Джерела доходу та витрат страховика. Оподаткування страхової діяльності в Україні, Детальна інформація

Одним з головних напрямів менеджменту страхових операцій є контроль за статтями витрат страховика, зокрема, виплатами страхових сум й страхового відшкодування. Спочатку розробляються й виявляються динамічні ряди обсягу виплат. Потім визначаються темпи росту й приросту Цих величин, ланцюгові й базисні індекси. Тут важливо встановити галузі і види страхування, виплати по яких зростають найбільш високими темпами. Це необхідно для обґрунтованого фінансового планування, складання плану доходів і витрат страхової компанії.

Здійснюючи управління особистим страхуванням, необхідно враховувати, що один вид його може передбачати декілька форм відповідальності. Наприклад, змішане страхування життя такі форми відповідальності: на дожиття, на випадок смерті, за втрату здоров'я; індивідуальне страхування від нещасних випадків передбачає відповідальність страховика на випадок смерті й втрати Здоров'я. В зв'язку з цим слід не лише обмежитись вивченням динаміки виплат в цілому по виду страхування (хоч це й необхідно для встановлення тенденцій динаміки ризику), а й дослідити динаміку виплат по кожній із форм відповідальності, що дозволить визначити обсяги фінансових результатів і збитковості страхової суми по даному виду страхування.

Необхідною умовою обґрунтованого менеджменту страхових операцій є обчислення величин середньої виплати на один договір по кожному виду страхування і по кожному виду відповідальності. Динаміка цього показника відображає, насамперед, зростання страхової суми (тобто страхового захисту), а в майновому страхуванні, крім того, ще й ступінь пошкодження об'єкта. Середня виплата в зв'язку з втратою здоров'я свідчить про рівень травматизму, а на вішалок смерті — про середню страхову суму по даному виду страхування.

Динаміку виплат можна проаналізувати за допомогою розрахунку відносних показників, насамперед, рівня виплат й норми виплат.

Рівень виплат встановлюється у процентному відношенні шляхом ділення суми виплат по даному виду страхування за тарифний період на обсяг платежів по цьому ж виду страхування за цей же період.

Незважаючи на те, що показник рівня виплат досить стійкий, однак, обчислюючи його, слід пам'ятати про вимоги територіального рознесення збитку. При встановленні рівня виплат по страхуванню життя необхідно врахувати, що в страхових внесках тут передбачені відрахування в резерв внесків.

Виплачені страхові платежі виражають собою сукупність брутто-ставок. Страхові ж суми і страхове відшкодування виплачуються лише за рахунок нетто-ставок. Тому, крім показника рівня виплат, в менеджменті страхових операцій розраховується норма виплат.

Під цим відносним показником розуміється частка нетто-ставки в обсягу брутто-ставки, виражена у відсотках. В процесі прийняття менеджерських рішень рівень виплат зіставляється з нормою виплат. Якщо перший показник перевищує другий або ж має тенденцію до цього, необхідно встановити причини Високого рівня виплат.

З цією метою здійснюється аналіз збитковості страхових сум та її елементів.

Для відрахувань в запасні фонди й резерви внесків використовується нормативна структура тарифної ставки. По такому ж принципу визначається розмір відрахувань на попереджувальні заходи по настанню страхових випадків. Управління цією групою витрат страховика передбачає вивчення її доцільності, ефективності, а також основних напрямів, використання коштів.

Важливою ділянкою управління страховими операціями є створення умов для досягнення стабільно зростаючих фінансових результатів, що зумовлює постійну увагу до їх аналізу.

