Аналіз надзвичайних ситуацій у страховій справі, Детальна інформація

Збір, систематизація і централізація даних про стан потенційно небезпечних виробництв, створення банку даних про факти й обставини прояву руйнівних сил природи дозволяють страховику визначити розміри небезпеки для кожного регіону і припустимий рівень ризику, адекватний тарифній ставці і ресурсам страхового фонду. Разом з тим причини аварій і катастроф на виробництві, будівництві, на транспорті лежать набагато глибше. У самому стані нашого суспільства, його низкою професійної кваліфікації, відсутності належної культури з потенційними джерелами небезпеки, недоліками загальноосвітньої і психологічної підготовки.

Сучасні технічні й енергетичні можливості дозволяють нам активно впливати лише на невеликі вогнища локальних природних катастроф, тому особливого значення набуває організація захисту від стихійних лих, аварій і катастроф за допомогою страхування.

Деякі екологічні, промислові і транспортні катастрофи, викликані чи спровоковані самими людьми: гигантоманія при будівництві багатьох споруджень (дамб, водоймищ, каналів), непродумане розміщення небезпечних виробництв (і насамперед АЕС) у густонаселених районах, грубе порушення персоналом посадових інструкцій і техніки безпеки проведення робіт у промисловості, будівництві, на транспорті.

У сучасних умовах на перший план висуваються катастрофи, викликані не стихією, а спровоковані самою людиною. Насамперед у цьому переконують масштаби екологічних наслідків від вибуху Чорнобильської АЕС.

Природні явища вивчені сьогодні ще недостатньо для організації служб їх регулярного пророкування, але багато їхніх закономірностей добре відомі, щоб оцінювати середню повторюваність небезпечних геологічних і геофізичних катаклізмів, поширеність по конкретних регіонах у залежності від їхньої сили. Маються можливості оцінити наслідки таких катаклізмів для суспільства. Отже, сьогодні ми можемо порушити питання про оцінку ймовірних збитків від природних катастроф, враховувати їхній як постійно діючий негативний фактор.

2. Загальна характеристика стихійних лих і небезпечних природних явищ

Бурі, урагани, шторми являють собою рух повітряних мас з великою швидкістю, що виникає в зоні циклонів і на периферії великих антициклонів. Від дії вітру, що досягає при штормах і ураганах швидкості більш 100 км/год, руйнуються будинки, ламаються дерева, ушкоджуються лінії електропередачі і зв'язку, утворяться піщані і сніжні замети, затоплюються водою території. Люди одержують травми від уламків ушкоджених чи зруйнованих будинків та споруджень, від твердих предметів, що летять з великою швидкістю, дерев і ін.

Буря — дуже сильний вітер, що приводить до великого хвилювання на морі і до руйнувань і спустошень на суші. Вона може спостерігатися при проходженні різних циклонів, при проходженні смерчу (тромбу, торнадо), при місцевій чи фронтальній грозі. Швидкість вітру в земної поверхні перевищує 20 м/с і може досягати 50 м/с (окремими поривами до 50 м/с).

Шторм — вітер силою в 9 балів по шкалі Боффорта і швидкістю 20,8—24,4 м/с.

Вітер великої руйнівної сили і значної тривалості, швидкість якого дорівнює 32,7 м/с чи більш (12 балів по шкалі Боффорта), називають ураганом. Руйнівна сила ураганів, що викликають величезні руйнування і людські жертви, закладена в їхній колосальній енергії. Так, кількість енергії, виділюваної середнім по потужності ураганом протягом однієї години, дорівнює енергії ядерного вибуху.

Руйнівними факторами урагану є висока швидкість вітру, величезні маси приливних вод на морському узбережжі і тривалі зливові дощі, що викликають великі повені. В увагу приймається швидкісний напір і тривалість повітряного потоку. Величина матеріального збитку залежить від характеру економіки району нещастя, рельєфу місцевості, ступеня забудови і міцності будівель, виду рослинності, присутності в зоні дії урагану населення і тварин, часу року, проведених профілактичних заходів. Ураганний вітер руйнує міцні і зносить легкі будівлі, спустошує засіяні полючи, обриває проводу і валить стовпи ліній електропередач, ушкоджує транспортні магістралі і мости, ламає і вириває з коренями дерева, ушкоджує і топить суду як у відкритому морі, так і в портах, викликає аварії.

До небезпечних атмосферних явищ відноситься смерч. Це висхідний вихор, що складається з надзвичайно швидко обертового повітря, а також часток вологи, піску, пилу й інших суспензій. Смерч має вид темного стовпа діаметром до декількох сотень метрів з вертикальної, іноді вигнутою віссю обертання. Звичайно смерчі виникають під час жаркої погоди і високої вологості, коли особливо різко виявляється нестійкість повітря в нижніх шарах атмосфери. Стовп смерчу формується над водяною поверхнею і над сушею протягом декількох хвилин, досягаючи висоти 800—1500 м і більш. Швидкість обертання — 50—200 м/с і більш. Довжина шляху може досягати декількох десятків кілометрів.

Стикаючись з поверхнею Землі, смерч викликає великі руйнування. Це обумовлено двома факторами: таранним ударом стрімко несеться повітря і більшою різницею тиску між периферією і внутрішньою частиною стовпа через виниклу величезної відцентровий сили. Завдяки впливу відцентрової сили спостерігається ефект могутнього усмоктування усього, що знаходиться на шляху смерчу. Висхідний вихор піднімає в повітря і переносить на сотні метрів домашню тварин, худобу, людей, автомобілі, невеликі будинки, зриває даху будинків, вириває з коренем дерева, перекидає стовпи, щогли, опори ліній електропередач, зносить мости, всмоктує в себе невеликі водойми.

Звичайно розрізняють три основні групи смерчів: слабкі — зі швидкістю вітру менш 50 м/с, сильні — з вітром 50-90 м/с і катастрофічні, у яких швидкість вітру може досягати і навіть іноді перевищувати 140 м/с. Хоча катастрофічні смерчі зустрічаються усього в 2—3 % випадків, саме вони обумовлюють найбільші руйнування.

Іноді значні руйнування можуть бути викликані шквалом — раптовим короткочасним посиленням вітру (до 20—30 м/с і більш). Характер його впливу аналогічний урагану.

Розрізняють два основних типи шквалів: фронтальні (найбільш могутні і найчастіше зустрічаються) і внутримассові (звичайно менш тривалі і не настільки могутні). Різкий удар рвучкого вітру перед і при проходженні грози називають грозовим шквалом. Вживають і невизначений термін — шкваловая бура, під яким розуміють різке і раптове посилення вітру до руйнівної швидкості. Для оцінки потужності шквалу розрізняють: слабкий шквал при швидкості вітру менш 14 м/с; помірний шквал — 15—29 м/с; сильний шквал — зі швидкістю вітру при пориві 30 м/с і більш. Характер шквалів мають сніжні бури: бурани, заметілі, завірюхи.

Тайфун— місцева назва тропічних циклонів, що виникають у районі Південно-Китайськ моря і Філіппінських островів і в океані до сходу від Філіппін до о.Гуам. Тайфуни відрізняються від циклонів помірних широт меншими розмірами, але дуже великою інтенсивністю викликуваних ними явищ погоди (сильними вітрами, що досягають 60—70 м/с, рясними зливовими опадами, сильними грозами).

d

f



-



"

$

&

(

*

,

.

0