/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Культура первісного суспільства, Детальна інформація

Тема: Культура первісного суспільства
Тип документу: Реферат
Предмет: Культура
Автор:
Розмір: 0
Скачувань: 4422
Скачати "Реферат на тему Культура первісного суспільства"
Сторінки 1   2   3  
Тема: Культура первісного суспільства.



План

Загальна характеристика культури первісного суспільства та її періодизація.

Культура:

а) ранньородової общини мисливців, збирачів, рибалок;

б) пізньородової общини землеробів-скотарів.

1. Первісна культура є рубежем, який відділяє світ людей від світу тварин. Первісну культуру слід вважати необхідним станом розвитку будь-якої земної культури.

Існує кілька періодизацій первісного суспільства: загальна (історична), археологічна, антропологічна та ін.

Загальна (історична) періодизація первісної історії була вперше дана в 1870р. видатним американським етнографом Л. Морганом. Використовуючи встановлений у ХVІІІ ст. поділ історичного процесу на епохи дикості, варварства і цивілізації, він поділив епохи дикості на нижчий, середній і вищий ступені. Нижчий ступінь дикості починається з появою 3 млн. років тому людини і членороздільної мови, середній - виникненням рибальства і застосуванням вогню, вищий - з винаходом лука і стріл. Перехід до нижчого ступеня варварства пов'язується з поширенням гончарства; з освоєнням землеробства і скотарства починається середній, а з використанням заліза - вищий ступінь варварства. З винаходом алфавіту настає епоха цивілізації.

Відносною хронологією є археологічна періодизація, в основу якої покладено матеріал, з якого виготовлені знаряддя праці. Відповідно до неї історія первісного суспільства починається з кам'яного віку, яка поділяється на три доби: палеоліт (від грец. - старовинний і камінь), мезоліт (від грец. - середній і камінь) і неоліт (від грец. - новий і камінь). Кожна з цих діб розпадається на нижню (ранню) середню і верхню (пізню) частини. Вони характеризуються певними типами археологічних культур, тобто групою джерел, які мають загальні характерні риси і об'єднані одним часом і спільною територією.

Палеоліт датується приблизно періодом 3 млн. - 10 тисяч років тому. Це час появи людини і формування її сучасного фізичного типу. За палеоліту склалися основи первісного суспільства. На початку верхнього палеоліту (35-10 тисяч років тому) з'явилась розумна людина. Вважається, що люди верхнього палеоліту походять від передньоазійських прогресивних неандертальців, відомих за знахідками Схул і Табун у Палестині. Антропологи виділяють в Європі і Середземномор'ї два основних типи розумної людини - кроманьйонський і грімальдійський. У верхньому палеоліті виникає родовий лад, закладаються основи расових поділів людства, відбувається розселення мисливців із раніше обжитих місць у Північну Європу, Азію, Америку й Австралію.

Епоха мезолітів на різних територіях Європи і Близького Сходу розпочалася не одночасно: в Середземномор'ї і в країнах Стародавнього Сходу - в 11-10 тис. до н. е., а в межах Східної і Центральної Європи - у другій половині 9 тис. до н. е. Закінчується вона, в різних місцях, також неодночасно. На півдні Східної Європи перехід від мезоліту до неолітичної доби відбувся в середині 6 тис. до н. е. на північних територіях - у 5 і на початку 4 тис. до н. е. На території України мезолітична епоха датується кінцем 9-5 тис. до н. е. Вважають, що мезоліт - це час виникнення племен, хоч відоме інше твердження: племінна організація суспільства склалася пізніше. За підрахунками вчених, у мезоліті на Землі було приблизно 5 млн. чоловік.

Неоліт на території Східної Європи датується середньо 6-3 тис. до н. е.; у країнах Стародавнього Сходу ця епоха розпочинається у 8-7 тис. до н. е. Населення Землі досягає приблизно 80 млн. чоловік.

Неоліт у країнах Стародавнього Сходу розпочався понад 5 тис. років тому, а окремі мідні вироби знаходять тут ще раніше. У межах території України неоліт датується 4-3 тис. до н. е.

Якщо вести мову про культуру первісного суспільства, то, насамперед, треба зазначити, що історично культура могла виникнути лише тоді, коли почалось практичне виділення людини з природи, яке здійснювалося суспільно, через трудову діяльність первісних родових колективів по освоєнню навколишньої дійсності. Освоєння світу здійснювалося лише суспільною людиною, колективом, об'єднаних спільною метою. Історично першою формою існування такої "суспільної людини" була родова община. Вчені пов'язують виникнення культури з епохою первісної або родової общини; а "точніше", з верхнім палеолітом. Роблячи спробу дати узагальнюючу характеристику культури первісного суспільства, зазначимо, що це перший і найтриваліший історичний тип культури. Її витоки сягають верхнього палеоліту і завершуються добою раннього заліза. Ця величезна культурно-історична смуга розпочалася з розвитку кам'яної, крем'яної і кісткової техніки й завершилася опануванням перших металів. Від найпростішого скребка через винайдення лука і стріл, кераміки, гончарної печі, ткацького верстату, колеса і гарби, парусних кораблів, приручення тварин - такий шлях розитку знарядь виробництва. Повільно, але неухильно розширюються місця поселення стародавньої людини: від стоянки (стійбища), поселення, селища до городища і виникнення перших міст.

