Нацизм, Детальна інформація

Баранов Андрій Ігорович

Учень 11-б класу

Ліцею № 100 “ПОДІЛ”

Подільського району.

Адреса: вул. Симиренко 22-г кв.84

Телефон 458-55-83

Науковий керівник: Зінченко Тетяна Анатоліївна



Київ-2005

Нацизм –це психологічна проблема, але самі психологічні фактори зрозумілі лише при умові їх формування під впливом соціально-економічних та економічних факторів. Нацизм – це економічна та політична проблема, але без врахування психологічних факторів неможливо зрозуміти, як він отримав владу над цілим народом.

1.Вступ.

28 жовтня українці святкувала 60-ту річницю визволення території України від німецько-фашистських загарбників. З усіх республік, що входили до СРСР Україна понесла найбільші матеріальні та людські втрати. І саме українські воїни зробили один з найбільших внесків у перемогу над фашизмом.

В наш час чимало людей у різних країнах заговорили про відродження такого державного устрою як тоталітаризм. У багатьох країнах існують нацистські організації, що ведуть пропаганду серед громадян за відродження цього режиму. Деякі країни лише є демократичними лише формально, а насправді проводять диктаторську політику. Однією з таких держав була Югославія, де з приходом Слободана Мілошевича почалися утиски національних меншин.

У своїй роботі я вирішив розглянути питання альтернативи тоталітарному режиму Німеччині у першій половині ХХ століття. На мою думку, це питання дуже актуальне і в наш час. Проаналізувавши і зробивши висновки з помилок минулого ми матимемо шанс не повторити їх у майбутньому.

2.Соціально-політичне та економічне становище Європи після світової війни. Передумови народження та перемоги нацизму .

Закінчилась Перша Світова війна в якій брали участь 38 держав, близько 74млн. чоловік, на полях битв загинуло близько 10 млн. чоловік та було поранено та скалічено приблизно 20 млн. чоловік. Ця війна за розмахом, втратам та соціально-політичним наслідкам не мала собі рівних у всій попередній історії. Війна мала величезний вплив на економіку, політику, ідеологію, на всю систему міжнародних відносин, війна призвела до краху наймогутніших європейських держав та створенню новітньої геополітичної ситуації у світі. Крім того війна наклала відбиток на психологію багатьох людей, з’явились люди яким подобалось воювати, які у війні бачили сенс свого життя. Крім того на полях битв Першої Світової війни з’явилось новітнє озброєння, а саме танки, бойові літаки та хімічна зброя.

28 червня 1919 року держави-переможці - США, Британська імперія, Франція, Італія, Японія, Бельгія та інші, з одного боку, та переможена Німеччина з іншого підписали ганебний для Німеччини ВЕРСАЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР. Згідно з яким Німеччина втрачала частину своїх територій та всі колонії, сухопутна армія була обмежена числом 100 000 чоловік, різко обмежувався німецький військово-морський флот, заборонялось мати підводні човни, такі ж обмеження стосувались і військової авіації. Німеччина позбавлялася права ввозити сировину придатну для використання у військовій галузі. Країна була проголошена відповідальною за розв’язання війни та завдані війною збитки. Німеччина повинна була платити репарації.

У 1918 році наприкінці війни розпалася Австро-Угорська імперія на уламках утворились нові держави Австрія, Угорщина, Югославія, Польща, Чехословаччина.

10 вересня 1919 року був підписаний Сен-Жерменський договір який наклав на Австрію тяжкі фінансово-економічні і репараційні зобов’язання, суворі військові обмеження.

27 листопада 1919 у місті Неї було підписано договір з Болгарією. Наслідками участі Болгарії у війні на боці австро-німецького блоку були кабальні умови миру та економічна криза.

4 червня 1920 року згідно з Тріанонським мирним договором на Угорщину було накладено значні репарації, чисельність її армії обмежувалась, крім того вона не мала права мати авіацію, танки, й важку артилерію.

10 серпня 1920 з султанською Турцією було підписано Севрський договір згідно з яким Туреччина фактично втрачала державний суверенітет, що призвело до поширення національно-визвольного руху який змів османський уряд та севрський диктат. 20 листопада 1923 року підписано Лозаннський мирний договір згідно з яким Туреччина втрачала частку своїх територій, але зберегла свій державний суверенітет.

