Спадкування за законом у новому Цивільному кодексі України, Детальна інформація

Спадкування за законом у новому Цивільному кодексі України
Тип документу: Реферат
Сторінок: 3
Предмет: Правознавство
Автор:
Розмір: 29
Скачувань: 3379
Спадкування за законом у новому Цивільному кодексі України

З 1 січня 2004 р. набирає чинності новий Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), прийняття якого не могло не вплинути на центральний інститут цивільного права - права власності і, відповідно, на інститут спадкування. Норми книги шостої ЦК України „Спадкове право” чітко систематизовані в семи главах: „Загальні положення про спадкування”, „Спадкування за заповітом”, „Спадкування за законом”, „Здійснення права на спадкування”, „Виконання заповіту”, „Оформлення права на спадщину”, „Спадковий договір”.

На відміну від ЦК УРСР в книзі шостій ЦК України відповідно до принципу диспо-зитивності цивільно-правового регулювання на перше місце поставлено спадкування за заповітом, а на друге – спадкування за законом.

У новому спадковому законодавстві знайшла відображення правонаступність принципів спадкового права і конкретних норм законодавства, що діяло раніше, на законодавчому рівні сформульовано окремі положення, що раніше мали лише доктринальний характер, з'явилися і абсолютно нові норми. Норми спадкового законодавства стали більш детальними, більш регламентованими. Якщо раніше питання, які виникали в нотаріальній і судовій практиці, необхідно було розв'язувати за допомогою керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду, виходити із загальних положень закону, то тепер відповіді на багато питань можна знайти безпосередньо в новому Кодексі.

Певні положення перспективного спадкового законодавства розглядалися деякими науковцями в ході обговорення проекту ЦК [1-3]. У той самий час редакція окремих статей нового ЦК України істотно відрізняється від новел проекту ЦК, зміст низки понять залишився остаточно не з'ясований, відсутність практики застосування нового фундаментального закону, який вносить принципові зміни в один із головних розділів цивільного права– спадкове право, створює певні труднощ і в розумінні та застосуванні окремих законодавчих положень.

Незважаючи на те, що при визначенні підстав спадкування законодавець віддає пріоритет спадкуванню за заповітом, в Україні, як свідчить нотаріальна практика, найпоширенішим є спадкування за законом.

При спадкуванні за законом законодавець повинен дати відповідь на два важливі запитання: кого необхідно вважати спадкоємцем за законом і в якому порядку спадкоємці за законом закликаються до спадщини?

Законодавець у ЦК України зберіг черговість закликання до спадщини спадкоємців за законом, в той самий час однією із головних і найрадикальніших новел ЦК є значне розширення кола можливих спадкоємців за законом. Про таке розширення висловлювалися окремі науковці ще в 30-х роках XX ст. [4]. Цю саму позицію поділяли деякі фахівці і при обговоренні нових цивільних кодексів союзних республік на початку 60-х років, які пропонували віднести до спадкоємців за законом тітку і дядька спадкодавця [5]. У новому ЦК України ще більше спадкоємців, які можуть закликатися до спадщини. За новим спадковим законодавством до спадкування можуть закликатися родичі шостого ступеня спорідненості включно.

Які ж категорії спадкоємців набувають права на спадщину за законом у новому ЦК України?

Перша черга– діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який його пережив, та батьки.

При визначенні осіб, які вважаються дітьми спадкодавця, необхідно керуватися відповідними нормами Сімейного кодексу України (далі– СК України). Так, згідно зі ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини. Презумпція батьківства діє не лише в період шлюбу. Дитина, народжена протягом десяти місяців після припинення шлюбу, визнання його недійсним, походить від подружжя, а відтак - батьком дитини буде чоловік її матері (п. 2 ст. 122 СК).

У випадку, коли мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження дитини, а походження дитини від батька - як у добровільному порядку, коли чоловік подає заяву про визнання себе батьком дитини, так і в судовому - за відсутності такої заяви.

Спадкові права усиновлювачів та усиновлених відповідно до ст. 1269 ЦК (2003 р.) прирівнюються до спадкових прав родичів за походженням.

До подружжя належать особи, шлюб яких зареєстровано в органах РАГС, та особи, що уклали релігійний шлюб, який законодавець прирівнює до шлюбу громадянського.

Друга черга – рідні брати та сестри спадкодавця, дід та баба, як з боку батька, так і з боку матері. До таких спадкоємців віднесені як повнорідні, так і неповнорідні брати і сестри спадкодавця, тобто досить, щоб у спадкодавця з братом чи сестрою був спільним або батько, або мати. Так звані зведені брати та сестри, тобто діти від першого шлюбу чоловіка та жінки, спадщини один після одного не набувають.

Третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця, тобто брати і сестри батьків спадкодавця. Російський законодавець у новому ЦК РФ також зарахував дядька та тітку до спадкоємців третьої черга за законом.

Четверта черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

В юридичній літературі висловлювалися сумніви щодо доцільності введення до кола спадкоємців за законом осіб, які «проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років», оскільки в ЦК України немає визначення такого поняття, як сім'я, не сформульовано принципів, керуючись якими можна б було віднести ту чи іншу особу до членів певної сім'ї [6]. Зазначимо, що і новий СК України пропонує поняття сім'ї, яке за своїм змістом є оціночним. Так, ст. З СК відносить до складу сім'ї осіб, які «спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки». Отже, особи, які претендуватимуть на спадщину як «члени сім'ї», а це можуть бути і особи, які не пов'язані із спадкодавцем родинними зв'язками, повинні доводити своє «членство» в судовому порядку. З іншого боку, родичі одного ступеня споріднення зможуть «відтісняти» від спадкування інших родичів такого самого ступеня споріднення, набуваючи статус «член сім'ї».

П'ята черга – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Поняття «шостий ступінь споріднення» невідоме широкому загалу. Під час обговорення проекту ЦК країни в літературі зазначалося, що пересічний громадянин навряд чи зрозуміє зміст цього терміна [7].

У ст. 1505 проекту ЦК України від 25.08.96 р. пропонувалося дати розгорнутий зміст понять ступенів споріднення. На жаль, ця пропозиція не знайшла підтримки, хоча навряд чи це є виправданим.

Ступінь споріднення визначається за кількістю народжень, що відділяють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цієї кількості.

Так, родичами четвертого ступеня споріднення є діти рідних племінників (двоюрідні онуки) і рідні брати та сестри діда, баби (двоюрідні дід та баба) спадкодавця.

2

6

8

V

b

c

¤

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes