Особливості розвитку ринку страхових послуг України, Детальна інформація

• вчасне прийняття основних законодавчих норм, що регулюють страховий ринок (1993 - Декрет Кабінету Міністрів України Про страхування, 1996 - Закон України "Про страхування"), близько 20 постанов Уряду з цього питання;

• своєчасна перереєстрація та виведення з ринку тих, хто займався діяльністю, що не відповідає законодавству України (на період перереєстрації кількість страхових компаній скоротилась майже в 4 рази);

• зростання страхової культури населення і підприємств;

• вступ України до міжнародних організацій пов'язаних із страхуванням ("Зелена картка");

• встановлення постійних ділових контактів з провідними перестраховувальними інститутами та організаціями світу.

В той же час існує ряд проблем, які гальмують розвиток страхової галузі і не забезпечують розкриття її повноцінного потенціалу для розвитку народного господарства.

Серед тих проблем, що потребують нагального вирішення, можна відмітити такі:

1. Загальний стан економіки, фінансів підприємств та доходів населення не дає можливість направити достатні кошти на цілі страхування. Цьому в значній мірі не сприяє діюча система оподаткування та система регулювання фінансів підприємств. Лише по обмеженим видам страхування страхові платежі можна зараховувати на собівартість продукції, а левова їх частка сплачується лише з прибутку.

В той же час в деяких сусідніх країнах СНД це питання вирішується по-іншому, зокрема шляхом встановлення проценту в собівартості, в межах якого підприємства можуть направляти кошти на страхування.

Аналогічна ситуація з платежами громадян, де потребують вирішення питання щодо врахування в неоподатковуваний дохід фізичних осіб платежів на цілі страхування. Також страхове відшкодування, яке отримують громадяни оподатковується, що принижує його компенсуючу роль.

2. Направлення страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі протиріччя, а також не є стимулом для діяльності страхових компаній. Так при прийнятті Закону України "Про страхування" в 1996 році при винесенні питання страхування на друге читання, були вилучені пропозиції Уряду щодо використання страхових резервів на цілі інвестування і, відповідно, прийнятий закон забороняє це робити всім страховикам, крім тих, хто займається страхуванням життя.

Але навіть при умові законодавчого вирішення цього питання ще остаточно не розроблені відповідні стимули та гарантії для страховиків-інвесторів. Це стосується розроблення спеціальних інвестиційних проектів, відповідних цінних паперів держави, інше. Але пропозиції вже вносились і сьогодні така робота триває.

3. На фоні досить високих темпів розвитку страхової галузі не відбувається нормального розвитку страхування життя, що відноситься до довгострокових видів (10-15 років). Таке становище викликане низкою обставин. Найголовніша і найболючіша з них - це криза довіри населення.

Наприкінці 1992 року розпад економічних зв'язків та інфляція постсоціалістичного періоду призвів до накопичення у населення великої грошової маси, яка швидко знецінювалась. Таке становище підштовхувало населення швидко вкладати ці “гарячі гроші" щоб якось зберегти !х від знецінення. Таким чином наприкінці 1992 року виник попит, який, звичайно, не міг довго залишатись без пропозицій. Тому стали виникають перші підприємства, що брали у населення гроші під проценти.

Такі фірми росли наче гриби після дощу завдяки двом основним причинам. По-перше на такі послуги був великий попит населення, яке було не дуже обізнане у фінансовій справі. А по-друге, діючи у той час законодавчі акти дозволяли це робити у межах законодавства, тобто не порушуючи його. Так ні Закон України "Про господарські товариства", ні Закон України "Про підприємництво" не визначали сутність такої діяльності та не встановлювали вимог щодо ліцензування суб'єктів підприємницької діяльності , що залучали кошти громадян.

Щоб хоч якось виправити правові недоліки, Урядом України на початку 1993 року був прийнятий Декрет "Про довірчі товариства", направлений на пом'якшення напруженої ситуації, що склалася та регулювання цих процесів.

Декрет упорядкував в значній мірі діяльність саме довірчих товариств і, як показує аналіз, саме в довірчих товариствах зловживань, попри всі недоліки Декрету, було не так і багато. На жаль, господарське законодавство, що діяло в цілому в той період, дозволяло обирати населенню через інші форми, такі як будинки селенгу, пенсійні фонди, тощо, які по суті не були довірчими чи страховими товариствами і, звичайно, не підпадали під Декрет.

Зловживання стали можливі завдяки неврегульованості питань щодо надання фінансових послуг громадянам.

Ці недоліки виправляє розроблений Урядом проект Закону "Про фінансові операції" які зараз знаходяться на розгляді у Верховній Раді України.

Положення проекту Закону передбачають конкретний механізм контролю за такою діяльністю. До того ж проект передбачає класифікацію видів фінансових послуг, яка з одного боку відповідає європейським нормам, а з другого вже має конкретну реалізацію в умовах сучасного розвитку економіки України, що значно обмежує можливості суб'єктів підприємницької діяльності міняти напрями діяльності не виконавши зобов'язань по попереднім напрямкам.

Крім того, протягом 1995-96 років Кабінетом Міністрів України за поданням Укрстрахнагляду, та Укрстрахнаглядом безпосередньо в межах своєї компетенції, було вжито ряд заходів по упорядкуванню діяльності страхових компаній, що займались страхуванням населення.

На сьогоднішній день в Україні створена законодавча база для довгострокових видів страхування, яка відповідає європейським вимогам. Підготовлено за участю Великобританії необхідну кількість спеціалістів-актуаріїв, розроблені відповідні програми. Але з прийняттям в 1997 році закону України про оподаткування підприємств було введено 30% податок на доходи, що отримали страхові компанії від інвестування коштів населення. Саме ці доходи повинні закладатись в зобов'язання страхових компаній по виплатах страхових сум по довгострокових видах страхування.

Крім того, в Законі України "Про страхування" (березень 1996 p.) у зв'язку з економічною ситуацією в той період, були введені жорсткі норми щодо можливості сплати фізичними особами внесків в валюті. Як наслідок, сьогодні, не зважаючи на зміну ситуації, населення України не зацікавлено в використанні валюти на цілі страхування (зокрема страхування життя) і валютні накопичення не працюють у народному господарстві.

Варто відмітити, що аналогічна ситуація має місце також у діяльності недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок і інших небанківських фінансових установ , що залучають кошти громадян.

4. Існують ряд невирішених проблем в здійсненні перестрахування. Так, в силу відсутності в Україні ефективної перестрахувальної системи на початку 90-х років, яка б давала гарантії страховим компаніям щодо диверсифікованого розміщення частини ризиків, в період 1993-95 pp. відбувалося масове звернення українських страховиків до зарубіжних перестраховиків, яке не завжди було економічно виправдане. Прийняті Урядом заходи в 1996-98 pp., створення морського і авіаційного страхових бюро, дозволили в значній мірі знизити рівень необґрунтованого перестрахування за кордоном та більше задіяти внутрішній ринок інвестування. В той же час, ці заходи явно недостатні і потребують подальшого удосконалення. Це стосується в першу чергу встановлення механізму, що стимулює страховиків задіяти перестраховувальний ринок за кордоном тільки після використання потенціалу національного страхового ринку. Але це не є проблемою виключно страхового ринку.

Реалією сьогодення стала активізація міжнародної діяльності страхових компаній (особливо в Європі у зв'язку із створенням ЄС), а саме злиття страхових компаній, які знаходяться в різних країнах та відкриття нових філій за кордоном.

\зитивні наслідки, а саме:

• зменшиться обсяг перестрахування за кордон України, оскільки на її ринку будуть працювати страховики, що мають значно більші фінансові можливості;

• зросте обсяг страхових резервів, який має працювати на внутрішньому ринку інвестицій;

• в Україну разом з іноземними страховиками прийдуть і нові страхові технології;