INTERNET: головні принципи побудови та діяльності, Детальна інформація

Використана література..........................................................................27



 Вступ

Вплив Інтернету на світ комп'ютерів і комунікацій, що революціонізує, не має історичних аналогів. Винахід телеграфу, телефону, радіо і комп'ютера підготувало грунт для безпрецедентної інтеграції, що відбувається нині. Інтернет одночасно є і засобом загальносвітового віщання, і механізмом розповсюдження інформації, і середовищем для співпраці і спілкування людей і комп'ютерів, що охоплює весь світ.

Деякі відомі автори, що брали участь в розробці і розвитку Інтернет, діляться своїми поглядами на витоки і історію цього феномена. Історія обертається навкруги чотирьох різних аспектів(4). На перше місце слід поставити технологічну еволюцію, яка почалася з ранніх досліджень по пакетній комутації і мережі ARPANET (і з суміжних питань). Сучасні дослідження продовжують розширювати інфраструктурні горизонти відразу по декількох напрямках, включаючи масштабування, підвищення ефективності і високорівневу функціональність. Другим аспектом є експлуатація і управління глобальною, складною інфраструктурою. Третім можна назвати соціальний аспект, що привів до утворення широкого співтовариства "інтернетників", що спільно працюють над створенням і розвитком технології. Нарешті, присутній і аспект комерціалізації, що виявляється в надзвичайно ефективному перетворенні результатів досліджень в повсюдно розгорнену, широко доступну інформаційну інфраструктуру, якою в наші дні є Інтернет(1).

Історія Інтернет складна, вона включає багато аспектів — технологічний, організаційний і соціальний. Вплив Інтернет розповсюджується не тільки на технологічну область комп'ютерних комунікацій; воно пронизує все суспільство у міру того, як все більш широке поширення набувають оперативні засоби електронної комерції, отримання знань і здійснення суспільних дій(6).

Завданням даної курсової роботи є зрозуміти роботу мережі, роздивитись за допомогою яких речей Internet функціонує.

 Історія створення глобальної мережі Internet.

У 1961 році Defence Advanced Research Agency (DARPA) за завданням міністерства оборони США приступило до проекту по створенню експериментальної мережі передачі пакетів. Ця мережа, названа ARPANET, призначалася спочатку для вивчення методів забезпечення надійного зв'язку між комп'ютерами різних типів. Багато методів передачі даних через модеми було розроблено в ARPANET. Тоді ж були розроблені і протоколи передачі даних в мережі - TCP/IP. TCP/IP - це безліч комунікаційних протоколів, які визначають, як комп'ютери різних типів можуть спілкуватися між собою(3).

Експеримент з ARPANET був настільки успішний, що багато організацій схотіли увійти до неї, з метою використовування для щоденної передачі даних. І в 1975 році ARPANET перетворилася з експериментальної мережі в робочу мережу. Відповідальність за адміністрування мережі узяло на себе Defence Communication Agency (DCA), в даний час зване Defence Information Systems Agency (DISA). Але розвиток ARPANET на цьому не зупинився; Протоколи TCP/IP продовжували розвиватися і удосконалюватися.

У 1983 році вийшов перший стандарт для протоколів TCP/IP, що ввійшов в Military Standarts (MIL STD), тобто у військові стандарти, і всі, хто працював в мережі, зобов'язані перейти до цих нових протоколів. Для полегшення цього переходу DARPA звернулася з пропозицією до керівників фірми Berkley Software Design - упровадити протоколи TCP/IP в Berkeley(BSD) UNIX. З цього і почався союз UNIX і TCP/IP(4).

Через деякий час TCP/IP був адаптований в звичний, тобто в загальнодоступний стандарт, і термін Internet увійшов у загальний вжиток. В 1983 році з ARPANET виділилася MILNET, яка стала відноситися до Defence Data Network (DDN) міністерства оборони США. Термін Internet став використовуватися для позначення єдиної мережі: MILNET плюс ARPANET. І хоча в 1991 році ARPANET припинила своє існування, мережа Internet існує, її розміри набагато перевищують первинні, оскільки вона об'єднала безліч мереж у всьому світі. За даними (1; 3) число хостів, підключених до мережі Internet з 4 комп'ютерів в 1969 році зросло до 8,3 мільйонів в 1994.На сьогоднішній день ця цифра набагато більша. Хостом в мережі Internet називаються комп'ютери, що працюють в багатозадачній операційній системі (Unix, VMS), підтримують протоколи TCP\IP і надаючі користувачам які-небудь мережні послуги.

 Адміністративний устрій Internet

Структура, яка відповідає за Internet є ISOC (Internet Society). Його мета - сприяти глобальному обміну інформацією через Internet. Вона призначає організацію , яка відповідає за технічну політику, підтримку і управління Internet(6).

Ця організація є групою запрошених добровольців, звану IAB (Рада з архітектури Internet.). IAB регулярно стверджує стандарти і розподіляє ресурси, такі, наприклад, як адреси. Internet працює, оскільки є стандартні способи спілкування між комп'ютерами і прикладними програмами. Це дозволяє комп'ютерам різного типу зв'язуватися без особливих проблем. IAB відповідальний за стандарти; він вирішує, коли стандарт необхідний і яким йому слід бути. Коли потрібен стандарт, рада розглядає проблему, приймає стандарт і по мережі оповіщає про нього. IAB також стежить за різними номерами, які повинні залишатися унікальними. Наприклад, кожний комп'ютер в Internet має свою унікальну 32-розрядну двійкову адресу; ніякий інший комп'ютер не має такого ж(6). IAB піклується як привласнюється даний адрес. Він не привласнює адрес особисто, але розробляє правила, як ці адреси знаходять свого власника.

