А вони невмирущі, як фенікси, Детальна інформація

виставу “Данило Галицький” написала.

Ролі старшим учням роздала,

десятьох дівчаток

із молодших класів в Сміхунчики записала.

Ми сміялись, танцювали

на сцені, у лісі із Мавкою,

та підглядали за Князівною і Русалкою.

П’єсу “Данило Галицький”

в Галичі, в Крилосі грали,

а на розкопках церкви і замку

гімн “Ще не вмерла Україна” співали.

У червні 1939 року,

Як закінчила клас третій,

сталися зі мною

чудні перипетії.

Вивели всіх учнів

на шкільне подвір’я

під синьо-жовтий прапор

фотографувати.

Враз мені так стало

і слізно, і гірко,

може тому, що не бачу

сестрички Ірки.

Щоби приховати сльози й гіркоту,

лице своє долоньками прикрила,

підбігла до дверей школи "Шевченка"

й голову в куточок склонила.

Так хвилинку постояла,

уже й не плачу,

бо якесь червоне видження бачу.