Життєвий і творчий шлях Байрона, Детальна інформація

За задумом автора, роман повинен був з'явитися широким історичним полотном, що розповідає про долю народів Європи. Дія відбувається в XVIII ст., і герой роману повинний був завершити свій шлях участю у французькій революції 1789—1794 р. (роман залишився незакінченим).

Герой роману маловиразний і значною мірою відіграє тут допоміжну роль. Його пригоди є сюжетним приводом для блискучих соціально-політичних характеристик, які подає автор. Перед читачем проходять Іспанія, Туреччина, Росія, і, нарешті, Англія.

У романі є романтичні ситуації: аварія корабля, шлюпка з напівзбожеволілими від голоду і спраги людьми у відкритому морі, ідилічні картини любові Гаідэ та Дон Жуана, викинутого хвилею на самотній острів. Але ці романтичні ситуації розробляються поетом-реалістом. У десятій пісні Байрон іронічно пише про своє колишнє захоплення романтичними образами і картинами, про пристрасть до «сивих веж, руїнів, що поросли зеленню і покритим іржею шпилям» (Х,61).

Двір турецького паші, куди попадає полонений Дон Жуан, це вже не умовний Схід, створений романтичною уявою поета. Це реальна Туреччина, що веде реальну, «показану у всій її прозаїчній наготі війну з царською Росією.

Знову голос Байрона звучить гнівно й засуджуючи, і поет чітко формулює свої погляди.

Война прекрасна только за свободу!

Когда ж она — лишь честолюбья плод,

Её убийством каждый назовёт.

(VIII, 4.)

Видатну сатиричну майстерність автор «Дон Жуана» виявляє в останніх піснях роману (X- XVII), у яких зображується Англія —

... края родные

Надменных торгашей, чей рассылает флот

Товар их и закон за все моря и грани.

И, кажется, что с волн — и с тех взимает дани.

Колоніальна Англія порівнюється з м'ясником, що одягнув ярмо на півсвіту. Називаючи її «тюремником» народів, Байрон пише про ненависть, що відчувають до неї поневолені народи залежних країн. Примітна наступна строфа (X, 68), у якій говориться про долю народу самої Англії: «Народи — у в'язниці, але який жереб тюремника?» — запитує поет і відповідає: «Він сам — одна з жертв, його доля така ж — ґрати і замок. І хіба можна називати волею незавидний привілей повертати ключ у дверях тюремної камери?» Байрон як би хотів сказати, що не може вважатися вільним народ, що гнітить інші народи.

У «Дон Жуані» Байрон підбиває підсумок своїм спостереженням над соціальним побутом і політичним життям Англії і Європи:

Видал я фермеров в тисках аренд пиратских;

Видал ханжей-кликуш, видал парламент пресс,

Задвинувший людей под гнёт налогов адских,

Скандальный — короля с супругою — процесс,

Видал короны я на головах дурацких;

Веронский пакостей наделавший конгресс;

Народы я видал под пх ослиным вьюком,

Что забрыкались вдруг, сказав «довольно» мукам.

(XI. 84.)

Тема боротьби народів за своє визволення органічно вплітається в розповідь про долі Європи. Світ обплутаний павутиною, отруйні павуки ссуть кров народів. Поет призиває народи рвати цю павутину, брати приклад з Іспанії і Греції.

І Байрон дійде висновку, що

...мир от адской бездны

Лишь революция спасёт рукой железной. (VIII. 51.)

А. М. Горький вважав автора «Дон Жуана» одним із зачинателів критичного реалізму і називав його ім'я серед «бездоганно правдивих і суворих викривачів пороків командуючого класу».