Баланс ВАТ "Житомир-Авто" за 1998 рік, Детальна інформація

Ф №2 ряд. 100

Ро.д.= *100%

Ф №2 ряд. (040+ 070+ 080) + Ф№2 ряд. 090



1998 р. = -114.5 / (1278.7 + 246.7 + 150.8) + 35.7 = -0.066



1999 р. = -92.3 / (1333.9 + 213.2 +152.2) + 158.8 = -0.052



Провівши структурний аналіз витрат підприємства за даними балансів за 1998, 1999 та 2000 роки (див. таблицю 2.12) можна зазначити, що в загальній сумі затрат найбільшу питому вагу мають витрати на оплату працю: 1998 – 36.68%, 1999 – 35.96%, 2000 – 39.04%. Інші витрати мають практично однакову питому вагу, але як видно з таблиці 2.12 вага цих витрат також дещо змінюється з року в рік.

Прослідкувавши тенденцію в зміні матеріальних витрат: 1998 – 15.40%, 1999 – 21.36%, 2000 – 22.30% можна сказати, що питома вага матеріальних витрат збільшується ймовірніше всього за рахунок зростання ціни на сировину та матеріали, які використовуються в процесі надання ремонтних та інших послуг, а не в наслідок збільшення матеріалоємності наданих послуг.

Цікава тенденція спостерігається при структурному аналізі відрахувань на амортизацію. В розбивці по роках вони займають таку питому вагу в загальній сумі витрат: 1998 – 16.79%, 1999 – 19.77%, 2000 – 14.36%. Як видно сума амортизаційних відрахувань, по даних балансу за 1999 рік, збільшилась. Це пояснюється тим, що обладнання не відповідало сучасним вимогам, технічний стан його незадовільний, і у 2000 році керівництвом було прийнято рішення про його реалізацію і списання .

Виходячи з найбільшої питомої ваги можна зробити висновок, що на собівартість продукції найбільший вплив здійснили витрати на оплату працю.

При вивченні причин відхилень рівня матеріальних витрат від планового, попереднього періоду й інших баз порівняння ці причини умовно називають факторами цін, норм і заміни.

Під факторами цін мають на увазі не тільки зміну ціни на сировину і матеріали, але і зміну транспортно-заготівельних витрат.

Фактор норм відбиває не тільки зміну самих норм витрати, але і відхилення фактичних витрат на одиницю продукції (питомої ваги витрати) від норм.

Під фактором заміни розуміється, крім впливу повної заміни одних видів матеріальних цінностей іншими, зміна їхнього складового змісту.

Прийоми аналізу з виділенням цих груп факторів однакові по всіх статтях матеріальних витрат, тобто по сировині й основних матеріалах, паливу, покупним напівфабрикатам і комплектуючим виробам.

Фактор цін, тобто група факторів, що визначають заготівельну собівартість матеріалів складається з вартості самих матеріалів за цінами постачальників і транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ).

Для визначення впливу зміни рівня ТЗВ (після їхнього коректування на зміну тарифів) на заготівельну собівартість матеріалів необхідно щоб були дані про процентне відношення їх до вартості заготовлених матеріалів і палива. Ці дані можна одержати з аналітичного обліку до рахунка "Матеріали".

На аналізованому підприємстві ТЗВ планувалися в розмірі 4% вартості матеріалів за цінами постачальників. У такий спосіб заготівельна собівартість матеріалів складала 104% вартості матеріалів за цінами постачальників. Фактичний середній рівень ТЗР досяг 5%. Перевитрата склала 1% (105% - 104%). Маючи фактичну заготівельну собівартість витрачених матеріалів, перевитрату по ТЗВ визначаємо в такий спосіб:

(105% - 104%) * Фактична собівартість матеріалів

105%

В розбивці по роках перевитрата складає: 1998 – 1.28 тис. грн., 1999 – 1.74 тис. грн., 2000 – 1.87 тис. грн. тобто вартість витрачених матеріалів виявилася на вказані суми більше через перевищення фактичного відсотка ТЗВ запланованої величини.



Заробітна плата складає один з найважливіших елементів затрат; питома вага її особливо велика в більшості галузей видобувної промисловості, а також у машинобудуванні. У собівартості продукції, як самостійна стаття, виділяється тільки зарплата виробничих робітників. Зарплата інших категорій промислово-виробничого персоналу включається до складу комплексних статей собівартості, а також транспортно - заготівельних витрат. Зарплата робітників, зайнятих у допоміжних виробництвах, входить у собівартість пари, води, електроенергії і впливає на собівартість товарної продукції через ті комплексні статті, на які віднесена витрата пари, води й енергії.

Від виконання плану виробництва залежать прямо чи побічно зарплата робітників-відрядників і премії, виплачувані з фонду заробітної плати (премії, виплачувані з фонду споживання, на фонд заробітної плати не впливають). Інші зарплати, що складаються фонду, залежать від чисельності працівників, тарифних ставок і посадових окладів, тобто на них впливають багато загальних факторів. Тому доцільно було б провести аналіз фонду зарплати як основного елемента витрат на виробництво.

Перед початком аналізу використання фонду зарплати важливо проаналізувати обґрунтованість його планової величини. Конкретна методика такого аналізу буде залежати від прийнятого на підприємстві способу планування фонду заробітної плати. Крім того, при плануванні фонду заробітної плати і контролю за його витратою обов'язково перевіряється дотримання запланованого співвідношення між темпами росту середнього заробітку (включаючи виплати з фонду споживання) і продуктивності праці.

Розрахунок зміни фонду зарплати (D Фз) під вплив зростання середньорічного виробітку і середньорічної зарплати одного працюючого чи робітника проводиться по формулі

\x2206?Фз = Фзп * (З% - W%) / W%

де,