Версальський договір та інші договори зафіксували повоєнну розстановку сил у світі. Проте бажаної стабільності у світі не було досягнено, рівновага підривалась як незадоволеними державами переможцями так і національною образою переможених, котрі вважали що такий стан шкодить національним інтересам їхніх країн, вони мріяли про зміни та навіть про реванш. До протиріч між переможцями та переможеними додались протиріччя між самими переможцями.

27 лютого 1917 царську владу в Росії було повалено, 2 березня 1917 року російський монарх зрікся престолу. Заручившись підтримкою значної кількості солдатів, матросів та робітників більшовики на чолі з В.І. Леніним 25 жовтня (7 листопада) 1917 провели державний переворот, після чого влада перейшла до Рад. Захопивши владу, партія більшовиків розгорнула нещадну боротьбу зі своїми противниками. Вони широко практикували арешти, розстріли, конфіскацію майна і т.п. Заарештовували царських генералів ,офіцерів, чиновників, промисловців, купців і як “ворогів народу” розстрілювали без суду й слідства. Терор, примусове виселення, трудова повинність ось основні методи діяльності більшовиків. Жовтнева революція стала національною катастрофою, яка привела до численних жертв та встановленню тоталітарного режиму, вона мала величезний вплив на розвиток Росії та всього світу у 20 сторіччі. На території колишньої Російської імперії виникла нова тоталітарна держава - Союз Радянських Соціалістичних Республік. Ця держава залишила за собою чимало рис російського самодержавства, а саме збереження “єдиної та неподільної”. Побудувати власні держави вдалося народам Фінляндії, Польщі та Прибалтики.

Після першої світової війни світ розколовся на два протилежні табори, на дві протилежні соціальні системи. В європейських столицях розробляли плани та заходи які запобігали розповсюдженню комуністичної ідеології, та ізоляції комуністичного режиму.

Після закінчення війни Німеччина головний конкурент Англії була розгромлена. Територія Англії збільшилась на 2,6 млн. кв. км., а населення майже на 13 млн. чоловік. Перемога далась Англії нелегко - 875 тис загинуло, понад 2 млн. чол.. поранено, 70% торгового флоту знищено. До того ж в період війни Великобританія користувалася американською фінансовою допомогою внаслідок чого після війни з кредитора перетворилась на боржника. Торгівельний оборот зменшився майже у двічі. У 1917-18рр. країною прокотилася хвиля мітингів з вимогою припинити війну. Дедалі ширшого розвитку набирав страйковий рух, який у 1919 охопив понад 2,5 млн. чоловік. У відповідь на вимогу страйкарів королівська комісія встановлює 7-годинний робочий день та підвищує зарплатню робітникам. В колоніях з новою силою почалася національно-визвольна боротьба. Індію, Афганістан, Єгипет та Ірландію охопила національно-визвольна боротьба, яка також охопила арабські ,іранські та турецькі землі, окуповані Англією. З 1920 до 1922 економічна криза охопила і саму Англію. Активно почали боротьбу за свої права тред-юніони. Економічна криза Англії обумовлювалася технічною відсталістю. Економічна криза та низький рівень життя населення зумовлювали посилення страйкового руху. У серпні 1924 відбулася перша національна конференція тред-юніонів. У ніч на 4 травня 1926р. розпочався масовий страйк в якому взяло участь понад 5 млн. чол. Страйк продовжувався 8 місяців. Цей страйк не досяг бажаного результату – зарплатня знизилась, а робочий день збільшився до 8 годин. Внаслідок світової економічної кризи обсяг промислового виробництва знизився на 15%. Безробіття досягло 30-35%. З метою покращення ситуації уряд відмовився від принципу вільної торгівлі і запровадив політику протекціонізму.

Франція закінчила війну з величезними економічними та людськими втратами. Її північні райони були розорені. Промисловість, транспорт, фінанси та сільське господарство були підірвані. Разом з тим повернення Ельзасу та Лотарингії зміцнило індустріальний потенціал країни. Все це дозволило економіці розвиватися швидкими темпами. Широкого розмаху у Франції набув страйковий рух. У 1919 в ньому взяло участь понад 1 млн. чоловік. Уряд задовольнив вимоги страйкарів –була підвищена заробітна платня, впроваджено 8-годинний робочий день. У роки часткової стабілізації економіки(1924-1930рр.) значного рівня розвитку досягли металургійна, машинобудівна, авіаційна та хімічна промисловості. Разом з тим наприкінці 20-их з’явилися симптоми нової економічної кризи. Вплив депресії на Францію був найсильнішим у 1930-1936 рр. У цей період обсяг промислової продукції і національний прибуток зменшився майже на 30%. Зовнішня торгівля скоротилася на 60%. Промислова криза доповнилася аграрною – обсяг сільськогосподарської продукції зменшився на 40%. У 1932 році виникають фашистські організації “Вогняні хрести”, “Французька дія”. Економічна криза дестабілізувала й владні структури. У 1931-32рр. У Франції змінилось 7 кабінетів міністрів.

