Кримінологічні аспекти банківської діяльності, Детальна інформація

Поширенню злочинності у банківській сфері сприяє спрощений порядок створення банківських структур (тільки в Автономній Республіці Крим їх діє більше 100). За даними Головного управління МВС України в Криму, злочинні угруповання, користуючись недосконалістю банківського законодавства, створили свої банки. Навколо банків утворилися цілі групи “фіктивних” фірм, що були зареєстровані на загублені паспорти і померлих осіб. Ці фірми через банки займались “відмиванням” “тіньового” капіталу.

Серйозну загрозу для економіки утворюють так звані конвертаційні центри, що створюються навколо комерційних банків з метою “відмивання брудних” грошей.

Слід погодитися з пропозиціями фахівців і вчених-економістів щодо максимального обмеження кола небанківських організацій, які можуть укладати з банками агентські угоди стосовно обміну валюти, віддаючи перевагу спеціалізованим банківським установам.

Не сприяла покращанню криміногенної ситуації у банківській сфері помилкова позиція Правління Національного банку України, яке ще у 1997 році стверджувало, що НБУ не має права здійснювати ревізії фінансово-господарської діяльності комерційних банків і таким чином попереджувати вчинення злочинів у банківській системі, що працівники НБУ ніби-то не є державними службовцями, тому не несуть відповідальності за корупційні діяння.

Нагальною залишається проблема посилення контролю за наданням кредитів юридичним і фізичним особам. Триває і досі надання комерційними банками значних сум кредитів без належного оформлення угод і забезпечення гарантій повернення коштів, у зв’язку з чим порушується Закон України “Про заставу” і Положення про кредитування.

Загостренню криміногенної ситуації сприяє недостатня взаємодія та координація роботи окремих служб НБУ з правоохоронними органами з узгодження можливостей НБУ, що випливають з його статусу, завдань та функцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.

Аналіз статистичних даних МВС України, оперативно-слідчої практики, матеріалів перевірок державних контролюючих органів свідчить про те, що організовані злочинні угруповання активно проникають в банки, використовуючи недосконалість законодавства, зловживання у самій банківській системі, що стала центральною ланкою у технологічному ланцюзі по “відмиванню” капіталів, здобутих злочинним шляхом, які потім вкладаються у сферу підприємництва та міжнародну фінансову систему. Деякі комерційні банки використовуються злочинцями для протиправного “перекачування” державних коштів на рахунки підставних фірм, або на рахунки окремих громадян.

За таких умов значна частина фінансових рухів обслуговує “тіньові” товарні потоки, виплату процентів за кредити, боргів і т.ін.

Через банківську систему, крім товарно-фінансових потоків, проходять також фіктивно утворені грошові кошти, інші кримінальні капітали, які потребують “відмивання” за допомогою банківських операцій через їх багаторазове перерахування з метою вуалювання джерел утворення та розміщення у легальному бізнесі. Немає жодної великомасштабної операції з “відмивання” грошей, яка б не передбачала використання банківських установ і фінансових інституцій. “Відмивання” грошей є одним з найбільш розповсюджених видів економічних злочинів і однією з найхарактерніших ознак організованої злочинності.

Як заявив Президент України Л. Д. Кучма 14 грудня 1999 р. на Розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю: ”… у всьому світі банки заробляють гроші кредитуванням економіки. В Україні ж така діяльність неприваблива для банкірів. У наших комерційних банків є тільки декілька напрямів діяльності: по-перше, легальна закупівля валюти через уповноважені банки для забезпечення імпортних контрактів з використанням фіктивних фірм; по-друге, перерахування грошових коштів в національній валюті на лоро-рахунки зарубіжних банків з наступною покупкою валюти в Україні на міжбанківських торгах з використанням фіктивних фірм та компаній, зареєстрованих в офшорних зонах; по-третє, банківські операції по переведенню безготівкових коштів в готівку з використанням фіктивних фірм та кодованих рахунків фізичних осіб” [1].