Паралельно розвивається суспільна організація, сімейно-шлюбні відносини, закладаються основи расових поділів людства, відбувається розселення людей на всіх континентах Землі, розпочинаються процеси переходу від колективної до приватної власності, зміни психології первісної людини, виділення професійної розумової праці. У процесі повсякденної трудової діяльності розвивається мова і мислення людини, складаються міфи, поширюються позитивні знання, вірування, звичаї і мистецтво.

В історії культури первісного суспільства можна виділити три періоди за назвою відповідних епох, доповнюючи їх археологічною хронологією. Першим періодом буде культура ранньопервісної або ранньородової общини перших мисливців, збирачів і рибалок (верхній палеоліт, мезоліт). Другим періодом - культура пізньопервісної або пізньородової общини землеробів і скотарів (мезоліт, неоліт). Третім - культура первісної сусідської (протоселянської) общини, або стратифікованого суспільства (верхній неоліт, мідна, бронзова, рання залізна доби).

2. Для ранньородової общини мисливців, збирачів і рибалок було характерне привласнювальне господарство. Найважливішою пам'яткою матеріальної культури Європейської пори є виготовлення великої кількості знарядь праці із кістки і широке поширення зимових общинних жител.

З'являється примітивний рибацький гачок. Важливими мисливськими знаряддями були списи, ударні палиці, метальні палиці - бумеранги. Головним знаряддям збиральництва була загострена палиця (копачка).

Мезоліт - час значних змін у природі Європи. В мезоліті з'являється зброя дальної дії - лук і стріли. Другою важливою подією в історії культури стало приручення собаки. Триває вдосконалення обробки кременю.

З мезолітичною епохою пов'язана поява знарядь для обробки дерева - сокир і тесел. Сокири, тесла, а також кайловидні знаряддя - піки, були великими знаряддями, вони дістали назву макроліти (від грец. - великий і камінь).

Розглядаючи проблеми, пов'язані з суспільними відносинами ранньородової общини, слід зауважити, що основним соціальним осередком був рід. Він здійснював свою господарську діяльність через родову общину, яка будувалася за родинною ознакою (кровною або шлюбною). Суспільство мисливців і рибалок не знало іншої форми власності на землю, крім спільної власності всієї групи співродичів. Засвідчено також колективне володіння мисливськими загонами, рибацькими човнами і сітками. Окремим особам належали лише індивідуально виготовлені ними знаряддя праці і різні побутові предмети. Рід був верховним власником не лише продуктів колективного полювання чи рибальства, але й будь-якої індивідуальної здобичі.

Основними статевими групами в ранньородовій общині були групи дітей, дорослих жінок і дорослих чоловіків. Поділу суспільства на ці угрупування надавалося велике значення, до того ж дуже важливим вважався віковий рубіж переходу до категорії дорослих, що супроводжувалося урочистими обрядами, відомими під назвою ініціацій (від лат. - посвячення).

Первісна община була общиною рівних, але в умовах жорстокої боротьби за існування цими рівними були лише повноцінні члени виробничого колективу. В ранньородовому суспільстві діяли звичаї умертвління ("добровільної смерті") перестарілих співродичів, які втратили працездатність, позбавлялися хворих, ослаблених від голоду, від маленьких дітей, яких неможливо було прогодувати.

Виникнення общинно-родової організації сприяло розвиткові не лише соціального, але й духовного життя первісного людства. Епоха ранньородової общини відзначена успіхами в розвитку мови, міфології, зачатків раціональних знань, мистецтва.

Міфологія - наука про міфи (від грец. - слово, оповідь). Л. Бабій вважає міфологію єдиною універсальною формою суспільної свідомості первісного суспільства, яка в цій своїй якості репрезентує і всю його культуру. Вона - особливий тип світогляду і перша форма культури. В основі кожного міфу лежало поняття: "звідки" і "чому".

Умови життя в першу чергу вимагали накопичення знань про оточуючу природу.

Людина володіла найпростішими раціональними прийомами залічування переломів, вивихів і ран, видалення зубів та інших нескладних хірургічних операцій, лікування укусів змії, простуди. Починаючи з мезоліту, стали відомі трансплантація черепа й ампутація пошкоджених кінцівок. У первісній медицині широко застосовувались як фізичні (масаж, холодні і гарячі компреси, парова баня, кровопускання), так і лікування засобами тваринного, рослинного і мінерального походження.

Продуктом розвитку ранньородової общини стали релігійні вірування, їх виникнення пов'язане з певним рівнем розвитку інтелекту людини, зачатками теоретичного мислення, можливостями відриву думки від дійсності. У первісних віруваннях втілено фантастичне усвідомлення людьми їх залежності від сил природи. За верхнього палеоліту виникають різні форми релігійних вірувань: тотемізм (від алгонкін. - його рід), анімізм (від лат. - душа, дух), фетишизм (від португ. - амулет, талісман), магія (від грец. - чарівництво). Тотемізм - це віра в те, що кожна родова група має свого спільного предка (тотема), яким могла б бути тварина, рослина чи навіть предмети неживої природи. Анімізм - віра в існування у людині та в оточуючих її предметах - душі.

Сторінки 1   2   3  
Коментарі до даного документу
Додати коментар