Побутове замовлення як вид підрядних правовідносин, Детальна інформація

Підряд на виконання проектних чи пошукових робіт;

Підрядні роботи для державних потреб [2, Ст. 895].

Економічна мета договору для підрядника – знайти застосування для своєї професійної діяльності, виконати певну роботу й отримати за неї оплату, для замовника – знайти спеціаліста для виконання необхідної йому роботи по його замовленню [8, с. 146].

Закон не розкриває змісту робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Безперечним, однак, є факт, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат роботи підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки.

Буквальне тлумачення статті 332 Цивільного кодексу України виключає можливість віднесення до предмета договору підряду робіт, які виконуються без використання матеріалів (наприклад, ремонт годинника, телевізора) без використання запасних деталей чи інструментів. Правда, деякі автори радянського періоду визнавали за можливе розглядати як матеріал річ, яку надавали для ремонту [7, с. 28].

Відомі також випадки виконання робіт без використання матеріалів, але із застосуванням інструментів або без них (риття траншей, переміщення вантажу, тощо). Такі роботи можуть бути визнані підрядниками, оскільки їх дія спрямована на відповідні зміни матеріальних об’єктів.

В юридичній літературі договір підряду розглядається як один із багатьох так званих договорів про надання послуг, хоч у законодавстві така категорія договорів не виділяється. При цьому необхідно договір підряду відмежовувати від інших договорів, що стосуються надання різних послуг населенню (договорів зберігання доручення та ін.), оскільки в останніх результат роботи не має подібного речового відтворення і використовується в процесі самої діяльності виконавця таких послуг. Однак, на практиці, відносини, які виникають у зв’язку з наданням послуг, настільки різноманітні, що такі рекомендації щодо розуміння предмета договорів про надання послуг не завжди можуть дати позитивні наслідки. При цьому найбільші труднощі виникають під час визначення правової природи послуг з навчання іноземних мов чи музики (репетиторство), з відправлення обрядів, а також послуг, пов’язаних із театральною, кіноконцертною діяльністю тощо, оскільки для таких послуг характерна відсутність матеріалізованого результату і в цивільному законодавстві фактично немає норм, які б регулювали договірні відносини такого роду. До таких відносин можна застосувати (за аналогією) відповідні норми, що регулюють договір підряду [4, с. 218].

Отже. За Цивільним кодексом України, предметом договору підряду є матеріалізовані результати створення, оновлення і навіть ліквідації речей виробничого, споживчого та науково-культурного призначення. У змісті цієї стаття не враховано особливості численних послуг, для яких характерна відсутність матеріалізованого результату. У зв’язку з цим певний інтерес становить досвід зарубіжних країн. Так, цивільний кодекс Франції передбачає договір найму робіт і послуг як єдиний договір. Цивільне законодавство Федеративної Республіки Німеччини окремо регулює договір найму послуг та договір підряду. При цьому предметом договору послуг можуть бути будь-які послуги, а предметом договору підряду – виготовлення чи переробка речей, інший результат виробничої діяльності чи послуг. Отже, в кожній країні є свої особливості законодавства щодо договору підряду.

Сторонами в договорі є підрядчик і замовник. Підрядчик – це особа, яка бере на себе обов’язок виконати певну замовлену роботу (послуги), а замовник – особа, яка замовляє виконання певної роботи (послуги), беручи на себе обов’язок прийняти й оплатити її результат [5, с. 192].

Договірними сторонами можуть виступати як юридичні особи, так і фізичні. Підрядні роботи виконують спеціально створені для цього підприємства (будівельні, монтажні, у сфері побутового обслуговування тощо), а також інші підприємства, що займаються виробничо-госпродарською діяльністю. Звичайно, спеціалізовані підприємства виступають як підрядчики. Підрядчик має право доручити виконання певної роботи третім особам – субпідрядникам.

