Розміщення водних ресурсів України і їх економічна характеристика, Детальна інформація

міжнародної демонстрації намірів і практичних дій щодо запровадження басейнового принципу управління, як методології світового рівня.

4. Науково-технічне забезпечення впровадження басейнового

принципу управління водними ресурсами

Враховуючи складність завдань, недостатню вивченість окремих водогосподарських, екологічних і економічних проблем та з метою науково-технічного обґрунтування конкретних заходів доцільно розширити масштаби робіт щодо їх науково-дослідницького, нормативно-правового та методичного забезпечення, удосконалення системи моніторингу, створення басейнових інформаційних систем ресурсного, екологічного і економічного менеджменту тощо.

Розроблення конкретних науково-технічних засад виконання завдань та заходів має здійснюватись за такими пріоритетними напрямками:

поліпшення якості забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки, включаючи будівництво (реконструкція) та підвищення екологічної надійності водосховищ, каналів, водоводів, систем водозабезпечення (збільшення обсягів використання підземних вод для питних потреб, залучення у господарський обіг морських і шахтних вод тощо);

раціональне та екологічно безпечне використання водних ресурсів, упорядкування та підвищення технологічного рівня водокористування, впровадження маловодних і безводних технологій (повторне використання стічних вод, удосконалення замкнутих (безстічних) систем виробничого водопостачання);

оптимізація водних балансів в річкових басейнах, забезпечення екологічної сталості та підтримання водорегулюючих функцій ландшафтів водозбірних територій;

відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму водних об'єктів та запобігання шкідливої дії вод;

охорона водних джерел від забруднення;

удосконалення управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів.

З метою узгодження зазначених напрямів досліджень, визначення термінів, виконавців, обсягів та джерел фінансування першочерговим завданням є розроблення комплексної програми науково-дослідних робіт з визначених проблем розвитку водного господарства, охорони водних ресурсів і екологічного оздоровлення басейнів річок за участю науково-дослідних інститутів та наукових центрів.

Зазначені науково-дослідні роботи повинні передбачати розробку:

схем комплексного використання і охорони водних ресурсів в басейнах Дніпра, Південного Бугу, Сіверського Донця, Дністра на основі геоінформаційних технологій;

еколого-економічного обґрунтування перспектив функціонування основних водогосподарських комплексів України (канали Північно-кримський, Дніпро-Донбас, Дніпро-Інгулець, Головний Каховський та Інгулецька зрошувальна система);

санітарно-гігієнічної та екологічної регламентації розміщення і розвитку потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням водного фактору;

регіональних схем запобігання можливих екологічних і соціальне шкідливих ситуацій та ліквідації їх наслідків;

основних напрямів стабілізації і покращення якості питної води великих міст та промислових центрів;

обґрунтування можливостей використання водоресурсного потенціалу р. Дунай.

Для забезпечення державних органів управління систематичною та оперативною інформацією про водогосподарську і екологічну обстановку, стан водних ресурсів, якість вод, прогнозами щодо їх змін та розроблення на цій основі науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень передбачається необхідна підтримка заходів, спрямованих на розвиток системи ресурсного, режимного і екологічного моніторингу, кадастру природних ресурсів, інформаційної системи екологічного менеджменту в басейнах основних річок з виділенням відповідних фінансових ресурсів, технічним і кадровим забезпеченням [10, ст. 95].

Висновок

Основні джерела прісної води на території України – стоки річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю з притоками, а також малих річок північного узбережжя Чорного та Азовського морів. Порушення норм якості води досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення України використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров’ю нації.

Сумарна величина стоків річок України без Дунаю в середній за водністю рік становить 87,1 млрд.м3, знижуючись у маловодний рік до 55,9 млрд.м3. Безпосередньо на території держави формується відповідно 52,4 і 29,7 млрд. м3 води, решта надходить з суміжних територій. Водні ресурси Дунаю становлять у середньому 123 млрд. м3 води на рік.

Прогнозні ресурси підземних вод питної якості розподілені на території України вкрай нерівномірно і становлять 22,5 млрд. м3 на рік (61,7 млрд. м3 на добу), з яких 8,9 млрд. м3 (24,4 млн. м3 на добу) гідравлічно незв’язані з поверхневим стоком і становлять додаткову складову до поверхневого стоку. Водозабір підземних вод у складі прогнозних ресурсів становить 21 відсоток, що свідчить про можливість ширшого використання їх у багатьох областях. З метою забезпечення населення та народного господарства необхідною кількістю води в Україні збудовано 1087 водосховищ загальним об'ємом понад 55 млрд. м3, 7 великих каналів довжиною близько 2000 кілометрів з подачею на них понад 1000 куб. м води за секунду, 10 великих водоводів великого діаметру, по яких вода надходить у маловодні регіони України.

Витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленої продукції значно перевищують такі показники у розвинутих країнах Європи: Франції – в 2,5 рази, ФРН – в 4,3, Великобританії та Швеції – в 4,2 рази.

Забезпечення водою населення України в повному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води водних об’єктів. Якість води більшості з них за станом хімічного і бактеріального забруднення класифікується як забруднена і брудна (IV-V клас якості). Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах річок Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов’я, окремих притоках Дністра, Західного Бугу, де якість води класифікується як дуже брудна (VI клас). Для екосистем більшості водних об’єктів України властиві елементи екологічного та метаболічного регресу.

До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, еноли, азот амонійний та нітритний, важкі метали тощо.

Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального господарства скид забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений рівень гранично допустимого скиду (далі – ГДС). Це призводить до забруднення водних об’єктів, порушення норм якості води.

Основними причинами забруднення поверхневих вод України є: скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації; надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія ґрунтів на водозабірній площі.

Якісний стан підземних вод внаслідок господарської діяльності також постійно погіршується. Це пов’язано з існуванням на території України близько 3 тис. фільтруючих накопичувачів стічних вод, а також з широким використанням мінеральних добрив та пестицидів. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод у Донбасі та Кривбасі. Значну небезпеку в експлуатаційних свердловинах Західної України становить наявність фенолів (до 5-10 гранично допустимих концентрацій – далі ГДК), а також підвищення мінералізації та зростання вмісту важких металів у підземних водах Криму.