Одним з таких результатів є витрати страховика на здійснення страхових операцій, тобто їх собівартість у вузькому розумінні. Дослідження витрат на ведення справи передбачає з'ясування динаміки цього показника і його структури по основних статтях затрат. Зазначимо, Що склад витрат (групування статей, рівень деталізації) залежать від конкретного завдання, яке необхідно вирішити. Важливо співставити фактичний розмір витрат на ведення страхових операцій по певному виду страхування з нормативним, який передбачений тарифом,

Дослідження собівартості страхових операцій спирається на вивчення динаміки відносних показників затрат на одиницю страхових платежів. Ці показники відображають собівартість операцій по формуванню страхового фонду і обчислюються шляхом ділення сукупних витрат страховика на забезпечення страхових операцій за рік або витрат, що стосуються страхування конкретного виду до надходжень страхових платежів за цей же період всього чи лише по даному виду страхування.

Зменшення собівартості конкретної страхової послуги чи операції можливе лише при скороченні затрат на окремі її елементи. Очевидно, що вагомий результат в зниженні собівартості можливий при скороченні їх по найбільш значимій статті витрат. Відомо, що дуже значна частка у витратах страхових організацій відображає витрати на утримання страхових працівників. Тому менеджмент собівартості страхових операцій повинен бути доповнений аналізом раціональності використання трудових ресурсів страхової компанії. З цією метою аналізується динаміка чисельності страхових працівників (співвідношення штатних і позаштатних страхових агентів, їх кваліфікаційний склад), навантаження на одного страхового агента по кількості укладених договорів. Обсяги страхових платежів (на одного страхового агента і на один договір) вивчаються в динаміці та в співставленій з страховими компаніями-конкурентами,

Найважливішим підсумковим фінансовим результатом діяльності страхової організації, як і будь-якої іншої підприємницької структури, є прибуток. По страхових операціях прибуток обчислюється шляхом співставлення відповідних доходів і витрат. Менеджмент прибутку Передбачає встановлення відносного показника,— рентабельності страхових операцій. Він розраховується шляхом співставлення величини прибутку, одержаного за рік від страхових операцій, з їх собівартістю.

Для прийняття управлінських рішень, які сприяли б підвищенню рентабельності страхових операцій, необхідно провести аналіз деяких процесів.

По-перше, досліджуються динамічні ряди показника рентабельності в цілому по страхових операціях і по кожному виду страхування. При такому підході аналіз рентабельності в часі дозволяє встановити тенденції її динаміки.

По-друге, цінну інформацію дає порівняння показників рентабельності окремих страхових операцій чи галузей і підгалузей страхування по періодах з рівнями таких же показників, що досягнуті страховими компаніями-конкурентами. Це надасть необхідну інформаційну базу для прийняття менеджерських рішень як тактичного, так і стратегічного плану.

3. Забезпечення збалансування або перевищення доходів над витратами страховика цілому по страховому фонду

Зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається через постійну узгодженість її доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінансова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні страховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді. Саме при цій умові досягається необхідне територіальне і в часі рознесення збитку.

На концентрацію засобів страхового фонду безпосередньо впливає постійно зростаюче число страхувальників й застрахованих об'єктів.

Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страхівника за звітний період.

Ступінь ймовірності недостатності коштів в перспективному періоді обчислюється на основі коефіцієнта Ф.В Коньшина, який по природі є коефіцієнтом варіації *



в якому: q — середня тарифна ставка по всьому страховому портфелю;

п ~ число застрахованих об'єктів.

j

&уми застрахованих об'єктів (ці дані не беруться до уваги при розрахунку К) однак, він знаходиться в зворотній залежності від кількості об'єктів страхування й величини середньої тарифної ставки. Це означає, що фінансова стійкість страховка операцій зростає при збільшенні числа застрахованих об'єктів й підвищенні розміру страхових тарифів.

Зазначимо, однак, що коефіцієнт Ф.Б. Коньшина можна використовувати в тих випадках, коли страховий портфель включає об'єкти з близькими по значенню страховими сумами.

Щоб оцінити фінансову стійкість страхового фонду в цілому, необхідно співставити загальну величину доходів страховика за тарифний період і обсяг коштів в запасних фондах з сумою витрат за цей же період Вважається нормальним, коли результат від такого співставлення буде перевищувати одиницю.