Страхування життя, Детальна інформація

Наступна особливість, яка в усьому світі притаманна галузі страхування – це основне джерело внутрішнього довгострокового кредитування держави (через державні цінні папери). В різних країнах Європи частка державних цінних паперів в структурі страхових резервів коливається від 20% до 70%. В Україні цей ресурс не використовують, а здійснюють запозичення на зовнішніх ринках, ставлячи її в економічну залежність перед кредиторами та погоджуючись при цьому на цілий ряд як економічних так і політичних уступок з боку нашої держави.

Зростання маси дешевих довгострокових фінансових ресурсів повинно також спричинити і зниження вартості капіталу та кредитних ресурсів, що так необхідно сьогодні для здійснення економічних перетворень у реальному секторі економіки.

Запровадження та розвиток програм корпоративного страхування повинно призвести до підвищення рівня офіційної заробітної плати та виведення частини коштів із тіні. Оскільки система пільг, особливо по програмах корпоративного пенсійного страхування передбачає чітку прив’язку до офіційної заробітної платні кожного працівника.

Індивідуальне страхування життя, особливо накопичувальні програми також сприятимуть поступовому поверненню коштів населення, в тому числі і їх тіньової частини в економіку країни. Переведення грошей з монетарного агрегату М0 в вищі агрегати, зокрема М2 повинно призвести до зміцнення національної валюти та позитивно вплинути на зниження інфляційних очікувань.

Не потрібно забувати і той факт, що поява додаткових нагромаджень у населення значною мірою стимулюватиме зростання платоспроможного попиту, особливо на товари довгострокового використання. А це важливі наукоємкі галузі вітчизняної економіки, розвиток яких значною мірою визначає економічний авторитет держави у світі.

Це далеко не всі позитивні зрушення, які можуть відбутися в державі разом з запровадження чітких економічних перетворень, направлених на відродження галузі страхування життя, як соціально та економічно важливої одиниці вітчизняної економіки. Проте досягнення цих позитивів можливе лише при наявності значної політичної волі та конструктивного об’єднання зусиль представників владних структур та страхового ринку.

3.2. Удосконалення системи оподаткування страхових компаній.

Початок 2003 року став вдалим для страховиків життя, принаймні, у законодавчому плані: на їхню думку, підписання Президентом Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає серйозні пільги по довгостроковим накопичувальним договорам, стане першою половиною революції в українському „лайфовому” страхуванні. Стимулювання роботодавців до довгострокового накопичувального страхування життя своїх працівників — це перший прорив держави і страховиків, що веде до зменшення фінансового навантаження щодо вирішення соціальних проблем наших громадян державою і перерозподілу їх, як і у всьому цивілізованому світі, на страховий сектор [12]. Так, відповідно до прийнятого закону юридичні особи зможуть відносити платежі по довгостроковому накопичувальному страхуванню життя своїх співробітників на валові витрати, щоправда, тільки в межах 15% від заробітної плати, отриманої кожним конкретним співробітником, але не більше 6 тис. грн. у рік. Як відзначають страховики, на ринку спостерігається деякий ажіотаж, обумовлений різким сплеском інтересу до страхування життя з боку корпоративних клієнтів. Вступ у силу Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» зможе забезпечити в нинішньому році компаніям по страхуванню життя збір близько 60–70 млн грн. премій. Обсяг ринку може збільшитися в шість-сім разів, до 100 млн грн. Однак, роблячи настільки оптимістичні прогнози, експерти додають, що передбачати подальшу реакцію підприємств на закон досить складно. Адже, за винятком найбільш прибуткових, більшість компаній зацікавлена лише в страхуванні топ-менеджменту, причому на значні суми. З огляду на те, що документ містить 15%-е обмеження при віднесенні платежів на валові витрати, такі проекти стають не надто привабливими.

Як би там не було, але на відміну від ризикового сегменту, ріст лайфового ринку повинен відбутися винятково за рахунок класичного страхування, оскільки прийнятий закон передбачає серйозні бар'єри для здійснення зарплатних проектів і податкової оптимізації. Так, ст. 7 закону прописує при порушенні умов діючих договорів довгострокового страхування будь-якій зі сторін, у тому числі і при достроковому їхньому розірванні, штрафні санкції, які становлять для страховика 6%-й податок і пеню на отримані платежі. Підприємства ж у цій ситуації втрачають податкові пільги і повинні будуть сплатити обов'язкові збори по вже зробленим платежам разом з пенею. З іншого боку, з тексту закону однозначно не зрозуміло, що є базою оподатковування у випадку розірвання договору, і, таким чином, у цієї частини знову прийнята редакція стає безглуздою. Крім того, з огляду на те, що клієнтами компаній є не тільки юридичні, але й фізичні особи, що у силу різних причин досить часто розривають договори, суми штрафів можуть стати дуже значними, що ляже на плечі ні в чому не винних клієнтів страхових компаній. Є в законі й інші серйозні недоліки, зокрема плутанина з термінологією. Досить неоднозначне тлумачення може викликати формулювання одного з основних термінів — довгостроковий договір страхування життя. З огляду на те, що саме для таких угод передбачені пільги, різночитання можуть привести до жалюгідних результатів. Так, закон передбачає, що по цих договорах не повинні провадитися часткові виплати, однак із застереженням: за винятком випадків повної стійкої непрацездатності. Причому в жодному з законодавчих актів пояснення «повної непрацездатності» немає. Напрошується висновок, що її компанії будуть визначати самостійно, що дає непогану можливість для відкриття і проведення сірих і не доброчесних схем.

