Теоретичні основи місцевого самоврядування. Особливості фінансування місцевого самоврядування в Україні., Детальна інформація

Ще одна сфера, де органи місцевого самоврядування мають певне коло прав і повноважень – це позабюджетні, валютні та інші цільові фонди.

Згідно зі статтею 63 Закону органи місцевого самоврядування отримали право мати позабюджетні цільові, у тому числі валютні кошти. Ці кошти знаходяться на спеціальних рахунках в установах банків.

Органи місцевого самоврядування мають право самостійно затверджувати положення, за якими визначається порядок формування та використання позабюджетних коштів. Такі положення затверджуються відповідними місцевими радами.

Утворення окремих позабюджетних цільових фондів на місцевому рівні передбачено законодавством про зайнятість населення, про приватизацію, про фінансування шляхових робіт, про охорону навколишнього середовища та деякими іншими законами.

Згідно із чинним Законом України “Про бюджетну систему України” встановлено порядок, згідно з яким усі позабюджетні фонди можуть утворюватися лише за рахунок надходжень від необов’язкових платежів.

Порядок утворення валютних фондів органів місцевого самоврядування регламентується Декретом Кабінету Міністрів №15-93 “Про систему валютного регулювання і валбтного контролю” від 19 лютого 1993 року.

Відповідно до статті 14 цього Декрету запроваджений порядолк, згідно з яким уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Крим) і місцеві валютні фонди шляхом покупки іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів в межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами. Згідно з цим Декретом збережені й інші джерела формування валютних фондів місцевих рад, передбачені законодавством України.

Важливою сферою, у якій органи місцевого самоврядування мають рад повноважень, є оподаткування. Ці органи мають ряд повноважень щодо встановлення місцевих податків і зборів.

Це право передбачено статтею 143 Конституції України. Згідно зі статтею 69 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів громадян за місцем їх проживання можуть запроваджуватись місцеві збори на засадах добровільного оподаткування.

Спеціальним законодавством, що регламентує види, ставки місцевих податків і зборів, об’єкти і суб’єкти оподаткування, є Декрет Кабінету Міністрів “Про місцеві податки та збори” від 20 травня 1993 року, Закон України “Про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки та збори” “ від 17 червня 1993 року, Закон “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року із наступними змінами.

Відповідно до законодавства в Україні справляється два місцеві податки – податок з реклами та комунальний податок, а також 14 зборів. Це – готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах на іподромі; збір за участь у грі на тоталізаторі; збір за право використання місцевої символіки; збір за проведення кіно- і телезьомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; збір з власників собак.

Місцеві податки і збори встановлюються міскими, сільськими та селищними радами, крім збору за проїзд по території прикордонних облатейавтотранспорту, що прямує за кордон, що встановлюється відповідними обласними радами.

Окремі з місцевих податків і зборів визначені як обов’язкові. Так, відповідно до статті 15 Закону України “Про систему оподаткування” обов’язковими для встановлення міськими, селищними та сільськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження цих податків, є збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак.

Органи місцевого самоврядування мають певне коло повноважень в галузі комунального кредиту. Відповідно до статті 70 Закону україни “Про місцеве самоврядування в Україні” місцева рада або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позички з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах.

Органи місцевого самоврядування, крім того, можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фіінансово-кредитні установи. Вони мають право виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад. Ці органи мають право розміщувати належні їм кошти в банках інших суб’єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.

Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері комунального кредиту регламентуються також спеціальним законодавством. Так, згідно з Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” від 1991 року (стаття 11) місцеві ради торимали право на випуск внутрішніх місцевих позик. Статтею 14 Закону було встановлено, що кошти, одержані від реалізації місцевих позик, направляються до місцевих бюджетів та позабюджетних фондів місцевих рад. Визначено, що ці кошти спрямовуються на цілі, визначені при випуску облігацій. Згїдно із Законом порядок реєстрації випуску місцевих позик встановлюється Кабінетом Міністрів України або за його дорученням Міністерством фінансів україни.

Згідно із Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 грудня 1996 року функції регулювання реєстрації цінних паперів, включаючи місцеві цінні папери, покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик врегульований відповідним Положенням, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №48 від 13 жовтня 1997 року, а також Указом Президента України “Про впорядкування внутрішніх та зовнішніх запозичень, що проводяться органами місцевого самоврядування” від 18 червня 1998 року.

Згідно з Указом розмір місцевих позик, а також розмір кредитів, що отримують органи місцевого самоврядування в банках, мають погоджуватися з Міністерством фінансів України.

