Оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку, Детальна інформація

\x0800\x3114\x3116

|

\

”y\x00A8

\x2403\x1103\xD084\x1202\x6864\x0101\x3100$\x2437\x3800$\x2448\x6000\xD084\x6102\x0324\x1500ій. Адже вони не мають жодних проблем зі створенням і реєстрацією в Україні національних страхових компаній, а по суті — товариств зі стовідсотково іноземним капіталом. Мало того, законодавство країни не передбачає ніяких обмежень для переказування за кордон каналами перестрахування премій, зібраних за договорами страхування життя. Зате перед вітчизняними страхувачами рідна держава спорудила нездоланні законодавчо-нормативні бар’єри, а для громадян не створила сприятливих механізмів соціального самозахисту.

Щоб страхування життя в Україні отримало додатковий імпульс розвитку, необхідно дозволити страховим компаніям укладати договори страхування у вільно конвертованій валюті, що забезпечило б надійніше зберігання коштів страхувальників і дозволило б виплачувати гарантований інвестиційний дохід. Необхідно також удосконалити методику формування резервів зі страхування життя, запровадити податкові пільги для страхових компаній при інвестуванні коштів страхувальників, що дозволило б пропонувати останнім більш привабливі програми нагромадження капіталу. Страхувачі повинні працювати в таких самих умовах, як і державний Пенсійний фонд.

Рік 2002 виявився не занадто вдалим для страховиків життя. Досить сказати, що жоден із законодавчих актів, які настільки активно лобіювались учасниками цього ринку, так і не був прийнятий. Утім, навіть незважаючи на те, що ніяких законодавчих змін даної галузі торік не відбувалося, страховикам життя вдалося за дев'ять місяців збільшити збір платежів на 60% (на 5,8 млн грн.) у порівнянні з аналогічним періодом 2001 р. Настільки вражаючий ріст був досягнутий в основному за рахунок появи на ринку нових і активізації деяких «старих» страховиків, що мають довгострокові плани і використовують сучасні технології роботи. Хоча частка платежів по цьому виді в загальному обсязі ринку, як і раніше, залишається мізерно малою. По зведеннях Міністерства фінансів, обсяг премій, зібраних страховиками життя за 2002 рік, склав 15,7 млн грн. (0,5% ринку).

З виплатами ж по страхуванню життя склалася інша ситуація: у процентному відношенні їхній обсяг скоротився більше, ніж у чотири рази. За оцінками експертів, такий розвиток подій цілком закономірний. Скорочення показника по виплатах свідчить про реструктуризацію ринку і збільшення питомої ваги довгострокових накопичувальних договорів, що укладаються на 10 і більше років. Основна частка виплат по таких договорах припаде на період з 2010 року.

Утім, якщо в цілому по ринку показник виплат впав, те в окремих компаніях їхня частка, як і раніше, залишається дуже високою. Наприклад, у СК «Надія», уже не перший рік утримуючої одну з лідируючих позицій по зібраних платежах у рейтингах Ліги страхових організацій України, збитковість досягає 80%. Це говорить про те, що компанія займається скоріше ризиковим, ніж довгостроковим накопичувальним страхуванням. Даний факт демонструє одну з характерних рис страхування життя по-українськи. Адже досить велика кількість операторів цього ринку сьогодні продовжують продавати саме ризикові продукти, що включають ризики смерті з будь-якої причини, інвалідності, нещасливого випадку, критичних захворювань і т.д., що аж ніяк не є метою класичного довгострокового (накопичувального) страхування. Однак, як відзначають експерти, погоди на ринку вони зараз не роблять.

Незважаючи на те, що дозвіл Мінфіну на страхування життя сьогодні мають біля двох десятків компаній, реально працює на ринку не більш половини ліцензіатів. Багато операторів у вичікуванні кращих часів грішать кептивним страхуванням, інші надають перевагу ризиковим продуктам, які зв'язані з ризиками смерті, інвалідності і т.д. Утім, у міру розвитку ринку експерти прогнозують реанімацію багатьох нині бездіяльних компаній, а також поява нових і посилення конкуренції. Так, уже наприкінці 2002 року Мінфіном було видано дві нові ліцензії — ALICO-AIG Life (український підрозділ American Inter-national Group, Inc.) і СК «Надра-Життя», створеної банком «Надра». Експерти прогнозують і подальше збільшення кількості компаній, причому значна їхня частина буде організована при банках. У 2003 очікується створення ще декількох нових компаній — представників вітчизняних фінансових груп. Крім того, можна прогнозувати вихід на ринок і двох-трьох операторів з європейськими коренями [19].

