Особливості розвитку ринку страхових послуг України, Детальна інформація

• значно зменшаться можливості роботи в Україні таких страхових посередників, котрі сьогодні нелегально збирають з населення України чималі кошти під ерзац-страхові продукти саме по страхуванню життя.

6. В 1997 році згідно ряду договорів України, почалась робота по створенню спеціального механізму страхування експортно-імпортних ризиків. В результаті прийнято постанови про створення фонду "Ексімстрах" (для страхування експортних кредитів та інвестицій). В той же час, практична реалізація урядових рішень ще не набула необхідного рівня, оскільки в цьому процесі беруть участь багато галузей народного господарства [3, c.15].

7. Окремо виділяється проблема компенсації населенню коштів по договорах змішаного страхування життя, укладених ще за радянських часів. Проблема ця відома давно, вона не є простою і потребує комплексного вирішення не тільки на рівні страхового ринку.

В більшості країн страхові компанії активно залучені до пенсійного бізнесу, в рамках якого вони активно та успішно конкурують з іншими інститутами цього ринку (пенсійними фондами таке інше) за пенсійні активи. Яскравим прикладом визнання значних успіхів страхового бізнесу в цій сфері стали офіційні дозволи, надані найбільш впливовим страховим компаніям британським та французьким урядами, на право продажу та управління пенсійними коштами в цих країнах.

8. В 1997 році була розпочата робота по розвитку такого важливого виду як медичне страхування. В цьому напрямку налагоджена дійова система страхування іноземних громадян, а з прийняттям в грудні 1998 року постанови КМУ по створенню мережі закладів "Ассістанс-Україна" створюється база для впровадження медичного страхування населення України.

В той же час робота в цьому напрямку ще недостатня і треба терміново вжити ряд організаційних заходів по впровадженню цієї системи.

В значній мірі реалізації цих програм заважає відсутність закону про соціальне страхування, оскільки дія Закону України "Про страхування" на соціальне страхування не поширюється.

9. В усіх країнах з ринковою економікою страховий ринок є об'єктом свідомого державного регулювання та нагляду.

Це обумовлюється, в першу чергу тим, що страхування займає особливе місце як в економіці країни, так і в особистому житті кожного громадянина. Суспільство глибоко зацікавлене в благополучному та соціальному розвитку страхової справи. На відміну від депозитних вкладів, страхові поліси не гарантуються жодною державою. Однак в усіх високорозвинених країнах існує ретельно виважене законодавство, що регулює діяльність страхового ринку, та встановлені жорсткі нормативи, обов'язкові для дотримання страховими компаніями. Ці нормативи покликані захищати інтереси застрахованих та гарантувати забезпечення безумовного виконання страховими компаніями своїх зобов'язань.

Як правило, страховий нагляд в розвинених країнах світу здійснюється спеціальними урядовими структурами, які по статусу прирівнені до міністерств, їх діяльність регулюється законодавством країни про страховий нагляд. Це потужні установи, роль яких для страхового ринку країни можна порівняти тільки із роллю та значимістю Центрального банку для банківської системи. Ці установи розробляють та здійснюють державну політику в галузі страхування, а саме вирішують питання щодо надання та відзиву ліцензій на здійснення страхової діяльності; здійснюють поточний нагляд за діяльністю страхових компаній шляхом ретельного вивчення щоквартальної звітності страховиків та комплексних перевірок страхових компаній; в разі необхідності здійснюють санацію страхових компаній; перевіряють скарги страхувальників; здійснюють регулювання страхового ринку країни шляхом випуску наказів, розпоряджень, необхідних для профілактики виникнення та запобігання порушень, які зачіпають інтереси страхувальників; здійснюють методичну та інструктивну роботу шляхом випуску інструкцій, вказівок та інших нормативних документів; на основі ретельного аналізу тенденцій розвитку світових та національного ринків страхування надають пропозиції щодо внесення необхідних змін до страхового законодавства держави; Проводять велику роз'яснювальну роботу серед населення країни; ведуть електронний банк даних по всіх страхових компаніях, що дає можливість розподілити їх по ступені ризику, розмірах премії таке інше.

В більшості країн Європи та СНД органи страхового нагляду фінансуються за рахунок відрахувань від доходів страховиків, що зменшує відповідні витрати державного бюджету. Звичайно, вирішення цього питання в умовах України потребує цілий ряд суттєвих законодавчих змін, але воно може розглядатись. В Україні регулювання діяльності страхового ринку здійснює Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. Сподіваюсь, що він і в подальшому займатиме відповідне місце в умовах здійснення адміністративної реформи в Україні.

Наявність добре розвинутого страхового ринку та потужних страхових компаній з бездоганною репутацією дозволяє високорозвиненим державам світу суттєво скоротити бюджетні витрати, зокрема на охорону здоров'я, пенсійне забезпечення та в значній мірі перекласти тягар багатьох інших соціальних виплат на плечі страхових компаній.