Надання податкових пільг для юридичних осіб — лише половина реформи, яка необхідна галузі. Реальний прорив у страхуванні життя можливий лише тоді, коли відповідні пільги будуть передбачені і для фізичних осіб. І якщо депутати приймуть закон «Про податок на доходи фізичних осіб» з пільгою для довгострокового накопичувального страхування життя, збори зі страхування життя в 2003 р. можуть перевищити 100 млн грн. Утім, прогнози експертів з цього питання не такі оптимістичні, і більшість з них вважає, що очікувати пільги для громадян треба буде ще дуже довго.

Рік 2003, на думку страховиків життя, стане роком довгоочікуваної реформи оподаткування цієї галузі. Перший крок на цьому шляху вже зроблено: з 1 січня 2003 року набрали чинності зміни до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Серед нововведень: юридичні особи дістануть певні пільги при страхуванні життя своїх працівників. Безперечно, це збільшить інтерес власників підприємств до такої послуги. Однак, як зазначають експерти, це лише половина необхідних для розвитку цього виду страхування законодавчих новацій.

"Страхові" пільги для підприємств - на думку експертів, прийняття змін до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" має докорінно змінити український ринок страхування життя, відкривши, зокрема, "зелений коридор" корпоративному лайфовому страхуванню. Якщо раніше платежі за довгостроковими договорами підприємствам доводилося платити з прибутку, що робило для них страхування досить непривабливим з економічного погляду, то за новим законом юридичні особи дістануть певні пільги, що, безперечно, має заохотити їхній інтерес до цієї послуги. Зокрема юридичні особи зможуть відносити платежі за довгостроковим накопичувальним страхуванням життя своїх працівників на валові витрати в межах 15% заробітної плати, отриманої кожним конкретним працівником протягом звітного періоду, щоправда, не більше 6000 гривень на рік.

Дуже багато підприємств раніше відмовлялося від страхування життя працівників, воно відносилося на прибуток, і вирішувати це питання мали акціонери підприємств. Тепер такі рішення входитимуть до повноважень менеджерів, які, безумовно, зацікавлені в страхуванні. Адже страхування життя працівників є одним з основних чинників їх утримання.

Крім того, законодавчі зміни дозволяють власникам підприємств використати нові схеми оптимізації оподаткування. Усе це, на думку експертів, мусить стимулювати інтенсивніший розвиток українського лайфового ринку. За рахунок залучення нових корпоративних клієнтів страховики життя планують зібрати цього року мінімум 60-70 млн грн премій, що стане для ринку досить серйозним показником. Адже, за даними Мінфіну, протягом дев’яти місяців 2002 року лайфовим страхуванням було залучено лише трохи більше 15 млн грн.

Наступним кроком, що має першорядне значення для ринку страхування життя, має стати прийняття вже існуючого законопроекту, який передбачає податкові пільги і для громадян. У разі набрання ним чинності обсяг зібраних цього року платежів може перевищити 100 млн грн. "Дуже важливо, щоб для фізичних осіб були створені рівні умови, тоді можна буде говорити про справді повноцінний розвиток ринку страхування життя.

