Материнська амбівалентність, Детальна інформація

Висновок.

1) - Обґрунтована трикомпонентна структура особистісної амбівалентності: мотиваційна складова реалізує задоволення відповідно до потреби в афімації, афективна – виявляється як толерантність чи інтолерантність до фрустрованої потреби, поведінкова – знаходить суб’єктивне утвердження амбітендентності між агресією та доброзичливістю.

- Проаналізовані механізми інтеграції-дезінтеграції трьох амбітендентностей (конкордантна, дискордантна, патологічна) дали змогу виявити таку психологічну закономірність: чим більш збалансовані протилежності у внутрішньому світі, тим нижчий рівень (інтенсивність) амбівалентності, притаманний особистості.

- Найбільш стійкі психоформи фіксації амбівалентності властиві чотирьом типам особистості – шизоїдний, депресивний, нав’язливий та істеричний.

- психотерапія вищеназваних типів дисгармонійних особистостей особистостей має бути спрямована на зниження інтенсивності дискордантної амбівалентності, тоді як психотерапія дискордантних осіб – на більш повне самоусвідомлення проявів своєї амбівалентності.

2) – Материнська амбівалентність неоднаково виявляється в різних сферах особистості: в мотиваційній – це потреба у прагненні до близькості з дитиною та страх бути поганою мамою; в афективній – переживання фрустраційної толерантності та усвідомлення не конструктивності, інтолерантності; в когнативній – втілення в життєвий потік доброзичливої поведінки та усвідомлення своєї імпульсивності, агресивності.

- Конкордантна материнська амбівалентність можлива, якщо суспільство, і перш за все чоловік, сім’я, усвідомлюють як позитивну, так і негативну сторони її функціонування; це підтримує жінку і дає змогу подолати високу інтенсивність негативних та позитивних проявів цього феномена, свідомо розмірковувати над суперечностями свого внутрішнього світу і бути позитивно спрямованою на розв’язання проблем, які виникають у системах “мати-дитина” та “жінка-чоловік”.

- збереження гендерних стереотипів материнства веде до дискордантних проявів материнської амбівалентності в чотирьох її основних типах – шизоїдному, депресивному, нав’язливому та істеричному. Дисгармонійні життєві стратегії матері дитина приймає та втілює у подальшому житті. Сімейне виховання зреалізовує колоподібний цикл, відтворюючи міжособисті взаємостосунки із покоління в покоління. Материнська амбівалентність – це “солодке горе” романтичної трагедії материнства.

- треба створити такі соціальні інститути, де б реально можна було підтримати сучасні психологічні тенденції у розвитку материнства, та скерувати зусилля на подолання застарілих жіночих стереотипів. Сучасні мас-медіа покликані формувати життєздатний імідж жінки-матері, чітко окреслювати психокультурний простір взаємин матері і дитини, жінки та чоловіка, нарешті пропагувати сімейне, у т.ч. материнське, батьківське, дитяче щастя як найфундаментальнішу людську цінність.

Перелік використаної літератури.

Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. –М.:МГУ, 1976 – 158с.

Зелінська Т. Психологія материнської амбівалентності. / Загальна психологія. 2002 №1 ст.19.

Зелінська Т. Амбівалентність особистості як психологічний феномен. / Психологія і суспільство. 2001 №3 ст.23 – 32.

Лук’яненко Т.Н. Психологічні особливості дискордантної амбівалентності особистості // Практична психологія та соціальна робота. 2001 №1 ст.25 – 26.

Лекторський В.А. О толерантности, плюрализме и критицизме. Философия, наука, цивилизация. Отв. Ред. Казютинский В.А. УРСС 1999 с.284 – 293.

Магомед Эминов М.Ш. Трансформация личности – М.: Психоаналитическая Ассоциация, 1998 – 496с.

Михеева И.Н. Амбивалентность личности: Морально психологический аспект. М. Наука, 1991, 128с.

Собчик Л.Н. Введение в психологию индивидуальности М.: Институт прикладной психологии. 1998 – 512с.

Собчик Л.Н. Методы психологической диагностики в 3-х т., т. 2.- М. 1990 – 87с.

Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста. Под редакцией С.Ю. Циркина. СПб: Питер 1999 – 752с.

Тарабрина Н.В., Щеряков Г.В., Широков В.Д. Экспериментальное исследование фрустрации при истерии. / Клинико-психологические исследования личности / Л: ЛННИ психоневрологии, 1971 с.205 – 209.

Яценко Т.С. Інтеграція та дезінтеграція як механізм психокорекції / Педагогіка і психологія / 1996 №1 ст.3 – 9.

Антонио Менегетти Женщина третьего тысячелетия / ННБФ «онтопсихология» М. 2002 с.47 – 49, с.20 – 22

Блейхер В.М., Крук И.В., Толковый словарь психологических терминов. Т.1-Рн/Д: Феникс 1996.- 480с.

Блюм Г. Психологические теории личности. Пер. с англ.- М. «КСП» 1996 247 с.

Фрейджер Р., Фейдман Д. Личность; теории; эксперименты; упражнения. СПб: прайм – Еврознак, 2001 – 512 с.

Франкл В., Доктор и душа. – СПб: Ювента, 1997 – 285с.

Фрейд З. Остроумие и его отношение к бессознательному; Страх; Тотем; Табу. Сборник Мн. – ООО « Попури» 1998 – 496с.

Фромм Э. Мужчина и женщина. – М. Изд-во АСТ 1998 – 512с.

Изард К.Э. Психология эмоций. Пер с англ. СПб; Питер 2000 – 464с.