Побутове замовлення як вид підрядних правовідносин, Детальна інформація

На вимогу підрядчика усунути обставини, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи (Ст. 341).

У разі невиконання чи неналежного виконання перелічених та інших передбачених законом або договором обов’язків може настати відповідальність сторін та інші правові наслідки. Відповідальність сторін базується на загальних принципах цивільного права, зокрема, на принципі вини. Розглянемо це поняття більш детально в наступному пункті.

в) правові наслідки недотримання умов договору підряду

Так, у Ст. 347 Цивільного Кодексу записано: “якщо підрядчик своєчасно не приступає до виконання умов договору, або виконує їх так повільно, що закінчення роботи в обумовлений строк стає явно неможливим, замовник праві відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків”. Тут ідеться про можливість настання відповідальності підрядчика ще до настання строку здачі роботи. Упевнившись у неспроможності підрядчика виконати його замовлення в обумовлений строк, замовник може розірвати з ним договір і знайти іншого, із кращими професійними можливостями. У згаданій статті, однак, не розкривається зміст неможливості своєчасного виконання роботи, який залежить від багатьох конкретних обставин [8, с. 151].

Під час виконання роботи можуть виникнути обставини. Що загрожують якості замовлення. Закон визначає правові наслідки неякісного виконання підрядних робіт. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник може призначити підрядчику певний строк для усунення недоліків, а при невиконання підрядчиком цієї вимоги у визначений строк, -відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків [3, ч. 2, Ст. 347].

Настання тих чи інших правових наслідків залежить від характеру недоліків у виконаному замовленні. Якщо підрядчик допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безплатно виправити зазначені недоліки у відповідний строк або відшкодувати йому необхідні витрати з виправлення своїми засобами недоліків роботи. За наявності у роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків [3, ч. 2, Ст. 344]. Визнають недоліки істотними або незначними самі сторони, а у разі спору – суд. Замовник має право звернутися до підрядчика з вимогою усунути істотні недоліки.

Закон не передбачає можливості примусового виправлення підрядчиком істотних недоліків у роботі на вимогу замовника. І це вірно, оскільки за іншого підходу можливі подальші невиправдані матеріальні витрати. Якщо стає очевидним, що підрядчик професійно й технічно не в змозі усунути істотні недоліки, то економічно недоцільно примушувати його виправляти заздалегідь невиправні недоліки у роботі. У статті 344 ЦК України не встановлюються штрафні санкції за неякісне виконання роботи. Проте сторони не позбавлені права передбачати їх у договорі. Штрафні санкції можуть також установлюватися в окремих законодавчих актах [10, №247, 1996].

Правові наслідки неякісного виконання роботи, передбачені законодавством, застосовуються і тоді, коли недоліки сталися через несвоєчасне застереження підрядчиком замовника про обставини, перелічені в Ст. 340 ЦК України та через неякісні матеріали підрядчика.

Цивільний Кодекс України прямо не передбачає відповідальності за невиконання підрядчиком замовлення або за прострочення його здачі. Однак, правомірність її не викликає сумнівів. Така відповідальність може визначатись окремими нормативним актами.

Певні правові наслідки передбачені і щодо замовника. Так, якщо замовник, не зважаючи на своєчасне і обґрунтоване попередження з боку підрядчика, у відповідні строки не замінить недоброякісні матеріали чи не усуне інші обставини, які загрожують міцності чи придатності виконуваної роботи, підрядчик має право відмовитися від договору і стягнути збитки, заподіяні з вини замовника.

З невиконанням або неналежним виконанням замовником своїх обов’язків, що полягають у прийнятті та оплаті виконаної підрядчиком роботи також пов’язується настанням тих чи інших правових наслідків. Підрядчик має право вимагати відшкодування збитків, завданих такими діями замовника. Не виключається також застосування санкцій у вигляді неустойки (пені). Ризик випадкової загибелі чи пошкодження предмета підряду, що сталися після прострочення його прийняття, накладається на замовника.

Цивільним Кодексом України не встановлюється якогось єдиного порядку приймання виконаної роботи й оформлення її результатів. Тому ці дії мають виконуватися з дотриманням загальних правил про договір підряду. У стаття 342 ЦК України лише визначається обов’язок замовника прийняти роботу,виконану підрядчиком відповідно до договору. Сторони можуть оформити здачу-приймання результату виконаної роботи відповідним актом або іншим документом. Окремими нормативними актами може бути передбачений обов’язок сторін відповідним чином оформити приймання замовником виконаної роботи.

Закон установлює строки пред’явлення позовів щодо виявлення в роботі недоліків. За Ст. 343 ЦК України такі позови можуть бути пред’явлені замовником із приводу:

недоліків у будинках спорудах, які не могли бути помічені при звичайних умовах (приховані недоліки), якщо однією зі сторін є громадянин, - протягом трьох років;

прихованих недоліків в іншому майні – протягом одного року;

явних недоліків – протягом шести місяців.

