Опис роману „Маруся Чурай”, Детальна інформація
Опис роману „Маруся Чурай”
Реферат на тему:
„Опис роману „Маруся Чурай””
Бувають, може, й кращі голоси,
Але такого другого немає.
(Ліна Костенко)
Епіграфом до свого реферату я взяла слова з історичного роману Ліни Костенко “Маруся Чурай”. Вони відносяться до Марусі, визначають її незвичайний дар. А в моїй уяві в самої Ліни є теж щось від Марусі Чурай.
Нещодавно я перечитала збірники віршів Ліни Костенко, познайомилась з її життям, літературною критикою на її поетичні твори.
І вималювався мені досить чітко образ поетеси, відомої світові. Що вражає в Ліні Костенко?
Перш за все – високий рівень думання. Долання висоти, що стало нормою. Її творчість – приклад шляхетного служіння поезії. Дивує сила характеру. В її останніх збірниках ніякої кон’юнктури, немає в неї віршиків – паровозиків. Вона вимовчала своє право сказати: “Мого народу гілочка тернова”. Думаю, що без таких людей, як Ліна Костенко, всі розмови про високе призначення поета – тільки красиві слова.
І ще ось що. Сучасна поезія шукає нових виражальних можливостей. Стресовий досвід людини ядерної епохи неспівмірний з досвідом її попередників. Ніколи ще поезія не була такою всесильною … і безсилою. Зрушилися пласти свідомості. Зміщуються уявлення про самі форми існування матерії – про час і простір. Прикро те, що поезія часто сьогодні відходить від свого коріння – села, від свого родоводу. Не дай Бог, прийде такий час, коли зупиниться критичне перо. В цьому зв’язку творчість Ліни Костенко має значення принципове:
Голос криниці, чого ж ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
У віршах поетеси мою увагу привертає історична тема, історична пам’ять. Талановита поетеса не зрушує коріння, розуміючи його значення в розвитку духовності, національної культури. Це тільки ремісник пише про все, а Ліна – про важливе:
Далекий світ, купецька одісея
Хмільне старе вино старовини.
Ім’я Ліни Костенко – як прапор нашої поезії. Нашій літературі пощастило, що є в ній постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів. В її віршах – єдність характеру і слова:
Я трохи звір, і я не люблю неволі,
Я вирвуся, хоч лапу відгризу.
Як сильно сказано! Така розплата за поривання, зухвалість думати, дерзновенність та глибину думок.
Мені здається, що в поняття любов поетеса вкладає новий зміст.
Любов діяльна для неї – це любов-ненависть до всього, що гальмує розвиток духовності. Ліна Костенко прокладає свій шлях крізь болота, вона – за незалежність таланту:
Поет не може бути власністю.
Це так йому вже на роду.
Не спокушайте мене гласністю,
Я вдруге в пастку не піду.
Їй хочеться дивитися на світ відкритими очима, які не закриває пелена:
… все залежить
від людських зіниць –
в широких відіб’ється вся епоха,
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021