У роки першої світової Іспанія зберігала нейтралітет і використовувала його для розбудови економіки. Вона постачала метал, вугілля, руду до воюючих країн, що приносило великі прибутки підприємцям. Після війни Іспанська промисловість втратила замовлення, що призвело до різкого збільшення кількості безробітних. У серпні 1917р. країну охопив загальний політичний страйк. Під впливом населення уряд запровадив 8-годинний робочий день. В листопаді1921 виникла Іспанська Комуністична Партія ( ІКП ). Влітку 1921 року іспанська армія була розгромлена в Марокко. Народ рішуче виступив проти війни. У ряді військових гарнізонів відбулися повстання солдат. У країні назрівав політичний переворот. 13 вересня 1921 року генерал Прімо де Рівера очолив антиурядовий путч. Сформувати новий кабінет міністрів було доручено Рівері. В країні встановлюється жорстокий авторитарний режим. Прийшовши до влади, Рівера замість цивільного уряду створив військову диктатуру, запровадив сувору цензуру, заборонив ІКП. Ліві партії вели нещадну боротьбу проти режиму, зростав вплив профспілок, виявляло своє незадоволення безземельне селянство. Навіть середній клас відійшов від диктатора. Диктатор намагався вийти з кризи але це не вдалося і в січні 1930 р. Прімо де Рівера подав у відставку.

Перша світова війна принесла італійському народові величезні втрати: 700 тис. убитих, 1,5млн. поранених. З іншого боку, статус держави-переможниці позитивно вплинув на її політичне та економічне становище. Іноземні кредити та сировина, які надходили від союзників, дали їй змогу розгорнути промислове виробництво. У країні виникли могутні концерни “Фіат”, “Бреда”, “Ансальдо”. Натомість сільське господарство південних районів залишається відсталим. В післявоєнний період в Італії розгорнувся активний селянський рух. У 1919 році була створена фашистська партія на чолі з Беніто Муссоліні, а уже 31 жовтня 1922 фашисти зайняли домінуючі позиції у новому кабінеті міністрів. Італія і надалі залишалася конституційною монархією, проте Муссоліні дістав такі широкі повноваження, що міг видавати власні закони. Всі важливі посади в уряді, армії, поліції посіли фашисти. Наприкінці 20-их років Італію знову охопила криза. Почався спад виробництва, мілітаризація з’їдала бюджет. У листопаді 1926р. Було розпущено всі партії, закрито опозиційні газети, запроваджено смертну кару. У країні почався процес мілітаризації економіки. У 1934р. прийнято закон про воєнізацію нації.

Приклад того, що несе революція викликав страх перед її можливим розповсюдженням. Цей страх особливо гостро відчувався у країнах Центральної Європи, де події війни і поразка в ній поглиблювались подальшою зміною кордонів, окупацією, інфляцією, безперервними хвилюваннями і зіткненнями. Початкова фраза” Комуністичного маніфесту” -“Призрак бродит по Европе , призрак комунизма”-не є перебільшенням щодо Європи 1918-1923рр. Влітку 1919 в Угорщині і Баварії проголошено Радянські республіки, а влітку 1920 Червона Армія перейшла Польський кордон. У 1921 повстання у Центральній Німеччині, восени 1923 - в Гамбурзі. Всі ці спроби комуністів захопити владу провалились, а Червону Армію вигнали із Польщі. Німеччина у 1918-1923рр. дивом уникнула революції. Після зречення кайзера, по всій Німеччині створюються ради солдатських і робітничих депутатів, потім у Берліні було обрано Центральний виконавчий комітет. Цей орган боровся за владу з Радою народних комісарів, тимчасовим урядом, утвореним представниками двох соціалістичних партій - численнішої соціал-демократичної партії Німеччини (СДПГ) та партії радикально налаштованих незалежних соціалістів (НСДПГ).