Внаслідок злочинної діяльності в Україні з часу проголошення незалежності було отримано і потім “відмито” незаконних прибутків на суму понад 100 млрд дол. США. До “тіньового” сектора перераховано близько 14 млрд грн готівкою, які обертаються поза банківським обігом. За даними Світового банку, “тіньова” економіка України посідає перше місце за масштабами серед країн СНД (інформаційні матеріали семінару на тему: “Про протидію “відмиванню” коштів та майна, отриманих злочинним шляхом”, Київ, 1999 р., видані Міністерством юстиції України разом з Посольством США) [2]. Великий податковий тиск також сприяє зростанню рівня “тіньової” економіки. Теоретичні узагальнення та повсякденна економічна діяльність в Україні підтверджують, що перевищення допустимої (оптимальної, раціональної) величини податкового тягаря призводить до того, що платники податків — юридичні та фізичні особи — або розорюються, або переходять до “тіньової” економіки (“крива Лаффера”).

“Відмивання” грошей, як правило, здійснюється у міжнародному масштабі та у такий спосіб їх кримінальне походження може бути краще замаскованим. “Відмивання” коштів та інвестиції прибутків, отриманих від кримінальної діяльності, тягнуть за собою інтернаціоналізацію злочинного світу, який шукає країни та банки, що надають найбільші гарантії таємності, законності та конфіденційності вкладів. В Україні проблема “відмивання” фінансів виникла нещодавно, проте процес “відмивання брудних” грошей розвивається дуже стрімко і сьогодні він вже набув найбільшої гостроти.

За експертними оцінками, нелегальна валютна маса складала у 1999 р. в Україні від 8 до 16 млрд дол. США, або — від 28 до 58 млрд грн, що приблизно у 2–4 рази більше, ніж готівкова грошова маса, яка наприкінці 1998 р., за даними НБУ, складала 15,7 млрд грн [3]. Зростають масштаби нелегального експорту капіталу і позабанківського грошового обігу: якщо у 1994 р. доля неконтрольованої грошової маси складала 24,7 %, то у 1999 р. — 44,4 %, що становить 8,6 млрд грн.

Основними причинами, що сприяють “відмиванню брудних” грошей з використанням фінансово-кредитних установ є недостатньо досконале законодавче та нормативне регулювання питань, пов’язаних з функціонуванням фінансово-кредитних установ та протидією “відмиванню брудних” коштів.

В Україні не створено ефективно діючої системи запобігання злочинам та іншим правопорушенням у фінансовій сфері, відсутні законодавчі акти, зокрема, Закон України “Про протидію легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом”, які б визначали, що таке “відмивання” грошей, “незаконна діяльність”, “злочинно здобуті доходи” та ін.

Оскільки за чинним законодавством України “відмивання брудних” грошей не є самостійним складом злочину, тому і правова відповідальність за такі дії відсутня, що значно поглиблює криміногенні процеси. У багатьох випадках “відмивання брудних” коштів переслідується у сукупності з протиправними діями, результатом котрих стало отримання незаконних прибутків, особливо в економічній та фінансовій сферах. У той же час у ряді країн світу передбачено кримінальну відповідальність за сам факт “відмивання” коштів, здобутих злочинним шляхом.

Кримінальним законодавством деяких країн визнаються “брудними” тільки ті гроші, які були отримані від торгівлі наркотиками, прекурсорами та психотропними речовинами. Гроші, що надійшли, наприклад, від торгівлі жінками, дітьми, або в результаті отримання хабарів і т.ін., не вважаються “брудними”. Стаття 209 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність лише за вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також за використання зазначених коштів для здійснення підприємницької діяльності та створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації(відмивання) таких коштів чи майна, а стаття 306 КК — за розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів у банках, на підприємствах, установах тощо, або придбання за такі кошти об’єктів, майна, що підлягає приватизації, або з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів.

Для України орієнтиром законодавчого забезпечення та боротьби з “відмиванням” грошей має бути Міжнародна конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, що регулює питання розшуку, слідства, арешту та конфіскації грошей злочинного походження, яку Україна ратифікувала 17 грудня 1997 року.