Користувачі Internet виказують свої скарги і пропозиції на зустрічах IETF (Оперативного інженерного загону Internet). IETF - це інша організація; яка обговорює поточні експлуатаційні і назріваючі технічні проблеми. При обговоренні достатньо важливої проблеми IETF створює робочу групу для її подальшого дослідження. Робочі групи мають різні функції: це може бути випуск документації, вироблення стратегії дій при виникненні проблем, стратегічні дослідження, розробка нових стандартів і протоколів, доробка вже існуючих (наприклад, зміна значень окремих полів)(6). Робоча група звичайно випускає доповідь. Залежно від виду рекомендації, це може бути просто документація і бути доступною для будь-кого, що може бути прийняте як доцільна ідея, або ж це може бути послано в IAB і бути оголошеною стандартом.

Якщо якась мережа приймає настанову Internet, приєднується до неї і вважає себе її частиною, тоді вона і є частиною Internet. Вона завжди може поділитися своїми чи скаргами чи пропозиціями з IETF. Деякі скарги-пропозиції можуть виявитися цілком доцільними і, можливо, Internet відповідно зміниться. Щось може показатися просто справою смаку або традиції, тоді ці заперечення відхилюватимуть. Якщо мережа робить що-небудь, що може нашкодити Internet, вона може бути виключена із співтовариства до тих пір, поки вона не виправиться.

Зараз Internet полягає із понад 12 тисяч об'єднаних між собою мереж(5).

За Internet ніхто централізовано не платить; немає такої організації як Internet Inc., яка збирає платню зі всіх мереж Internet або користувачів. Натомість кожний платить за свою частину. NSF платить за зміст NSFNET. NASA платить за Наукову Мережу NASA (NASA Science Internet). Представники мереж збираються разом і вирішують, як їм з'єднуватися один з одним і містити ці взаємозв'язки. Коледж або корпорація платить за її підключення до деякої регіональної мережі, яка в свою чергу платить за свій доступ мережному власнику державного масштабу.

 Робота Internet: організація, структура, методи

Щоб успішно освоїти щось і потім з ним працювати, дуже корисно знати, хоча б у загальних рисах, пристрій і функціонування цього об'єкту. Знання це допомагає осмислено сприймати і систематизувати навики роботи, а не користуватися пропонованими рекомендаціями чисто механічно. Таке усвідомлення підкаже, що можна чекати від системи в значенні її можливостей, поведінки, недоліків, і що більш важливе, допоможе орієнтуватися в незвичайній ситуації: у разі поломки, зміни серверу, програмного забезпечення, появи нових можливостей і т.п.

У цьому розділі ми розглянемо мережі з комутацією пакетів і переваги побудови мережі на принципах TCP/IP протоколів. Тут будуть розглянуті основні принципи управління комунікаціями в : TCP і UDP. Це основні системоутворюючи елементи мережі. Важливим елементом є також регіональна система імен (DNS)(8).



Мережі комутації пакетів

Здавалося б, Internet цілком аналогічна телефонній мережі, і модель телефонної мережі достатньо адекватно відображає її структуру і роботу. Насправді, обидва вони електронні, обидва дозволяють вам встановлювати зв'язок і передавати інформацію. І Internet теж полягає, в першу чергу, з виділених телефонних ліній. Але це не зовсім так. Телефонна мережа - це так звана мережа з комутацією ліній. При цьому вам виділяється частина мережі, яка для інших вже не доступна. Це приводить до нераціонального використовування дуже дорогих ресурсів - ліній мережі. Internet же є мережею з комутацією пакетів, що принципово відрізняється від мережі з комутацією каналів.

Пошта є мережею пакетного зв'язку. Немає ніякої виділеної вам частини цієї мережі. Ваше послання перемішується з посланнями інших користувачів, кидається в контейнер, пересилається в інше поштове відділення, де знову сортується. Хоча технології сильно різняться, пошта є прекрасним і наочним прикладом мережі з комутацією пакетів. Модель пошти дивно точно відображає суть роботи і структури Internet(8).



Основне, що відрізняє Internet від інших мереж - це її протоколи - TCP/IP. Взагалі, термін TCP/IP звичайно означає все, що пов'язане з протоколами взаємодії між комп'ютерами в Internet. Він охоплює ціле сімейство протоколів, прикладні програми, і навіть саму мережу. TCP/IP - це технологія міжмережевої взаємодії, технологія internet.

Свою назву протокол TCP/IP одержав від двох комунікаційних протоколів (або протоколів зв'язку). Це Transmission Control Protocol (TCP) і Internet Protocol (IP). Не дивлячись на те, що в мережі Internet використовується велике число інших протоколів, мережу Internet часто називають TCP/IP-сетью, оскільки ці два протоколи, безумовно, є найважливішими(7).

Як і у всякій іншій мережі в Internet існує 7 рівнів взаємодії між комп'ютерами: фізичний, логічний, мережний, транспортний, рівень сеансів зв'язку, представницький і прикладний рівень. Відповідно кожному рівню взаємодії відповідає набір протоколів (тобто правил взаємодії).