Щодо участі фізичних осіб у підрядних відносинах (особливо як підрядчиків), то вона істотно обмежувалася законодавчими актами. Так, відповідно до статті 333 Цивільного Кодексу України, громадянин міг виконувати роботи за договором підряду лише у випадках, не заборонених законом, і за умови виконання цієї роботи особистою працею. Певні види робіт (послуг), які не могли виконуватися на підрядних умовах, визначалися, наприклад, Положенням про кустарно-ремісничі промисли від 31 травня 1976 року. Цим положення заборонялося виготовлення й ремонт зброї, тиражування платівок, кінофільмів, виготовлення виробів із дорогоцінних металів, перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами.

Із прийняттям в Україні законодавства ринкового спрямування потреба у застосуванні багатьох раніше чинних актів стосовно індивідуальної трудової діяльності відпала. Основоположними принципами нового законодавства стали вільне економічне самовизначення громадян, вільне підприємництво. Так, згідно закону України “Про власність” [1, Ст. 12], громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Громадяни, індивідуальна трудова діяльність яких має ознаки підприємництва, повинні дотримуватися правил, визначених законом України “Про підприємництво” [1, Ст. 4]. Для цього їм необхідно набути статус підприємця, або утворити підприємство з правами юридичної особи, здійснивши державну реєстрацію підприємства у державній адміністрації.

Проголошуючи свободу підприємництва, законодавець водночас передбачає види діяльності, для заняття якими необхідно одержати спеціальний дозвіл (ліцензію). Такі види діяльності, як виготовлення й реалізація наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, можуть виконувати лише державні підприємства та організації [1, Ст. 4].

Підрядні відносини безпосередньо врегульовані статтями 332-356 Цивільного Кодексу України. Норми цих статей мають загальний характер. Тому, щодо окремих видів договору підряду, можуть прийматися спеціальні нормативні акти. У ЦК України враховано особливості договору підряду з обслуговування побутових потреб населення, - договір побутового замовлення, про який більш детально буде йти мова пізніше. Окремими статтями регулюється договір підряду на капітальне будівництво [3, Ст. 353-357], що зумовлене особливим порядком укладання й виконання цього договору.

В період ринкових реформ поширились підрядні договори на так званих давальницьких умовах, що зумовило необхідність їх спеціалізованого правового регулювання. Верховна Рада України прийняла закон “Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах” від 15 березня 1995 року [10, №32, Ст. 255].

Окремі нормативно-правові акти регулюють відносини з переробки певних видів сировини у внутрішньому товарному обігу. Так, постановою Кабінету Міністрів від 8 квітня 1996 року “411 був затверджений порядок переробки сировини на спирт етиловий, коньячний, алкогольні напої на давальницьких умовах і їх використання в 1996-1997 роках [11, 23 квітня]. Відповідно до цього Порядку питома вага давальницької сировини або частини готової продукції, яка йде на оплату переробки давальницької сировини, має становити не менше як 50 відсотків від обсягу переробки чи виходу готової продукції. Договір підряду дуже важливо відмежовувати від інших близьких за зовнішніми ознаками договорів, оскільки неправильне застосування до підрядних відносин законодавства, що регулює інші договірні відносини, може суттєво порушити права сторін.

Особливі труднощі в разі потреби розмежувати договір підряду і трудовий договір, кожен із яких має свої істотні ознаки. Так, якщо предметом договору підряду є певний матеріальний результат роботи, то для трудового договору він не обов’язковий. За трудовим договором працівник виконує роботу відповідно до його кваліфікації, посади протягом певного строку. При цьому виконувана робота може мати виробничо-технічний, організаційно-керівний, громадсько-політичний та інший характер [8, с. 149].

Підрядчик організаційно самостійний у виробничому процесі, не підпорядковується замовникові, виконує роботу своїми інструментами (засобами) і на свій ризик. За трудовим договором працівник підпорядкований адміністрації, дотримується правил внутрішнього розпорядку, не несе ризику випадкової загибелі предмету праці.