Тут слід зазначити, що основна частина доходів місцевих бюджетів, як і в попередні роки, формується за рахунок коштів, що передаються їм із державного бюджету України на основі та званих нормативів розподілу основних державних податків. Ось чому з метою забезпечення самостійності місцевих бюджетів невідкладною проблемою є переведення їх на власну доходну базу. Це означає, що україна перед великою реформою – реформою міжбюджетних відносин, тобто взаємовідносин між державними та місцевими бюджетами. Ключовими моментами такої реформи мають стати розподіл функцій та сфер відповідальності між виконавчою владою та органами місцевого самоврядування; розмежування доходів між державним, регіональними та місцевими бюджетами; створення нової системи переміщення фінансових ресурсів від бюджетів одного рівня до бюджетів іншого рівня. Це, зокрема, має передбачити чітке визначення делегованих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування та створення механізму їх фінансування, запровадження нової системи бюджетних трансферів, під якими розуміють кошти, що передаються з державного бюджету місцевим бюджетам, а також коштів, що передаються з місцевих бюджетів державному бюджету.

Докорінним чином має бути змінена роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів. Нині за їх рахунок формується лише кілька відсотків доходів місцевих бюджетів. Місцеві податки і збори мають стати одним із основних доходних джерел місцевих бюджетів. Це можливо лише за умови, коли до місцевих податків і зборів будуть віднесені такі податки, як податок на землю, податок на нерухомість, прибутковий податок з громадян, податок на промисел та деякі інші.

На початковому етапі реформування міжбюджетних взаємовідносин мають бути сформовані фінанси територіальних громад України, створені їх власні фінансові органи. Однак цій роботі має передувати визначення правового статусу територіальних громад, їх оптимальних розмірів та переліку.

Слід подумати над зміною порядку формування обласних та районних бюджетів україни, які також повинні мати власну доходну базу. Зазначу, що сьогодні ці бюджети не мають власної доходної бази і мають формуватися, згідно з Конституцією україни, за рахунок коштів, що передаються з державного бюджету україни, та коштів, що передаються з бюджетів територіальних громад.

Мабуть, чи не однією з найбільш складних проблем, яка має бути розв’язана, є створення системи фінансового вирівнювання в Україні. Під фінансовим вирівнюванням слід розуміти систему заходів, які здійснюються державою з метою збалансування доходів та видатків бюджетів, що дозволить місцевим органам державної влади та органам місцевого самоврядування фінансово забезпечувати покладені на них функції і завдання. Це принципово важливо у зв’язку з тим, що в Україні є так звані “бідні” і “багаті” території. “Багаті” – ті, які мають високі подяткові доходи ,”бідні” – ті, які мають низькі податкові доходи. Тому без відповідного перерозподілу доходів “багатих” територій на користь “бідних” територій неможливим буде забезпечити приблизно однаковий рівень та якість життя громадян в різних регіонах України. У зв’язку з цим постає ще одна проблема, яка терміново має бути розв’язана. Це проблема так званих стандартів, або нормативів бюджетних видатків на душу населення. Незалежно від того, де проживає громадянин України, в селі чи в місті, в Києві чи в Харкові, він має право на приблизно однакові за якістю послуги, що фінансуються державою та органами місцевого самоврядування, наприклад, в освіті, охороні здоров’я, культурі та інших галузях. Така система нормативів і стандартів має бути законодавчо затверджена і заповаджена в життя.

Є ряд інших проблем, без розв’язання яких неможливо становлення фінансів місцевого самоврядування ті їх ефективного функціонування. Це, зокрема, такі проблеми, як вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування на ринках місцевих позик, проблеми запровадження інвестиційних бюджетів, сприяння з боку органів місцевого самоврядування розвитку підпиємницької діяльності в регіонах, містах, селах, селищах ті їншї проблеми.

Становлення фінансів місцевогосамоврядування в Україні неможливе без створення їх надійної правової бази. Необхідно розробити та ухвалити Закон України “Про фінансування місцевого самоврядування”, “Про місцеві податки і збори”, “Про фінансове вирівнювання”, “Про комунальний кредит та комунальні цінні папери”, “Про державні соціальні стандарти” та ряд інших, нові редакції Законів України “Про бюджетну систему України”, “Про місцеве самоврядування в Україні”. Таокж потребують уточнення і ряд статтей Конституції України, що регламентують фінанси місцевого самврядування в Україні.

Зміст Європейської Хартії місцевого самоврядування

Розвиток сильного місцевого самоуправління в Західній Європі був підкріплений прийняттям Європейської Хартії місцевого самоврядування 15 жовтня 1985 року. Станом на 06.05.98 Хартію підписали 34 країни-члени Ради Європи та ратифікували 30 з них. Не підписали цей документ лише Албанія, Андорра, Чехія, Сан-Маріно, Словакія та Швейцарія. Цей документ так визначає концепцію місцевого самоврядування (ст. 3): місцеве самоврядування означає право і реальну можливість органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, під власну відповідальність і в інтересах місцевого населення.

Хартія є досить гнучким документом (п. 1 ст. 12 дозволяє дотримуватись лише частини її положень), проте в ній у змістовній лаконічній формі виражені принципи, напрацьовані теоретиками державобудування Європи, відповідно до яких змінюється і ще буде змінено (7 країн ратифікували документ за останні 5 років) законодавство європейських країн у царині місцевого управління і самоврядування. У преамбулі зазначені основні засади прийняття Хартії:

місцеве самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму;

право громадян на участь в управлінні державними справами найбільш повно може здійснюватися саме на місцевому рівні;