Територіальна організація охорони здоров'я львівської області, Детальна інформація

у тому числі







1 Волинська область 20.1 1061.1 52.9 11 22 1053

2 Закарпатська область 12.8 1280.7 100.1 10 20 579

3 Івано-Франківська область 13.9 1450.3 104.3 13 24 765

4 Львівська область 21.5 2708.3 126.2 33 30 1854

5 Рівненська область 20.1 1184.9 59.0 10 17 1004

6 Тернопільська область 13.8 1159.0 84.1 16 19 1017

7 Чернівецька область 7.9 938.2 119.0 10 8 398



*/ Взято за: Інвестиційно-статистичний вісник. – 1999. - № 2. – С. 19.



Характерною особливістю Західного соціально-економічного району України є значна неоднорідність його областей за густотою населення. Абсолютне значення варіації (різниці між найбільшою і найменшою кількістю жителів на 1 км2 території) складає 73 особи при середньому значенні зазначеного показника – 89 осіб на 1км2. У Миколаївському районі Львівської області найбільша серед сільських районів заходу густота населення – 135.7 осіб на 1 км2. Розподіл сільських районів західних областей України за густотою населення особливо нерівномірний у Львівській області, де відносний показник варіації складає 80.1%. Найбільш рівномірне розселення у Волинській і Тернопільській областях, в яких відносне значення варіації густоти населення не перевищує 57%. Характер розподілу сільських районів західних областей України за густотою населення дозволяє об’єднати їх у 4 групи відповідно з найвищою (132 особи на 1 км2 і більше), високою (95 – до 132 осіб на 1 км2), середньою (58 – до 95 осіб на 1 км2) і низькою (до 58 осіб на 1 км2) щільністю населення (див. рис. 1). Зрозуміло, що заселеність території визначає потребу в щільності і потужності мережі охорони здоров'я в її межах.

5. Економічні фактори. В наш час, глибока криза,яка надзвичайно боляче пронизує усі сфери суспільного життя, ускладнює процеси розвитку економіки, розбудови держави як в політичному так і в соціальному планах. На формуванні мережі і територіальної організації охорони здоров'я Львівської області чи не найбільше позначилася фінансова криза. Адже, функціонування системи охорони здоров'я чи не найбільше залежить від фінансового стану держави, від коштів, які виділяються на утримання лікувально-поліклінічних установ різних видів і типів.

Рис. 1. Щільність населення Західного соціально-економічного району України

Оскільки в даний час фінансування є вкрай незадовільне, то цей фактор виступає в числі найголовніших несприятливих факторів існуючого стану і перспективного розвитку системи охорони здоров'я Львівської області. Саме він зумовив зменшення кількості медичного персоналу і ємкості мережі охорони здоров'я.

З іншого боку, криза, негативно впливає на стан суспільного здоров`я: у Львівській області спостерігається ріст безробіття, зменшення доходів громадян, що супроводжується спадом життєвого рівня населення, появою нових і загостренням старих хвороб. Це викликає потребу в розширенні медичних послуг, актуалізуючи проблему відтворення генетично здорового населення. В наш час неможливо уявити жодної людини, котру не хвилює питання особистого здоров`я, і, відповідно, держави - яка не піклується про здоров`я своїх громадян.

6. Соціальні фактори. Процеси соціалізації зумовили велику концентрацію населення на відносно невеликих площах (на підприємствах, в транспорті, в межах поселень), таким чином сприяючи швидкому поширенню інфекційних хвороб; вони провокують різного роду стресові ситуації, які викликають нервову перенапругу в транспортних потоках, на виробництві, в побуті та ін. Все це висуває додаткові специфічні вимоги до територіальної організації охорони здоров'я.

7. Екологічні фактори. Значний вплив на стан здоров`я населення, а знчить і на його потребу в медичних установах має низька якість природного середовища (води, повітря, грунтів, тощо), насичення його фізичними, хімічними і біологічними забруднювачами. Найбільшими забруднювачами природного середовища у Львівській області виступають автотранспорт і промисловість. Так, пересувними засобами у 1997 році було викиненов атмосферне повітря Львівської області 107,1 тис. т шкідливих речовин, стаціонарними – 98,1 тис. т.

Крім того, на стан суспільного здоров'я суттєво впливають:

гранично високі рівні шуму, вібрації, електромагнітного випромінювання, радіації, статистичної електрики;

значне порушення санітарно-гігієнічних норм життєдіяльності в міських і сільських поселеннях (несвоєчасне вивезення сміття, недотримання санітарних вимог на інженерно-технічних системах водопостачання, аварії в каналізаційних системах, а також недотримання мешканцями побутової гігієни).

На розвиток і територіальну організацію охорони здоров'я Львівської області впливають і інші фактори. Їх дія є, як правило різнонаправленою: деякі сприяють збільшенню потужності мережі охорони здоров'я, інші діють навпаки.

АНАЛІЗ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Динаміка показників охорони здоров'я Львівської області

Після Другої світової війни охорона здоров'я у Львівській області набула значного розвитку. В наш час тут концентрується найбільша частка медичного персоналу – 32,1 % від загальної кількості у Західному соціально-економічному районі. В цілому, згідно з даними Інформаційно-статистичного вісника за лютий 1999 року, у 1998 році в Західному соціально-економічному районі України працювали близько 1388243 медичні працівників; з них 38456 лікарів усіх спеціальностей і 99787 осіб середнього медичного персоналу. За даними цього ж джерела, за період 1990 – 1998 років чисельність медичних працівників у Західному соціально-економічному районі зменшилась на 1,7%, переважно за рахунок середнього медичного персоналу. У кожній із західних областей є ряд сільських районів, де забезпеченість населення медичним персоналом за останні 8 років зменшилась: в Івано-Франківській області – це Долинський та Калуський райони, на Рівненщині – Млинівський район, в Закарпатській області – Берегівський, Виноградівський, Воловецький, Міжгірський, Перечинський райони, у Чернівецькій області – шість районів, на Волині – сім, на Львівщині – одинадцять районів. Значною мірою таке зменшення кількості лікарів відносно жителів сільських районів зумовлене зниженням заробітної плати лікарів та поганими умовами проживання і праці [10, C. 41].

На обласному рівні кількість лікарів усіх спеціальностей на 1000 осіб населення коливається від 3.6 осіб у Рівненській області до 4.6 осіб на Тернопільщині. Чисельність середнього медичного персоналу в розрахунку на 1000 жителів також суттєво відрізняється на обласному рівні. Найбільші значення цього показника у Волинській, Тернопільській і Рівненській областях, а найменші – на Закарпатті і в Чернівецькій області [10, С. 41].

Кількість медичних закладів у західних областях України з 1991 до 1998 року зменшилась на 8%, причому найбільший спад на Закарпатті та Рівненщині.