Вищезазначені проблеми в значній мірі знайшли своє відображення в проекті Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про страхування" В зв'язку з цим треба відзначити, що 27 липня 1998 року Кабінет Міністрів України за пропозицією Укрстрахнагляду, Мінфіну, Мінекономіки, Національного банку та інших установ, подав до Верховної Ради України проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про страхування ". 18 листопада 1998 року Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності схвалив зазначений проект і рекомендував його на перше читання, яке відбулося 20 травня цього року. В цьому проекті вже враховано цілий ряд пропозицій. Зокрема це стосується:

• напрямів розвитку страхової галузі;

• розширення можливостей страховиків як інституційних інвесторів;

• процедури реорганізації та санації страховиків;

• збільшення статутних фондів до 500 000 ЄВРО тощо.

• удосконалення і розширення можливостей системи страхування експортно-імпортних ризиків з використанням можливостей створеного сьогодні фонду експортних гарантій "Ексімстрах".

• визначення поняття уповноваженої страхової компанії.

Загальноприйнятою нормою для страхових компаній є публічне підтвердження ділової репутації шляхом регулярного проходження міжнародних аудиторських перевірок та отримання офіційного рейтингу від таких визнаних в світі консалтингових компаній, як, Standart & Poors, A.M. Best, які щоквартально аналізують стан страхових фірм і публікують офіційні рейтинг страхових компаній по надійності для клієнта та дані щодо стану їх платоспроможності. Думаю, не за горами той час, коли і українські компанії також підтягнуться до такого рівня.

Ще однією, на мій особистий погляд, головною проблемою страхового ринку України є недовіра населення в своїй переважній більшості до страхування як такого. Без зміни повернення віри населення, український страховий ринок не зможе піднятися на ноги і зайняти належне йому місце в економічній інфраструктури держави. Ті можна повернути лише поступово, цілеспрямовано і потужно протягом кількох років направляючи зусилля всіх зацікавлених суб'єктів страхового ринку, в першу чергу звичайно страховища, на підвищення страхової культури населення. Оскільки це можна зробити тільки консолідовано, то рівень страхової культури буде показником зрілості страхового ринку України. На сьогоднішній день страховий ринок можна порівняти з немовлям, котре ще не все вміє, але невпинно росте і зупинити процес розвитку неможливо. Тому рано чи пізно він виросте і скаже своє вагоме слово.

На сьогодні згідно із Законом України «Про страхування» національний страховий ринок захищається від іноземних страхових компаній та їх конкуренції протекціоністськими нормами.

Вищезазначені норми Закону України «Про страхування» свідчать про захист на рівні законодавства України вітчизняного страхового ринку від іноземного конкурента, який має більші фінансові можливості і сформований за багато років досвід роботи як на вітчизняному страховому ринку, так і на іноземному.

Вже зараз стоїть питання про зняття обмежень щодо участі іноземних інвесторів у статутному фонді страховика. Проте, враховуючи нерозвинутість українського страхового ринку, держава має вжити певних протекціоністських заходів по відношенню до нього з метою захисту національного страхового ринку від знищення іноземною конкуренцією.

Важливо зрозуміти, що державне регулювання допуску інозем-. них страховиків передбачає встановлення рівноправного партнерства із взаємними правами й зобов'язаннями, що сприятиме інтенсивному розвитку процесу інтеграції українського страхового ринку.

Для цього необхідні заходи, завдяки яким на страховому ринку України будуть існувати умови для ефективного державного регулювання страхової діяльності та становлення національного страхового сектору в економіці поряд з інтеграційним процесом. Варто поетапно визначити шляхи подальшого розвитку страхового законодавства в галузі міжнародного співробітництва, взаємопроникнення на ринки страхових послуг, прийняття певних кількісних і якісних обмежень щодо доступу іноземних страховиків на страховий ринок України.

У перспективі потребують вирішення питання впорядкування діяльності в Україні представництв та філій страховиків-нерезидентів, а також питання порядку виконання договорів страхування при транскордонному способі постачання страхових послуг іноземними страховиками та страховиками-резидентами при поширенні дії договорів страхування на іноземну територію тощо.

Тому з урахуванням перспектив приєднання України до ГАТТ/СОТ державне регулювання доступу на український страховий ринок послуг іноземних страховиків має передбачати 3 етапи: підготовка, лібералізація, об'єднання.

Перший етап – це етап стабілізації української економіки взагалі і фінансового сектору зокрема. Необхідно зняти обмеження Щодо участі іноземного капіталу в статутних фондах страховиків-резидентів України і встановити рівні вимоги до створення та діяльності усіх страховиків. Це сприятиме надходженню іноземних інвестицій до страхового ринку України, а також технологій, страхових продуктів на рівні стандартів розвинутих країн без деформації національного страхового ринку.

Крім того, на даному етапі має бути закладено чітке законодавче підґрунтя з усіх аспектів діяльності страхових компаній, у тому числі встановлення чітких норм проведення реорганізації та банкрутства страховиків, антимонопольного та податкового законодавства, здійснення соціально-орієнтованих видів страхування, а саме: страхування життя, пенсійного страхування, медичного страхування тощо. Останнє стане головним чинником у подальшому розвитку сегменту особистого страхування в Україні.