Відзначимо, що поява новачків, і зокрема ALICO-AIG Life, вже внесла лепту в ряди старожилів, яким тепер прийдеться потіснитися. За деякими прогнозами, американський високорейтинговий страховик здатний уже в 2003 році зібрати обсяг премій, еквівалентний зборам всіх інших компаній разом узятих, а можливо, і більше, прибравши до рук найбільш ласих клієнтів в особі міжнародних фірм, працюючих в Україні.

Розділ 3. Основні напрямки розвитку ринку страхування життя.

3.1. Удосконалення державного нагляду та регулювання.

Страхування життя в розвинених країнах світу є важливим інструментом соціального захисту населення і могутнім джерелом інвестування національних економік. Протягом ряду років страховики України намагаються переконати керівників різних державних органів у необхідності розвитку даного виду страхування.

Внаслідок нелегальної діяльності іноземних страхових компаній, які займаються страхуванням життя, Україна за даними Програми розвитку страхового ринку України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001р. № 98 щорічно втрачає $ 80...100 млн., що відповідає розмірам закордонних кредитів Україні. За 1999 рік отримано страхових премій по страхуванню життя всього $ 2 млн. (за 2000 рік аналогічний показник). За цим показником, за даними швейцарської компанії “Swiss-Re”, Україна зайняла 83 місце з 85 існуючих і обігнала лише Югославію та “африканський” Катар, який не зібрав страхових премій взагалі. Як результат, Україну випередили навіть такі екзотичні країни, як Зімбабве ($ 101 млн. - 55 місце), Танзанія ($ 26 млн. - 72 місце) та Нігерія ($ 24 млн. - 73 місце).

«Лайфові» страхові компанії захищають своє місце на ринку страхування життя - хоча закон «Про страхування», що регламентує, зокрема, ринок страхування життя, прийнято ще 1996 року, цей сегмент страхового ринку почав розвиватися не більш як два роки тому — прийняття законодавчого акту залишило для операторів ринку чимало питань. Одне з них — регламентування «страхування життя» як окремої галузі — було остаточно визначено поправками до згаданого закону лише 2001 року.

«Лайфовий» ринок вигідний, але складний - закон «Про страхування» поділив страхові компанії на life і non-life («лайфові» і ризикові) та відповідно розмежував «лайфовий» страховий ринок. «Лайфові» компанії, згідно із законом, необхідно створювати з «нуля», що трохи гальмує розвиток ринку. Перші три - п’ять років свого існування вони не приносять доходів, потребуючи неабияких капіталовкладень. За такої ситуації лише невелика кількість компаній ризикнула вийти на цей ринок, причому більшість з них створила страхові компанії «про запас» — з метою очікування податкової відлиги. Ринок страхування життя сьогодні налічує близько 20 зареєстрованих СК, що займаються тільки цим видом страхування. Проте реально на ринку працюють не більше 8 – 10 компаній. Водночас ризиковими видами страхування займаються приблизно 310 компаній, частина з яких всупереч закону працює і на ринку life, і на ринку non-life, створюючи несумлінну конкуренцію «законним» лайфовикам».

Ризиковики демпінгують на чужому ринку - ризикові компанії можуть встановлювати тарифи на власний розсуд і компенсувати витрати на таке страхування за рахунок інших видів послуг, де платіж можна відносити на собівартість. У той час, як «лайфовики» змушені подавати повну методику розрахунку тарифів і виконувати ще цілу низку приписів та обмежень.

Для операцій на «лайфових» сегментах ринку ризикові компанії, здійснюючи частину операцій, що належать до страхування життя, не повинні мати відповідної ліцензії. Їм достатньо ліцензії на медичне страхування і страхування від нещасних випадків. Комбінуючи зазначені види, вони «неформально» вносять до них і ті види страхування, що в інших країнах належать до виключної діяльності «лайфових» компаній. Це насамперед — смерть з будь-якої причини, що досягається групуванням двох ризиків — смерть від нещасного випадку і смерть від хвороби.

Так, всі види обов'язкового страхування, включаючи страхування життя, здоров'я і працездатності окремих категорій громадян, здійснюються або планується їх здійснення ризиковими страховими компаніями. Для лайфових компаній навіть на властивому їм сегменті цього ринку місця не найшлося.

Більше того, сполучаючи ризики смерті в результаті нещасного випадку і смерті в результаті хвороби, ризикові компанії мають можливість фактично надавати послуги по страхуванню життя в повному обсязі (за винятком накопичувальних програм), на що регулюючі органи чомусь закривають очі. Разом з тим, ці компанії можуть фактично "призначати" тарифи в цьому виді страхування, найчастіше відверто демпінгуючи, що дозволяє їм монополізувати ринок захисного страхування громадян і особливо корпоративного страхування життя, здоров'я і працездатності працівників підприємств, що за Законом України належить лайфовим компаніям.

