Обґрунтування доцільності створення лісових культур, Детальна інформація

Агротехнічний догляд з метою створення умов для росту і розвитку культур проводиться після садіння (сівби) до змикання сіянців (саджанців) у рядах і міжряддях. Догляд полягає в розпушуванні грунту та знищенні трав'яної рослинності, а також в освітленні деревець при затіненні їх порослю малоцінних порід. Догляд за лісовими культурами передбачає також оправлення сіянців після садіння.

Розпушування грунту, знищення бур'янів і природного відновлення малоцінних порід у міжряддях за межами захисних зон рядів культур проводиться знаряддями з дисковими робочими органами (КЛБ-1,7) в агрегаті з трактором методом сідлання рядів. Трав'яну рослинність у рядах і захисних зонах видаляють головним чином уручну. Внесення гербіцидів у зв'язку з їх негативною дією на навколишнє середовище повинно бути обмеженим.

Залежно від категорії лісокультурної площі та головної породи, що культивується, розробляють типові технологічні карти створення лісових культур, де наводяться всі операції щодо їх створення та вирощування — від обробітку грунту до останнього догляду за культурами з зазначенням затрат на створення лісової культури.

ОБРОБІТОК ГРУНТУ

Обробіток грунту — це дія механічними або ручними знаряддями на грунт, що сприяє поліпшенню його фізичних, хімічних, біохімічних властивостей, водного і теплового режиму, активізації діяльності ґрунтової фауни, нейтралізації шкідливого впливу трав'яної рослинності з метою створення сприятливих умов для кореневого живлення деревних і чагарникових рослин. Обробіток грунту є однією з основних умов успішного приживлення, збереження і росту штучних лісових насаджень.

Використовуються різні способи обробітку грунту: суцільне або смугове розкорчовування площі чи спилювання пнів рівно з землею в смугах з наступною оранкою, проведення борозен з перевертанням або без перевертання скиби в дно борозни, обробіток грунту смугами та ін.

Повне розкорчовування площі з вичісуванням коріння дає змогу без перешкод механізувати весь комплекс лісокультурних робіт, але внаслідок розкорчовування руйнується структура грунту, він збіднюється, гальмується або зовсім припиняється розвиток ґрунтової мікрофлори, зростає собівартість 1 га культур.

Залежно від способу обробітку грунту категорії лісокультурних площ об'єднуються в наступні групи.

1. Старі зруби і згарища з видаленими пеньками, ділянки з дуже малою кількістю пеньків, пустища, прогалини та землі, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, де можна проводити суцільний обробіток грунту (суцільну оранку).

2. Згарища, рідини і зруби без відновлення головних і супутніх порід з кількістю пеньків до 500 шт./га на вологих та перезволожених і до 600 шт./га — на свіжих і сухих грунтах, де можливий лише частковий обробіток грунту шляхом прокладання смуг або борозен чи влаштування площадок.

3. Зруби з незадовільним природним відновленням головних або з рясним відновленням м'яколистяних порід, а також насадження повнотою 0,4 і менше з густим підліском, де вимагається попереднє розкорчовування і розчистка площ, після чого проводиться частковий обробіток грунту смугами або борознами.

Поділ лісокультурних площ на групи є нестабільним і весь час вимагає уточнення. Наприклад, зруби без природного відновлення через 2—3 роки покриваються порослю осики та берези і потребують перед обробітком грунту розчистки і розкорчовування. Тому перед складанням проекту лісових культур при натурному огляді лісокультурна площа повинна бути віднесена до тієї чи іншої групи.

Залежно від типу лісорослинних умов і категорій лісокультурних площ обробіток грунту під лісові культури проводиться за різними технологічними схемами, куди входять певні способи: оранка, влаштування та прокладання терас, гряд, ямок, борозен, скиб, лунок, а також розпушення, фрезерування, дискування, лущення, культивація, боронування і коткування.

На задернілих ділянках грунт обробляють за системою чорного пару (лущення, осіння оранка, весняне боронуваня, 3—4-разова культивація грунту літом, глибока осіння безполицева оранка та весняне боронування), а на ділянках без бур'янів застосовується зяблевий обробіток грунту (лущення, осіння оранка, весняне боронування) . Оранка проводиться на глибину гумусового горизонту (25—ЗО см). Грунти з неглибоким гумусовим шаром обробляють на всю потужність, стежачи при цьому, щоб на поверхню не виносився елювіальний горизонт, тому що тоді поверхня грунту швидко твердне і його аерація різко погіршується. Весною грунт боронується, а перед початком лісокультурних робіт здійснюється передпосадкова культивація на глибину садіння з одночасним боронуванням.

На задернілих ділянках, пустищах, землях, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, восени проводиться суцільний або смуговий обробіток грунту плугами загального або спеціального призначення з наступним обробітком весною дисковими боронами або культиваторами.

