Дмитро Чижевський Про Історію Філософії України, Детальна інформація

'"Нарешті ми можемо піти і шляхом спостережень над видатнішими представниками української нації, — як над їх життям,людських рис і якостей, то все ж деякі риси висунуться перед нам як «типові». Із таких «типових» рис треба згадати декілька. Емоціоналізм виявляється у високій оцінці життя почуття. Це чуття, емоція оцінюється навіть, як шлях пізнання (Гоголь, Юркевич). «Філософія серця» (Юркевич) е характеристична для української думки. Але ця «філософія серця» має і інший сенс, -в людськім душевнім житті глибше ніж свідомі психічні переживання служить їх основа — «серце», найглибше в людині, «безодня« яка породжує з себе і зумовлює собою, так би мовити, «поверхню нашої психіки (Сковорода, Гоголь, Юркевич, Куліш). З цим зв'язане і визнаяня, що людина є малий світ, «мікрокосмос» бо в «сердечній глибині», безодні криється усе, що є у цілому світ (К. Тр. Отавровецький, Сковорода, Гоголь). Безумовно характеристична риса психічної вдачі видатних українців це — на певний час в житті і в певних умовах — ухил до духовного у с а м о т д е н н я, що Гоголь звав «духовний манастир» (Сковорода, Гоголь Максимович, Куліш). Це усамотнення духовне є безумовно імпульсом до визнання величезної етичної цінності за індивідуумом, ви знання для кожної людини права на власний, індивідуальний етичний шлях, те, що ми могли б назвати «плюралістичною етикою» (Сковорода, Гоголь). Але між окремими різноманітними етичними типами повинна панувати не боротьба, а згода і гармонік — «мир» е основна етична і соціальна цінність, мир між лгодьмі та мир людини з Богом (Київська школа. Сковорода, Гоголь, Юркевич. Куліш). Виявом цього стремління до гармонії між людьми ( безумовно той факт, що українські мисленники завше стреміли зайняти позиції примирливі — віддати справедливу оцінку протилежним їм думкам, ворожим течіям (напр.. Юркевич, Лесевич). Крайні течії — в якому б то не було напрямі — не знаходили відгуку. До ідеалу гармонії зовнішньої приєднується ідеал гармонії внутрішньої. Ідеал внутрішньої гармонії є найвищим ідеалом етичної свідомості. Чи багато мисленників досягнули цього ідеалу, судити важко. Сковорода і Гоголь найбільше до цього наближувалися. Релігійне забарвлення яскраво виступає в історії української думки. — Дуже типові риси національного характеру відкривають симпатії представників даної нації До інших націй. У визначних українських мисленників знаходимо такі симпатії головним чином до німців (Прокопович, Сковорода , «Книги буття укр. народу», почасти Куліш, Б. Кістяковський) та Шпалійців (Гоголь). Ті симпатії, які висловлюють Гоголь або Куліш до росіян, мають політичний, а не психологічний характер

Для характеристики української філософічної думки робить великі труднощі ще те, що українське- культурне життя не завжди було різко та яскраво усамітнене і відокремлене. Мінявся і ступінь політичної залежності і ступінь рівня національної свідомості, зокрема національної свідомості інтелігенції, — отже, най важливіші з персдпосилок культурного розвитку. Українська історія знижується на певний час до рівня «обласної історії» (російської, почасти польської). Наслідком цього було те, що значна частина видатніших представників української думки працювала за межами України, а навпаки, на Україні брали живу участь в культурному життю чужинці.

Навіть мова. яка часто може служити критерієм, чи відносити дану особу до тієї чи іншої культури, і вона тут не може бути певним мірилом вже через те, що в українській мові майже не писав ніхто з українських мисленників. Проте, національні особливості виявлялись в їх думках, як це завжди буває, цілком спонтанно, «само собою». В XIX. віці на Україні — і ніяк не асимілюючись з українським життям — перебували представники інших націй. Вони мали певні «впливи», іноді досита широкі. Інші чужинці були тісніше зв'язані з Україною — походженням і вихованням, участю! в національнім русі. Вони свідомо стреміли зрозуміти психологію всього народу, перейняти його традиції. Розуміється. ї нації існують завше різні групи культурних діячів різних ступенях і формах виявляють дух даної дії, одначе, було багато таких, що занадто далеко культурних традицій. Проте, не може сумніву характеристику української психіки та особливостей української думки дістанемо не менше виразну, ніж, напр., характерне дають різні автори окремим німецьким «племенам» які хоч і ніколи не були національне відокремлені від цілої, але мали сильні місцеві державні, політичні, традиції. На Україні протягом одного віку ці традиції були у занепаді. Натомість протягом століть перед тим вони самостійні та повинні були відстоювати себе проти натиску тональних стихій з різних боків.

Для українського філософічного життя може ще занадто рано писати історію його. Але така спроба все ж є можлива.

Використана Література

Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. Мюнхен, 1983.

Історія філософії України / Хрестоматія. 3/4 К., 1992

Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. 3/4 К., 1992

PAGE

PAGE 8