Прийняття закону "Про оподаткування прибутку підприємств" можна розцінювати як початок пенсійної реформи в Україні. Адже саме довгострокове накопичувальне пенсійне страхування життя в більшості країн світу є підвалиною системи недержавного пенсійного забезпечення. По-перше, тільки страхові компанії можуть гарантувати розмір майбутніх пенсій, по-друге - разом з накопиченням персональної пенсії вони дають змогу вирішити проблему соціального захисту працівників і їхніх сімей при втраті годувальника, непрацездатності та інших трагічних подіях, які спричиняють негативні наслідки для людини або її сім’ї. Однак справжній "вибух" у цій сфері буде можливий лише з ухваленням закону "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Проте нечіткість трактування закону ускладнить життя страховикам. Попри те, що закон матиме безсумнівно позитивний вплив на вітчизняний ринок страхування життя, він зможе вирішити далеко не всі проблеми лайфових компаній, а в деяких випадках - навіть створити нові. Так, деякі формулювання закону допускають двозначне їх трактування і потребують роз’яснень податковими органами. До таких, зокрема, належить термін "повна, стійка втрата працездатності", що фігурує у визначенні поняття "довгостроковий договір страхування" - одне з основних у законі. Достатньо сказати, що термін "повна" втрата працездатності на сьогодні залишається невизначеним з правового погляду, що може спричинити його "вільне" трактування ДПАУ. Є проблеми і з нормами, що регламентують оподаткування інвестиційного прибутку від страхової діяльності. Справа в тому, що термін "інвестиційний прибуток" також чітко не визначений в українському правовому полі.

Тому на практиці саме податкова служба визначатиме, які види прибутків прирівнювати до інвестиційних, а які ні. Неабияка проблема приховується і в статті, яка запроваджує санкції в разі дострокового розірвання договору або іншого порушення вимог, передбаченого в законі до довгострокових договорів страхування життя. Ці санкції були виписані для випадків, коли порушуються умови отримання податкових пільг, переважно пов’язані з тривалістю самого договору і з відсутністю по ньому часткових виплат. Таким чином, за задумом розробників, ці санкції мали повернути до бюджету недоотриманий прибуток від надання невиправданої пільги та перешкоджати проведенню різних "сірих" схем.

Натомість затверджена редакція поширює санкції на всі договори, які підпадають під визначення довгострокових. Без відповідних роз’яснень податкових органів ця стаття насамперед може вдарити по договорах, укладених з фізичними особами і за якими в принципі не могло бути (і на сьогодні немає) податкових пільг. Крім того, вона може порушити також і договори, укладені до ухвалення цього закону і за якими також раніше не надавалися податкові пільги.

Концепція, закладена в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств", знаменує повернення до того розуміння страхування життя, яке існувало в Україні ще в 1991-1992 рр. Тоді практично всі українські підприємства мали поліси страхування своїх працівників з ризику дожиття та смерті з будь-якої причини. Враховуючи це і той факт, що в європейських країнах близько 95% населення мають поліси страхування життя, можна казати, що потенціал українського лайфового ринку неосяжний. Страхуватимуть працівників ті підприємства, які дбають про соціальну політику в компанії - збільшення заробітної плати, утримання людей на робочих місцях тощо. Однак багато в чому успіх податкової реформи залежатиме від прийняття закону про прибутковий податок з громадян, який повинен ввести пільги за довгостроковими договорами і для фізичних осіб.

В Україні ще дуже багато керівників недооцінюють важливість страхування життя. Хоча ці послуги вже давно взяли на озброєння західні і найуспішніші вітчизняні менеджери, бо вони дають змогу дуже тонко враховувати і заохочувати матеріальні та соціальні інтереси працівників, підвищуючи прибутковість бізнесу.

Якісний соціальний пакет, який коштує підприємству набагато дешевше, ніж проста виплата заробітної плати, дає змогу за мінімальних для підприємства фінансових витрат підвищити якість роботи персоналу, залучити висококласних фахівців і зробити роботу на підприємстві престижнішою і привабливішою.

Таким чином, прийняття нового закону дає кожному керівнику підприємства відмінний управлінський механізм, який чудово інтегрується в економіку підприємства.

Законодавче забезпечення страхування життя потребує істотне удосконалення шляхом:

а) приведення Закону України "Про страхування" у відповідність із законодавством Європейського Союзу і міжнародною практикою страхування життя;

б) введення правових норм рівноправної участі недержавних пенсійних фондів, банків і страховиків, що отримали ліцензію на здійснення страхування життя, у системі недержавного пенсійного забезпечення;

в) прийняття змін у системі оподаткування операцій зі страхування життя, а саме:

- частина страхових внесків по довгострокових договорах страхування життя, що виплачуються за рахунок підприємств відносити на собівартість, у розмірі, що не перевищує одну з двох сум: 15 відсотків сукупного доходу, отриманого таким працівником від платника податків протягом періоду, за який сплачені такі страхові або внески з розрахунку на одного працівника в рік 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (близько 5 тис. грн.);

- ввести в законодавство поняття "договір довгострокового страхування життя", що може містити ризики дожиття, смерті, нещасного випадку чи хвороби застрахованої особи, а також передбачає регулярні послідовні страхові виплати (ануїтети), що складаються з двох періодів: періоду очікування (більше 10 років) і періоду виплат;

- зберегти діючу норму щодо оподаткування страхування життя, тобто надходження страхових платежів за довгостроковими договорами страхування - не оподатковувати.