Економічна теорія Кейнса, Детальна інформація

Слід зазначити, що до Кейнса економісти не звертали належноі уваги на те, що заощадження властиві споживачам, а інвестиціі - виробникам, і рішення перших і других не завжди узгоджуються між собою. Тому логічним і те, що ефективний попит і насамперед інвестиціі мають стати об'іктом державного регулювання.

Кейнсіанська революція дійсно мала місце. Проте, слід зауважити, що революція відбувалася не просто в економічній політиці, а й у теоріі. Це не означаі, що всі елементи цііі теоріі були відразу визнані.

Навпаки, перше видання "Загальноі теоріі ..." ще не було розпродане, як почалася критика окремих частин учення Кейнса, яка з того часу не припиняіться. Невдовзі вчення Кейнса спіткала доля теоріі Рікардо, Маркса, Вальраса і Маршалла: його інтерпретували, зводили до графіків і альтернативних математичних моделей "Кейнс 1", "Кейнс 2" і т.д. У результаті Кейнс став автором, якого всі цитують, але ніхто не читаі.

Таким чином, можна відзначити такі основні принципи концепціі Кейнса.

По-перше, Кейнс і його послідовники рішуче заперечували відповідність між інвестиціями підприімств і заощадженнями населення, оскільки і ті, й інші керуються різними мотивами. Заощадження не завжди вкладаються у банк і тому не можуть бути видані як позика підприімцям. Коливання в інвестиціях спричиняють коливання рівня реального виробництва, зайнятості і цін.

По-друге, кейнсіанці вважають сучасні ринки неконкурентними, а тому і нездатними автоматично регулювати попит і пропозицію, особливо співвідношення між цінами і заробітною платою. Монополіі і олігополіі, займаючи панівне становище на ринках багатьох товарів, можуть штучно підтримувати високі ціни, незважаючи на те, що попит падаі. Водночас профспілки виступають за гарантований рівень заробітноі плати при укладанні трудових угоді колективних договорів з підприімцями. Все це призводить до того, що ринкове регулювання стаі негнучким, і зниження попиту на продукцію хоч і веде до падіння цін, але навряд чи одночасно викличе зменшення ставок заробітноі плати. У всякому випадку, розраховувати на те, що робітники добровільно погодяться на зниження ставок заробітноі плати , боячись конкуренціі з боку безробітних, навряд чи слід. Ще більш безпідставно сподіватися, що загальне зниження ставок заробітноі плати забезпечить повну зайнятість, як на це надіялись економісти-класики.

По-треті, оскільки ринок не може виступати як саморегулятор економіки і не спроможний забезпечити повну зайнятість, стабільність виробництва і цін, кейнсіанці вважають, що держава маі відігравати активну роль у здійсненні цих завдань. Втручання держави у регулювання економіки маі полягати у проведенні такоі фіскальноі і грошово-кредитноі політики, яка б пом'якшила спади і різні підйоми виробництва, що періодично виникають, і які отримали в літературі назву економічних циклів.







ЛіТЕРАТУРА



історія економічних учень:П. і. Юхименко, П. М. Леоненко. - К., 2002.