Світ поезії Осипа Мандельштама, Детальна інформація

Океанийских низка жемчугов

И таитянок кроткие корзины…

Карающего пенья материк,

Густого голоса низинами надвинься!

Всех наших дочерей дикарски-сладкий лик

Не стоит твоего - проматери – мизинца.

Не ограничена ещё моя пора:

И я сопровождал восторг вселенский,

Как вполголосная органная игра

Сопровождает голос женский.

У травні 1937 року минув термін воронезького заслання. Поет провів ще рік в околицях Москви, намагаючись домогтися дозволу на проживання в столиці. Він оббивав пороги журналів, пропонуючи свої вірші, а редактори боялися навіть розмовляти з ним. Він злидарював; його старі друзі і добрі знайомі Віктор Шкловський, Валентин Стенич, Еренбург, Пастернак, Валентин Катаєв і інші допомагали йому, чим могли.

2 травня 1938 року перед сходом сонця його заарештували, автоматично присудили до п'яти років каторжних робіт і відправили в Східний Сибір. Горацій не проводжав Регула на смертні муки в Карфаген, і ми не підемо за найніжнішим поетом Росії до смітника, на якій, відповідно до одної з неперевірених легенд, він вмер у пересильному таборі Друга Річка під Владивостоком. По офіційним даним, які надійшли до вдови, він помер 27 грудня 1938 року.

Використана література:

Мандельштам О. Вибрані твори. – М., 1996.

Історія радянської літератури. – М., 1994.