Підприємство як суб`єкт та об`єкт ринкової економіки, Детальна інформація

Світовий досвід розвитку малих підприємницьких структур указує на те, що найбільша їхня ефективність досягається в умовах існування приватної форми власності. Формування її правової бази в Україні повинне передбачати ряд мір:

удосконалювання законодавчих актів, що регламентують масову приватизацію;

установлення довгострокової перспективи розвитку приватного підприємництва, твердження права спадкування і продажі власності;

надання надійних політико-адміністративних гарантій від неправомірних зазіхань на власність з боку держави, інших фізичних і юридичних осіб.

Особлива увага необхідно звернути на той факт, що в нормативних актах по регулюванню підприємництва існує деяка невизначеність у розумінні термінів “мале підприємство”, “мале підприємництво”, “малий бізнес”, недостатнє розмежування організаційної, організаційно-правової й організаційно-економічної форм господарської діяльності. У світовій практиці переважне більшість малих підприємств ( це юридично і фінансово самостійні, незалежні, невеликі по чисельності зайняті фірми, засновані на приватній власності одного чи декількох громадян, що безпосередньо керують і працюють на своєму підприємстві. Тільки зазначені якості дозволяють відносити такі форми до малого бізнесу і дають їм право на значну підтримку з боку держави.

Головною проблемою для малого підприємства є труднощі з фінансуванням. Відсутність достатнього капіталу в більшості населення, складність, невигідність, а іноді і неможливість одержання позикових засобів гальмують розвиток малого бізнесу. Задача держави ( створити передумови, що стимулюють вкладення інвестицій і підприємницької енергії в даний сектор економіки.

Висновок

Серед безлічі завдань, які потрібно вирішити Україні при виході з економічної кризи, центральне місце займають стабілізація і збільшення виробництва, нормалізація товарно-грошових відносин. Шляху стабілізації і зростання ефективності економіки нашої країни полягають у її переході до нового стану ( демократизації і ринковим відносинам, що підтверджуються багаторічним досвідом розвитих країн світу. Але перехід від централізованої системи господарювання до ринкових відносин виявився набагато складніше, ніж представлялося. Новосформований і ще незрілий апарат (законодавчий і виконавчий) державної влади не зумів вчасно сформувати політичну й економічну моделі формування нового демократичного суспільства, механізм переходу до ринкових відносин.

Вироблені на підприємствах України товари йдуть як на внутрішній, так і на зовнішній ринок, а валютний виторг від їхньої реалізації за рубежем не попадає в країну. Так, у 1992 році українські підприємства поставили Росії товари на суму близько 900 млрд. руб., а на їхні рахунки в банках України не надійшло жодного карбованця. Це суперечить законам ринку і може бути виправлено, якщо зовнішньоекономічна діяльність підприємств буде регулюватися державою.

Серед цілого ряду різноманітних факторів економічного росту України найбільш значним є вміла реалізація підприємницького потенціалу громадян країни, ефективне використання в економічному механізмі самостійної господарської ініціативи людини, визнання підприємництва незамінною силою господарської динаміки, конкурентноздатності і суспільного процвітання.

Стає очевидним, що ведуча роль у формуванні сприятливого середовища для розвитку підприємництва і малого бізнесу належить державі. Малі підприємства об'єктивно по своїй природі, особливо на першому етапі свого розвитку, знаходяться в гірших конкурентних умовах на ринку в порівнянні з більш великими й об'єктивно вимагають відповідної підтримки. Тому створення розгорнутої і всебічної системи державної підтримки малого підприємництва є найважливішою умовою його успішного розвитку. Найбільша ефективність такої системи може бути досягнута тільки на основі комплексної державної програми розвитку малого бізнесу, що враховує всі аспекти і сторони успішного функціонування малих підприємств у різних сферах діяльності.

Список використовуваної літератури

Абрамов В. Підприємства, малий бізнес і ринкова конкуренція // Економіка України.-1995.-№11.

Баранов Я. Підприємство в системі регіонального управління // Економіка України.-1994.-№10.

Вернодубенко В. Малі підприємства // Київський вісник.-1995.

Гончарова Н. Адаптація підприємства до ринкових відносин // Економіка України.-1994.-№12.

Єременко В., Хальзєв Б. Робоче місце й ринок праці // Економіка України.-1995.-№6.

Заботіна Р. Внутрішньогосподарська інфраструктура підприємств // Економіка України.-1994.-№3.

Закон України “Про підприємництво” // Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№14.

Закон України “Про підприємства”.

Карсекін В. Мале підприємництво: проблеми й перспективи // Економіка України.-1995.-№10.

Управління якістю як фактор конкурентноздатності // Економіка України.-1996.-№1.

Ковальов О. Регулювання відносин власності в Україні й ефективність функціонування орендних підприємств // Економіка України.-1995.-№4.

Конспект по економічній теорії.

Механізм управління підприємством // Економіка України.-1993.-№12.

Мочерний С. Основи економічної теорії. – Тернопіль, 1993.-тема №7.

Потьомкін Л. Організація нормування й оплати праці на підприємствах в умовах переходу до ринкової економіки // Економіка України.-1994.-№12.

Рожков С. Підприємництво сьогодні й завтра // Комерсант України.-1995.-№6.

Рудченко О. Оцінка процесів перетворення власності в промисловості України // Економіка України.-1994.-№9.

Цивільний кодекс України. – Київ, 1992.