Строки обчислюються з дня здачі роботи підрядчиком і прийняття її замовником. Проте, якщо у договорі підряду передбачено гарантійний строк, і заяву про виявлені недоліки в роботі зроблено в межах гарантійного строку, перебіг строку позовної давності починається з дня подання заяви по недоліки.

4. Договір побутового замовлення

а) характеристика договору побутового замовлення

Особливості підрядних відносин в залежності від економічних і правових напрямів договору, від характеру діяльності підрядчика, від кола споживачів, досить детально відрегульовані Цивільним кодексом України, зокрема, статтями 348-352. відповідно до статті 348, організація, що обслуговує побутові потреби громадян, за цим договором зобов’язується виконати для замовника певну роботу (пошиття одягу, ремонт побутової техніки та інших речей, чищення та фарбування одягу, виготовлення предметів домашнього вжитку тощо), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити її [8, с. 152].

З наведеного випливає, що замовником у договорі побутового замовлення може бути лише громадянин, а підрядчиком – спеціалізована організації (підприємство) побутового обслуговування. В сучасних умовах Ст. 348 слід тлумачити нового ринкового законодавства, за яким і окремі громадяни можуть набувати статусу підприємця, а, відтак, надавати побутові послуги населенню. З побутової точки зору не повинні вважатися побутовими замовлення громадян, які не пов’язані із задоволенням їх власних потреб, а мають підприємницьку мету (наприклад, замовлення постійного промислового замовлення, призначені для подальшої реалізації з метою одержання прибутку, замовлення великих промислових партій товару). Нерідко підприємства побутового обслуговування виконують замовлення інших господарчих суб’єктів. За таких обставин на зазначені підрядні відносини мають поширюватися правила загального договору підряду.

Крім спеціальних статей до договору побутового замовлення застосовуються також окремі загальні правила про договір підряду, викладені у статтях 335-337, 339-342, ч. 3 ст. 343, 346, 347 ЦК України. Відповідно до статей 348 і 352 Кабінету Міністрів України надано право затверджувати типові договори побутового замовлення з окремих видів обслуговування населення. Правила про договори підряду з обслуговування побутових потреб громадян можуть встановлюватися й іншими законодавчими актами. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року [13, № 313] затверджено Правила побутового обслуговування населення, в яких передбачено порядок приймання та оформлень замовлень на послуги, умови виконання замовлень тощо.

Інструкцію щодо оформлення замовлень з окремих видів послуг та їх виконання, затвердженою наказом Українського союзу об’єднань підприємств та організацій побутового обслуговування населення від 16 травня 1994 року, детально визначено порядок оформлення і виконання послуг з ремонту й пошиття взуття, ремонту швейних виробів, ремонту побутових машин, ювелірних виробів. Меблів, прання білизни, ремонту й будівництва житла та інших об’єктів [4, с. 237].

Як уже зазначалось, побутове замовлення оформляється договором, квитанцією, розпискою чи іншим документом, в якому мають зазначатись необхідні реквізити, або ж шляхом видачі жетона, талона, касового чека. Виконання працівниками служби побуту замовлень без належного їх оформлення не створює для підприємства побутового обслуговування правових наслідків.

Перед укладенням договору, підрядчик повинен виконати договір підряду найбільш раціональним і економічним методом, надати замовнику необхідну достовірну інформацію про запропоновану роботу, про ціну й форму оплати. Підрядчик не має права нав’язувати замовнику включення в договір побутового підряду додаткової роботи чи послуги. Ціна в договорі визначається за згодою двох сторін.

Робота оплачується замовником після її остаточної здачі підрядчиком. За згодою замовника, робота може бути оплачена ним при укладенні договору повністю, або шляхом видачі авансу.

Замовник має право в будь-який час до здачі йому роботи відмовитись від виконання договору побутового підряду, проплативши замовнику частину встановленої ціни, пропорційно до частини роботи, виконаної до повідомлення про відмову, і компенсувати підрядчику витрати, якщо вони не входять у вказану частину ціни роботи.

б) правове регулювання відносин із побутовим обслуговуванням населення

Особливе значення для регулювання відносин із побутового обслуговування населення дає закон України “Про захист прав споживачів”. Закон регулює відносин між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності. Споживачем є громадянин, який замовляє або має намір замовити товари (послуги) для власних побутових потреб, а виконавцем – підприємство, установа, організацій чи громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги. Тому не викликає сумнівів правомірність поширення цього закону на побутове замовлення.

За статтею 3 закону “Про захист прав споживачів” споживачі (в даному випадку вони і замовники), зокрема, мають право на державний захист своїх прав, належну якість робіт і послуг, безпеку робіт, послуг, на відшкодування збитків, завданих послугами неналежної якості, а також шкоди, заподіяними небезпечними для життя й здоров’я людей роботами; на необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість та асортимент робіт і послуг.