Галицько-Волинське князівство, Детальна інформація

Міністерство освіти України

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Реферат на тему:

“Галицько-Волинське князівство”

Розробив студент

I курсу I групи

спеціальності банківська справа

Ромащук А. Є.

Перевірив викладач:

Казакевич Г. М.

Київ 2003

План

Вступ......................................................................................................3

Піднесення Галичини.........................................................................4

Галицькі Ростиславичі.......................................................................5

Об’єднання Галицької і Волинської земель: правління Романа Мстиславича........................................................................................6

Війна за владу......................................................................................7

Галицько-Волинське князівство за часів Данила та Василька..9

Татаро-монгольський наскок..........................................................10

Зміцнення Галичини після нападу.................................................11

Повторний напад монголо-татар....................................................12

Останні роки Галицько-Волинського князівства.......................13

Висновки..............................................................................................14



Вступ

На XI ст. могутня колись Київська Русь вже перестала існувати як єдина і неподільна держава. Тепер вона була розділеною на маленькі ворогуючі між собою князівства і була втягнутою в міжусобні чвари між князями.

Однією з причин відокремлення від Києва різних князівств стала перемога принципу вотчини, формально визнаного у 1097 р. на з'їзді князів у Любечі. Щоб покласти край спустошуючій ворожнечі, на цьому з'їзді князі один за одним визнали право успадковувати землі, які вони займали у той момент. Питання про Київ, що вважався занадто великою винагородою для будь-якого княжого роду, лишалося нерозв'язаним.

Якщо деякі старші князі продовжували змагатися за нього, то інші, особливо молодші за рангом, втратили усякий інтерес і до такого суперництва, і до самого міста, усвідомлюючи, що їхні шанси заволодіти ним мінімальні. Натомість вони зосередили увагу на розширенні та збагаченні своїх вотчин, сприяючи в такий спосіб поглибленню роздробленості та місцевих відмінностей, що стануть ознакою пізньокиївської доби.