Практично у всіх країнах, де є поділ на life і non-life, страхування життя (на випадок смерті) відноситься до виняткової діяльності лайфових компаній. По-перше, цей вид страхування вимагає наявності в компаній відповідних дипломованих актуаріїв, які можуть вирахувати тарифи, виходячи з порожніх вікових таблиць смертності, що дозволяють цілком об'єктивно оцінити вартість цього виду страхування для кожної окремої людини, а не використовувати один "призначений" тариф для всіх. З іншого боку - для лайфових компаній держава встановлює цілий ряд інших обмежень, які дозволяють гарантувати схоронність і зворотність коштів громадян, чого немає в ризикових компаній. У відповідності з європейськими нормами, ризикові страховики можуть лише включати в рамках деяких програм (наприклад, страхування виїжджаючих за кордон) покриття окремих видів витрат, пов'язаних зі смертю застрахованого, таких як транспортування і поховання тіла.

Крім того, Законом «Про страхування» суттєво звужено саме визначення «страхування життя». Якщо на європейському страховому ринку поліси на випадок настання інвалідності з будь-якої причини та на випадок критичних захворювань можуть продаватися окремо, в Україні обов’язковою умовою для будь-яких полісів страхування життя, що пропонують «лайфовики», є наявність страхування життя на випадок смерті. Хай би там як, «лайфові» страховики стверджують: діяльність у їхньому сегменті за останні два роки відчутно активізувалася. Обсяг «лайфового» ринку зібрав однакову суму — 15,7 млн грн — за весь 2001 рік і протягом дев’яти місяців минулого року. У порівнянні обсягу ринку в першому кварталі 2001 р. (надходження 6,2 млн грн) з аналогічним періодом 2002 року (9,99 млн грн) зростання лайфового бізнесу становило 161%. Страховики цим фактом задоволені, називаючи цю цифру одним з найбільших темпів приросту серед сегментів ринку страхування.

Проте загальний обсяг «лайфового» ринку не вражає: він становить 0,52% усього ринку страхування, який, своєю чергою, не перевищує 0,006% національного ВВП (тоді як у Європі кількість страхових платежів з довгострокового страхування життя становить 6—10% ВВП).

Експерти пояснюють таку розбіжність насамперед низьким рівнем доходів населення (як зазначають експерти, ринок нормально розвивається за умови середньої зарплати, що сягає $250), відсутністю інформації про страхові послуги та відповідним рівнем культури страхування.

Страхування життя в Україні має непогану перспективу. Свідченням цього є стабільний поступ України вперед за останні майже два роки. Нинішні темпи зростання промислового та сільськогосподарського виробництва в Україні дозволяють зробити висновок про те, що не забариться піднесення добробуту її населення.

Мабуть ні в кого не викликає сумніву, той факт, що галузь страхування життя в Україні потрібно серйозно реформувати, враховуючи її теперішній стан, а також соціальне значення та притаманний цій галузі потужний інвестиційний потенціал. Адже після розпаду СРСР та примусового вилучення ресурсів зі структур колишнього Держстраху на території України, галузь страхування життя довгий час знаходилась у стані практично повного занепаду: обсяги залучення страхових платежів за офіційною статистикою, щороку зменшувались майже у 2 рази, незважаючи на стрімкі темпи зростання галузі страхування в цілому. Ринок був практично поза державним регулюванням і на ньому в основному панували нелегальні іноземні брокери, такі як Si Save-Invest та інші, які абсолютно безконтрольно вивозили значні валютні резерви за межі нашої держави.

За такої ситуації було зрозуміло, що поодинокі заходи не зможуть докорінно виправити ситуацію, проте держава продовжувала практично повністю ігнорувати цю важливу галузь економіки.

Загальна картина дещо покращилась з прийняттям у 1996 році Закону України „Про страхування”, який фактично ввів нові правила гри на ринку ризикового страхування та констатував наявність страхування життя, проте певний перелом ситуації було досягнуто лише у 2000 році, коли галузь показала перші позитивні показники зростання. За наступні півтора роки позитивні тенденції почали поступово, але досить систематично закріплятися. Так на ринку чітко виділилось кілька лідируючих компаній, які надають високоякісні послуги з класичного страхування життя, постійно збільшують власну клієнтську базу і обсяги залучених платежів, та мають серйозну зацікавленість у розвитку галузі. Разом з ЛСОУ згадані компанії у минулому році провели серйозну роботу зі створення в Україні законодавчої бази європейського зразка, в першу чергу щодо регламентування страхування життя, як окремої галузі, що знайшло своє відображення у прийнятій в жовтні 2001 року новій редакції Закону України „Про страхування”.

В результаті, вже сьогодні ми можемо стверджувати, що Україна знаходиться на порозі докорінних реформ у галузі страхування життя: