Законність і шляхи її зміцнення в Україні, Детальна інформація

По-друге, повне здійснення, реалізацію Конституції та інших законів у діях посадових осіб органів влади й місцевого самоврядування, громадських об’єднань як тих, що покликані забезпечувати використання громадянами й іншими особами наданих їм прав і свобод, так і тих, що по закону повинні захищати вказані права й свободи в разі їх порушень або при наявності конфліктів між громадянами і посадовими особами.

По-третє, ефективний захист дії Конституції та інших законів. Ця система юридичного захисту включає як систему державного контролю і нагляду за дією законів, так і систему індивідуального захисту зі сторони громадян й інших осіб своїх прав і свобод та законних інтересів.

Наявність цих трьох елементів і складає зміст законності (правозаконності) як системи реально діючого права у вільному суспільстві.

Система забезпечення законності в діяльності державних органів являє собою структуру заходів, спрямованих на профілактику порушень законності і зміцнення законності, тобто складається з двох блоків: а) профілактика порушень законності; б) зміцнення законності. Такий поділ обумовлено подвійним характером системи умов і факторів соціального середовища, що впливають на функціонування посадової особи і можуть бути як позитивними (гарантії), так і негативними (причому різної якості і змісту – матеріально-виробничі, економічні, політичні, духовні, правові та ін.).

Профілактика порушень законності означає вияв причин і умов порушень законності, усунення вказаних причин і умов, ліквідацію всіх тих негативних факторів, явищ і процесів, що ведуть до порушення законності. В числі такого роду факторів – економічна і політична нестабільність, низька правова культура населення, посадових осіб, деформація професійної правосвідомості, установка посадових осіб на пріоритет доцільності перед законністю і т. д.

Зміцнення законності передбачає формування і вдосконалення, розвиток гарантій законності в діяльності органів державної влади, органів місцевого самоуправління, їх посадових осіб. Під гарантіями законності розуміються позитивно діючі умови, фактори і засоби як всередині тої чи іншої структури, так і поза нею.

Слід розрізняти загальні (економічні, політичні і духовно-культурні) та спеціальні (правові, психологічні і управлінські) гарантії законності. Правові гарантії як вид спеціальних гарантій законності включають: а) заходи по вдосконаленню законодавства; б) заходи виявлення порушень законності; в) заходи захисту; г) заходи відповідальності; д) заходи нагляду і контролю за станом законності; е) заходи профілактики порушень законності.

Нагляд і контроль за станом законності включають: контроль вищих органів державної влади; контроль вищих органів державного управління; конституційний та інші види судового контролю; прокурорський нагляд; громадський контроль.

З управлінських позицій організація системи захисту і забезпечення законності означає, по-перше, визначення стану законності в тій чи іншій ланці державного апарату, по-друге, напрацювання заходів, спрямованих на профілактику порушень законності, захист законності та її зміцнення. Мова йде про планування, координацію, здійснення прийнятих рішень і контроль за їх виконанням.

Велике теоретичне і практичне значення має напрацювання єдиних критеріїв оцінки стану законності, а також системи показників для її визначення стосовно діяльності державного апарату і його окремих ланок, органів, підрозділів і служб. Слід знати й уміти користуватися різноманітними джерелами інформації про порушення законності в діяльності державних органів, виявляти їх, якщо вони не були враховані офіційно, наприклад, в статистичній звітності. Для аналізу динаміки і структури порушень законності в діяльності державних органів важливо виробити методику викриття, виявлення в ході інспектування, контрольних та інших переві-рок такого роду порушень зі сторони керівників підрозділів.

Організація системи забезпечення законності в діяльності державних органів включає також : аналіз допущених порушень законності, причин і умов їх вчинення, напрацювання заходів по профілактиці таких порушень; вдосконалення заходів захисту законності в діяльності державних органів; напрацювання заходів по зміцненню законності : вдосконалення службової підготовки, управлінської діяль-ності; включення в перспективні і рокові плани комплексних заходів по забезпеченню законності в службовій діяльності; формування практичних навиків і забезпечення законності в процесі як навчання, так і виконання службових об’язків.

Правильно організувати систему захисту й забезпечення законності можна лише при обов’язковому врахуванні рівнів, ієрархії тої чи іншої системи державних органів, її внутрішніх і зовнішніх зв’язків.

Всяка галузева система управління, як відомо, працює на своє зміцнення. Тому, якщо бути реальним, то потрібно визнати, що система в цілому, як і складові її органи й підрозділи, не завжди зацікавлені в розкритті об’єктивної картини стану законності, тим більше – у виявленні її порушень, тобто в самовикритті. Тому дуже важливе значення в захисті й зміцненні законності має зовнішній стосовно до галузевої системи нагляд і контроль, що здійснюється органами державної влади, прокуратури, суду та ін.

В той же час об’єктивна необхідність зміцнення галузевої системи потребує, щоб з порушеннями законності всередині неї велась боротьба власними силами і засобами. Особливу роль у зв’язку з цим мають вищестоящі органи, а також внутрівідомчий контроль.

Проблеми зміцнення законності в діяльності

органів внутрішніх справ

Сьогодні правоохоронні органи України, зокрема, органи внутрішніх справ – головний підрозділ в системі органів виконавчої влади з питань формування й реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. Усвідомлюючи свою особливу відповідальність за реалізацію цих завдань, Міністерство внутрішніх справ України веде пошук шляхів до підвищення ефективності роботи органів внутрішніх справ, організаційних та практичних заходів на пріоритетних напрямах боротьби зі зло-чинністю, захисту економіки від кримінального тиску. Розширюється міжнародна співпраця з метою запобігання використанню фінансових систем для відмивання коштів, добутих злочинним шляхом. Вживаються заходи щодо захисту майнових прав громадян, інтересів малого і середнього підприємництва, а також особливо перспективних програм і проектів, поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Зусилля правоохоронних органів більш активно спрямовуються на виявлення злочинних дій, пов’язаних з фіктивними банкрутствами, шарайством з фінансовими ресурсами та інших економічних злочинів. Розроблено і запроваджено програми оперативного супроводження процесів приватизації та заходів щодо захисту енергозабезпечення. Такі програми зорієнтовані на стабілізацію криміногенної ситуації навколо цих процесів. В діяльності органів внутрішніх справ впроваджую-ться нові форми і методи профілактики та розкриття злочинів, комплексні заходи, мета яких – посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією, тероризмом, торгівлею людьми, незаконним обігом наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин.

Авторитет органів внутрішніх справ багато в чому залежить від тісного зв’язку з населенням, розвитку гласності в їх діяльності. Виходячи з цього Міністерством внутрішніх справ змінено підходи до критеріїв оцінки роботи органів внутрішніх справ України. Найважливішим критерієм сьогодні є оцінка їх діяльності громадянами. В громадській свідомості криміналізація всіх сфер життя визнається як одна з найбільших загроз не лише особистій безпеці, але й незалежному розвитку країни – саме тому до проблем боротьби зі злочинністю прикута загальна увага. Законне право громадян мати об’єктивну і достовірну інформацію про стан правопорядку, результати діяльності правоохоронних структур цілком узгоджуються із принципом відкритості. У громадському контролі вбачається один з вагомих факторів, що спонукає до якісної перебудови органів внутрішніх справ, формування нового корпусу професіоналів, відданих справі служіння закону і людині.

В основу організації діяльності органів внутрішніх справ покладено комплекс тісно пов’язаних між собою принципів, які визначають завдання і основні напрями роботи даних органів. З комплексу принципів слід виділити принцип законності, який полягає в тому, що органи внутрішніх справ та їх працівники визнають пріоритет права і несуть політичну, правову і моральну відповідальність за невиконання взятих на себе обов’язків.

З метою зміцнення законності, поліпшення роботи правоохоронних та інших органів у галузі додержання прав і свобод людини і громадянина, захисту життя та здоров’я особи, підвищення рівня боротьби зі злочинністю, забезпечення громадсь- кого порядку в державі Указом Президента України від 18 лютого 2002 року “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод грома- дян”, зокрема, передбачено:

“1. Звернути увагу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної податкової адміністрації України, Головного контрольно-ревізійного управління України на наявні в їх діяльності факти недодержання норм законів, тяганини у викритті та розслідуванні злочинів й інших правопорушень, невжиття своєчасних заходів щодо охорони прав і свобод людини і громадянина.

2. Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

розглядати не рідше одного разу на півріччя та при ускладненні оперативної обстановки разом з іншими правоохоронними органами, за участю керівників державного кордону, перекриття каналів проникнення в Україну нелегальних мігрантів, предметів контрабанди, зокрема наркосировини, зброї, боєприпасів та інших засобів вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів;

систематично проводити й надалі комплексні заходи та спеціальні операції, спрямовані на викриття вчинених злочинів, знешкодження озброєних злочинних угруповань, виявлення місць можливого перебування злочинців;

визначити заходи щодо забезпечення правопорядку в громадських місцях, захисту прав і свобод, законних інтересів, життя і здоров’я мешканців кожного міста, району;

зміцнити підрозділи міліції, що працюють безпосередньо з населенням, насам-перед дільничних інспекторів і патрульно-постової служби міліції, шляхом перерозподілу штатної чисельності та введення додаткових посад" 7 .

Відповідно до статті 2 Закону України “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України” від 10 січня 2002 року затверджено загальну чисельність МВС України в кількості 386 600 осіб, у тому числі 284 400 осіб рядового і начальницького складу. За рахунок Державного бюджету України утримуються 226 800 працівників органів внутрішніх справ 8 .

Правова свідомість та правова культура допомагають підвищувати стан законності в роботі органів внутрішніх справ. Правосвідомості належить найперше місце у механізмі правової дії. Це викликано тим, що існування права неподільно пов’язано з людиною. Вимоги суспільного життя не можуть бути виражені в якості юридичних норм до тих пір, поки вони не пройдуть через волю та свідомість людей, що беруть участь у здійсненні правотворчої діяльності органів держави. В той же час, дія права на суспільні відносини також здійснюється через волю та свідомість людей. Все це викликає комплекс правових уявлень, почуттів. Правова культура – в значній мірі результативна категорія, показник рівня та особливості правового розвитку суспільства, дзеркало його правової свідомості.

Забезпечення високої юридичної культури неможливе без системи правового виховання. Воно не зводиться тільки до пропаганди, пояснення законів, а й включає ще дію на людину усіх сторін правового життя суспільства, усієї системи суспільних відносин, які в своїй сукупності формують високу юридичну культуру, стійкі правові переконання. Виховання правосвідомості необхідно починати якнайскоріше. У нашій країні в навчальні плани ряду шкіл включено викладання основ права, думається, що був би не зайвим і екзамен з цього предмету.