Для суцільного обробітку грунту використовують плуги загального призначення: ПЛН-5-35, ПН-4-40, ПЛН-4-35, ПКУ-3-35, ПКУ-4-35, ПДН-4-30, ПКС-4-35, плантажні плуги ІШН-40, ППН-50, ППУ-50А та плуг-розпушувач ПРН-40. На невеликих за розміром лісокультурних площах використовуються плуги ПОН-2-30, ПН-3-40, ПН-2-ЗОР, ПН-ЗОР. Для оранки осушених боліт застосовуються плуги ПКБ-75 і ПБН-75, для оранки заболочених площ із чагарниками висотою до 4 м — плуг ПБН-ЮОА. Для наступного обробітку грунту використовуються важкі зубові борони ЗБЗТУ-1,0, ЗБЗС-1,0, дискові — БДТ-3,0, БДНТ-3,5, парові культиватори КПН-4Г і КПГ-4.

Однак суцільний обробіток грунту вимагає високих трудозат-рат, тому застосовується порівняно рідко.

Широкого використання набув частковий обробіток грунту — прокладання борозен, смуг, валів або створення ямок, площадок, терас. Із усіх видів часткового механізованого обробітку грунту найчастіше застосовується прокладання смуг у двох варіантах: оранка смугами на одному рівні із землею; створення мікропідвищень у вигляді скиб або гребенів.

Обробіток грунту на рівні поверхні землі або з незначним його підвищенням проводиться за допомогою фрез, дискових борін або звичайних сільськогосподарських плугів. При цьому розпушуються і перемішуються верхні шари грунту та лісової підстилки. Значним недоліком є сильний розвиток трав'яної рослинності на створених смугах.

На категоріях площ, переважно свіжих зрубах, де відсутня злакова коренепаросткова рослинність, грунт розпушують смугами на глибину 10—15 см з перемішуванням мінерального шару з підстилкою і ґрунтовим покривом, найкраще весною, безпосередньо перед садінням з використанням фрез ФЛУ-0,8, ФЛШ-1,2.

На старих зрубах та інших площах, де є коренепаросткові злакові бур'яни, проводиться оранка плугами лемішного типу на глибину, яка перевищує глибину проникнення основної маси коренів злакових.

На свіжих зрубах прокладають смуги важкими дисковими боронами БДН-3,0, БДНТ-2,2, БДТ-3,0. Частковий обробіток грунту смугами забезпечує розпушування верхнього, найбільш родючого, шару грунту та його повне збереження. При цьому створюються майже такі ж умови росту для рослин, як і при суцільному обробітку.

На зрубах з груповим розміщенням природного відновлення, де не можна використовувати плуги, культиватори та борони, широко застосовується обробіток грунту площадками, який проводиться по «вікнах» серед природного відновлення деревних порід, у сирих і мокрих, типах лісорослинних умов. Розмір і кількість площадок на лісокультурній площі визначається розміщенням та кількістю природного відновлення, кількістю пнів, розчисткою лісосік, методом створення культур, різновидом садивного матеріалу. Залежно від дренованості грунту площадки можуть бути пониженими, підвищеними і на рівні поверхні грунту. Найбільш доцільна форма площадок — квадратна, яка не так сильно заростає трав'яною рослинністю. Розмір площадок — 0,5X0,5—-2,0X2,0 м, для влаштування їх використовують площадковлаштовувачі ПН-1-0,8, ОПГН-1, ПНД-1 та ін.

При ручному обробітку грунту в сирих типах площадки влаштовують на мікропідвищеннях, у сухих — на мікропониженнях. У місцях з рівним рельєфом і надмірним зволоженням мікропідвищєння створюють плугами ППН-40 і ППН-50. У сирих типах мікропідвищення влаштовують чагарниково-болотними плугами ПБН-3-45 та ПБН-75.

У мокрих типах мікропідвищення влаштовують плугом-канавокопачем ПКЛН-500А, плугом шнековим ПШ-1, плугом лісовим ПЛО-400, канавокопачем ЛКН-600, екскаваторами Е-304В, Е-2515 та ін.

З метою ущільнення грунту, поліпшення його фізичних властивостей усі види мікропідвищень улаштовують не пізніше ніж за один рік до садіння культур. Сіянці (саджанці) необхідно висаджувати на 4—5 см глибше кореневої шийки, оскільки грунт буде розмиватися й осідати.

На схилах крутістю до 8°, де відсутні ерозійні процеси, грунт обробляють плугами загального призначення ПЛН-5-Зо, ПН-4-40, ПН-ЗОР. На схилах крутістю 8—12° прокладають смуги впоперек .схилу плугами ПЛН-3-35 та ПРН-40. Ширина смуг становить 1,5—2,0 м на сильнозадернілих та 0,7—1,0 м — на слабозадерні- ' лих площах. Відстань між центрами смуг залежить від наявності природного відновлення і становить від 2,5 до 10,0 м.

Н# схилах крутістю понад 12° обробіток грунту проводиться площадками, ямками чи терасами вручну або за допомогою терасерів та площадковлаштовувачів.

На схилах балок і ярів крутістю 16—38° здійснюють терасування схилів, нарізуючи тераси завширшки 2,5—4,5 м, де висаджують один або два ряди деревних порід. Відстань між терасами становить в середньому 4—6 м. Для нарізування терас використовуються терасери ТР-2А, ТР-3, ТС-2,5 та ін. Тераси повинні мати протилежний нахил 2—3°. На яружно-балкових схилах, де не