Недостатнім є контроль за діяльністю підприємницьких та фінансово-кредитних структур, за зовнішньоекономічною діяльністю та за розрахунками через рахунки типу лоро, ностро з боку державних, фінансових та податкових органів.

В Україні понад 90 банківських установ мають ліцензії на здійснення операцій з банками-нерезидентами; на підставі отриманих ліцензій було відкрито понад 600 кореспондентських лоро-рахунків.

Особливо значних збитків державі завдають незаконні торговельні операції, що здійснюються через підставні фірми. Обсяги таких незаконних фінансових операцій досягли масштабів, що ставлять під загрозу подальше нормальне функціонування економіки країни. Протягом 1998 року підрозділами податкової міліції було викрито понад 2,7 тис. фіктивних підприємств. На їх рахунках заблоковано понад 27 млн грн, у 1999 р. виявлено більше 4 тис. фіктивних підприємств, ліквідовано 45 конвертаційних центрів, через рахунки яких було проконвертовано понад 2,5 млрд грн. Через стосунки легальних платників податків з виявленими у 1998–1999 рр. фіктивними фірмами втрати бюджету з ненадходжень тільки з податку на додану вартість склали понад 10 млрд грн. За 5 місяців поточного року підрозділами податкової міліції ліквідовано понад 2 тис. фіктивних фірм і 22 конвертаційні центри. За попередніми даними, обіг коштів на рахунках цих підприємств склав більше 2 млрд грн, заарештовано 34 особи, які займалися організацією фіктивних фірм.

Характерним прикладом створення фіктивних фірм з метою переказу безготівкових коштів в українській валюті за межі нашої країни з наступною конвертацією в іноземну готівкову валюту є припинена Головним управлінням по боротьбі з організованою злочинністю МВС України спільно з Генеральною прокуратурою спроба переказу за кордон майже 80 млн грн. Ця сума раніше була викрадена з Вінницького обласного управління Національного банку України. Крадіжка була вчинена шляхом несанкціонованого доступу до комп’ютерної мережі НБУ.

h‚J

h‚J

4

Створена фіктивна фірма, на яку були перераховані 80 млн грн, спочатку виступила як постачальник пально-мастильних матеріалів. У свою чергу вона нібито купила ще в однієї неіснуючої фірми комп’ютери та різографи. Метою всіх цих оборотів став переказ грошових коштів за межі України через кореспондентські рахунки з подальшим безперешкодним розпорядженням.

ГСУ МВС України у 1999 році направило до суду кримінальну справу по відношенню до групи посадових осіб Центру ділових та творчих ініціатив “Мета” м. Києва, які звинувачувалися у розкраданні з використанням підроблених документів неіснуючих суб’єктів підприємницької діяльності з державних і комерційних банків України за допомогою телеграфних авізо грошових коштів на суму 259 млн грн і в посяганні на розкрадання ще 41 млн грн.

Тільки за закінченими кримінальними справами за останні 2 роки у 18 регіонах України виявлено 124 фіктивні фірми, які через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів перерахували 63 млн дол. США і понад 90 млрд російських рублів.

Вивчення світового досвіду з цього питання показує, що правовою основою протистояння кримінальному підприємництву в країнах з розвинутою економікою є досконале законодавство, що перешкоджає легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом.

“Відмивання брудних” грошей вважається злочином у цілому ряді країн, у тому числі у Великобританії, Канаді, Франції, Австрії, Італії. Найжорсткіше поставлено питання боротьби з цим явищем у США. Історія пошуку ефективних шляхів боротьби з “відмиванням брудних” грошей у США нараховує три десятиліття. Наприкінці 60-х років уряд США почав проявляти занепокоєність з приводу використання таємних банківських рахунків американськими громадянами, які займаються незаконною діяльністю. Такі рахунки використовувалися з метою ухилення від сплати податків; маніпуляцій на ринку цінних паперів; порушення правил внутрішньої торгівлі; торгівлі золотом; розміщення коштів, отриманих незаконним шляхом; переказу грошей, отриманих злочинним шляхом, через позичку “відмитих” коштів.