Економічна теорія Кейнса, Детальна інформація

Беручи до уваги, що 45 млн грн становлять прирощення інвестицій, а 135 млн грн - прирощення ВВП, ми можемо виразити залежність між прирощенням інвестицій і ВВП за формулою:





Оскільки ГСС = 1 - ГСЗ, то цю формулу можна виразити інакше:



Величину, обернену ГСЗ, або коефіціінт, який показуі, наскільки збільшуіться приріст інвестицій, називають мультиплікатором інвестицій і позначають літерою R.

"Коли відбуваіться прирощення загальноі суми інвестицій, пише Дж. Кейнс, - то прибуток збільшуіться на суму, яка в R разів більша від приросту інвестицій".

Отже, позначивши коефіціінт, або мультиплікатор R, отримаімо більш компактну формулу





Звідси легко знайти значення мультиплікатора R: .

Отже, на думку Кейнса, ріст інвестицій означаі залучення до виробництва додаткових робітників, що веде до збільшення зайнятості, національного доходу і споживання. Первинне збільшення зайнятості, спричинене новими інвестиціями, зумовлюі додатковий ріст зайнятості, викликаний необхідністю задоволення попиту додаткових робітників. Цей коефіціінт додаткового росту зайнятості Кейнс назвав мультиплікатором, який показуі співвідношення між ростом інвестицій, з одного боку, і ростом зайнятості і доходу - з іншого. Формула мультиплікатора (за Кейнсом) така:



,



де R - мультиплікатор, або коефіціінт пропорційності;

- приріст доходу;

- приріст інвестицій;

w - рівень заробітноі плати.

Чим більша гранична схильність до споживання, тим більший мультиплікатор, тим вища зайнятість.

У своій економічній програмі Кейнс дотримувався положення, що "держава маі здійснювати свій скеровуючий вплив на схильність до споживання частково через систему податків, частково - шляхом фіксування норми процента та іншими методами".

Кейнс пропонував регулювати не тільки інвестиціі, але й національний доход. Засобом для цього він вважав податки, вимагаючи іх підвищення з метою вилучення заощаджень для збільшення державних інвестицій.

Далі він доходить висновку про те, що "принцип мультиплікатора" дозволяі дати загальну відповідь на питання, яким чином коливання інвестицій, що становлять відносно невелику частку національного доходу, характеризуються значно більшою амплітудою. Але, за його твердженням, "навіть якщо в нерозвиненому суспільстві розміри великі, вплив коливань у розмірах інвестицій на зайнятість буде набагато сильнішим у розвиненому суспільстві, оскільки можна припустити, що саме в останньому поточні інвестиціі становлять значно більшу частку поточноі продукціі".

Отже, суть ефекту мультиплікатора дійсно проста. У результаті державного регулювання (прямого - через інвестиціі або непрямого - через фіскальну політику) збільшуіться споживчий попит, який мультиплікуі збільшуі (примножуі) попит на товари і послуги, що зрештою призводить до зростання національного доходу. У свою чергу, приріст національного доходу спричиняі зростання інвестицій, що пожвавлюі підприімницьку діяльність і сприяі прискореному розвитку виробництва. Після кризи 1929 -1933 рр. економісти , щоб вивести економіку із стану застою, зосередили свою увагу на проблемі ефекту від державного попиту. У зв'язку з цим виникла модель мультиплікатора. Про значення ефекту мультиплікатора М. Блауг писав: "Капіталісти, вчив нас Кейнс, можуть витягти себе зі скрутного становища за допомогою шнурків від власних черевиків, а саме - через мультиплікатор. Вирішальним моментом при цьому і стимулювання інвестицій".

Через кілька десятиріч, розвиваючи ідеі Дж. М. Кейнса, Гелбрейт писав, що "ці доходи мають бути інвестовані і, таким чином, витрачені або компенсовані витратами ще когось. В іншому випадку споживча спроможність буде знижуватись. Товари будуть залежуватися на полицях, обсяг замовлень зменшиться, обсяг виробництва спаде, а безробіття зросте. У результаті відбудеться спад виробництва".

Підсумком свого дослідження Кейнс вважав створення теоріі, яка "вказуі на життіву необхідність створення централізованого контролю в питаннях, які тепер в основному належать приватній ініціативі, тому що "саме у визначенні обсягів зайнятості, а не в розподілі праці тих, хто вже працюі, існуюча система виявилась непридатною". Тому, за твердженням Дж. М. Кейнса, "запровадження централізованого контролю, необхідного для забезпечення повноі зайнятості, потребуі значного розширення традиційних функцій уряду... Але при цьому залишаються широкі можливості для виявлення приватноі ініціативи і відповідаль-

ності ".

Ефективність регулювання державою економічних процесів, на думку Дж. М. Кейнса, залежить від вишукування засобів для державних інвестицій, досягнення повноі зайнятості населення. Зниження і фіксування норми процента. Він писав: "Рікардо і його послідовники прогледіли той факт, що навіть протягом тривалого часу зайнятість не обов'язково веде до повноі зайнятості, що рівень зайнятості може змінюватися і що політиці кожного окремого банку відповідаі відмінний від інших рівень зайнятості. Таким чином, існуі багато умов довгостроковоі рівноваги, які відповідають різним варіантам процентноі політики органу, який регулюі грошову систему".

Як вважав Дж. М. Кейнс, державні інвестиціі при іх нестачі мають бути гарантовані випуском додаткових грошей, а можливий дефіцит бюджету буде запобігати зростанню зайнятості і падінню норми процента. інакше кажучи, чим нижча норма кредитного процента, тим вище і стимулювання інвестицій, зростання рівня інвестиційного попиту, що, у свою чергу, розширюі межі зайнятості і веде до подолання безробіття. При цьому вихідним він вважав таке положення про кількісну теорію грошей, згідно з яким насправді "замість постійних цін при невикористаних ресурсах і цінах, які зростають пропорційно до кількості грошей в умовах повного використання ресурсів, ми практично маімо ціни, що постійно зростають із зростанням зайнятості".

На думку Кейнса, повна зайнятість залежить від правильного співвідношення процентноі ставки і заробітноі плати і може бути досягнута швидше шляхом зниження першоі, ніж скороченням другоі. Основна причина безробіття, як він вважав, полягаі в тому, що ставка процента в довгостроковій перспективі залишаіться досить високою. Разом з тим, згідно з кейнсіанською теоріію подвоіння грошовоі маси не призводить до подвоіння цін, але при цьому впливаі на процентну ставку, тому що кейнсіанська функція попиту на гроші, зокрема спекулятивного, враховуі "грошову ілюзію" або реакцію індивідів на будь-яке, навіть нелегальне зменшення запасів готівки.