мати аграрні структури, властиві їх умовам .

Споживчий ринок своєю платоспроможністю має підштовхувати сілбськогосподарське твариництво до активізації структурних змін. Стимулюючі функції ринкової економіки й в тому полягають, щоб розширити платоспроможну місткість ринку і формувати під неї відповідну продукцію, тобто обсяги і структуру випуску товарів.

Діючі промислові та аграрні структури товарного виробництва не сприяють подоланню кризових явищ, і перш за все, тому, що й сьогодні (після п"яти років ринкових реформ) не мають органічного зв"язку з дійсним ринковим попитом, мінливою кон"юктурою споживчих ринків, чітким визначенням обсягів і структур експорту та імпорту. Оскільки підприємницька активність щодо розвитку та оновлення виробництва товарів та послуг залишається значною мірою " замороженою", а комерційна є однобічно спрямованою а особисте збагачення, той структурні зрушення в народному господарстві не відбуваються цілеспрямовано, в ефективному напрямі.