На практиці мають місце випадки укладення між громадянином і організацією трудової угоди за виконання першим певної роботи. Однак, це не свідчить про виникнення трудових відносин, на які має поширюватися трудове законодавство. Лише за наявності згаданих ознак можна зробити висновок про належність конкретної угоди до трудового договору чи договору підряду.

Договір підряду також слід відмежовувати від інших цивільно-правових договорів (купівлі-продажу тощо), адже це може вплинути на виконання умов договору, на розрахунки сторін і, врешті, на умови та обсяги їх відповідальності за неналежне виконання договірних зобов’язань.

2. Особливості договору підряду

Істотними у договорі підряду є умови, що стосуються його предмету, строку виконання. Саме вони визначають зміст підряду, його особливості.

Як уже зазначалося, предметом договору підряду є результат виконаної підрядної роботи. Тому предмет договору підряду – це виконання підрядчиком певної роботи й передача замовникові її результатів. Таке визначення предмету договору підряду фактично відтворює текст законодавчо сформульованого поняття договору, яке містить дані про сторони, їх права й обов’язки.

У договорі підряду мають бути чітко визначені вимоги до її предмета щодо якості, кількості тощо. Пріоритет у формулюванні предмета договору, безумовно, належить замовнику, який виходить із своїх потреб. Однак, це не означає, що підрядчику законом відведено пасивну роль. Він також бере участь у оцінці предмету, виходячи зі своїх матеріальних, професійних та інших можливостей. У деяких випадках сторони можуть і не погоджувати ті чи інші вимоги до предмета договору, якщо вони безпосередньо передбачені спеціальними нормативними актами, стандартами, технічними умовами тощо.

Для досягнення замовленого результату можуть використовуватися матеріали підрядчика або замовника, можливе також поєднання обох сторін. Разом із тим, підрядчик зобов’язаний виконати роботу, обумовлену договором, із своїх матеріалів, якщо інакше не встановлено договором, тобто припускається, що за загальним правилом матеріали надає підрядчик [3, ч. 1., Ст. 335]. Подібне застереження набуває практичного значення, якщо в договорі не визначено сторону, на яку накладається обов’язок договору підряду. Такий обов’язок може встановлюватися в спеціальних актах законодавства.

У договорах підряду, які мали право укладати соціалістичні організації, необхідно було передбачати норми витрат матеріалів, строки повернення основних відходів та залишків, а також відповідальність підрядчика за невиконання цих обов’язків [6, с. 18]. в умовах ринкової економіки наведена норма не може бути обов’язковою юридичних осіб – суб’єктів підприємництва.

Наступною умовою договору підряду є ціна, тобто грошова сума, що належить підрядчику за виконане замовлення. Визначення ціни багато в чому залежить від складу сторін договору. Так, якщо сторонами в ньому виступають громадяни, то ціна визначається за погодженням між ними. Надання послуг за договором підряду організаціями здійснювалось тривалий час, як правило, за цінами відповідно до затверджених у встановленому порядку прейскурантів, тарифів. На сьогоднішній день в Україні формується система ціноутворення за законами ринкової економіки, яка реалізується відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України “Про ціноутворення в умовах реформування економіки” від 21 жовтня 1994 року [13, №345, 1994].

На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис, згідно з яким і визначається ціна замовлення. У процесі виконання замовлення можуть виникнути непередбачені обставини і спричинити зміни в кошторисі та вплинути на ціну. За законом підрядчик повинен своєчасно попередити по це замовника, який має право відмовитися від договору в разі значного перевищення кошторису [3,ч. 2, Ст. 334].

Третьою істотною умовою виконання договору підряду є строк його виконання, яким визначається момент завершення підрядних робіт і здачі їх результатів замовнику. Цей строк встановлюється за погодженням сторін або відповідними нормативним актами, в яких передбачено максимальні строки виконання робіт.