Біографія і творчий шлях Лесі Українки, Детальна інформація

В борні з хворобою за морем ти була

І відтіля, де Нілу жовті води,

З країни пірамід ти чари принесла

В сади поезії вкраїнського народу,—

писав В. Сосюра у вірші «Лесі Українці».

Все життя Лесю Українку хвилювало питання: «Як світ новий з старого збудувати?» («Fa»). Відповідь на нього вона знайшла у вченні Маркса й Енгельса, яке осяяло шлях для здійснення золотої мрії людства. В післямові до перекладу українською мовою брошури польського соціаліста Ш. Дікштейна «Хто з чого жиє?» Леся Українка навчає пролетарів вважати гасло, яким завершується «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса, «святими словами», закликає їх:

«А щоб слушний час настав для повного визволення всіх робітників з неволі: Робітники всіх країв, єднайтесь! Єднайтесь, як вільний з вільним, рівний з рівним!»

«Думка не умре! В таке безсмертя я й привикла вірить».

Життя Лесі Українки — це вічна легенда про мужність і мудрість, ніжність і титанічну незламність поетеси-жінки, рівної якій важко знайти у світовій літературі.

Символічно звучать слова поетеси, написані нею перед смертю: «Ніч кінчається, сонце ледве встає». Лесі Українці не судилося побачити сонце нового життя. 1 серпня 1913 року в курортному грузинському містечку Сурамі перестало битися її серце. Домовину письменниці укрили квіти братнього грузинського народу. Звідси вона ввійшла в безсмертя. Тіло великої дочки українського народу було перевезено в Київ і поховано на Байковому кладовищі.

Творчість Лесі Українки пройнята глибокою вірою в безсмертя тієї справи, якій вона присвятила все своє життя.

Смерть Лесі Українки стала тяжкою всенародною втратою. Так, робітники з Миргорода телеграфували: «До нас докотилась сумна чутка, що не стало в житті славної поетеси Лесі Українки. Спи ж спокійно, наша сестро, ти була людина й недаремно жила в світі. Твоя муза найшла співчуття і в душі робітника».

Про безсмертя Лесі Українки писав у цей час і поет-робітник Трохим Романченко:

О, ці пісні не вмруть між нами зроду,

Поки душа в народу ще жнва.

І як огні досвітні у негоду,

Так тих пісень пророчії слова

Освітять шлях у темряві народу...

(«Пам'яті Лесі Українки»)

Глибокою скорботою пройняті телеграми від багатьох селян, численних, відомих і невідомих, шанувальників творчості поетеси. «Кланяюсь праху великой украинской женщиньї»,— телеграфувала росіянка з Вінниці, підписавшись «Великоросска». «Пам'ять дорогої покійниці записана в моїй душі незатертими слідами. Честь її пам'яті!» — писав у телеграмі вчитель і друг поетеси Іван Франко. Великою письменницею і громадянкою, яка подарувала людству натхненні твори, назвав Лесю Українку Панас Мирний.

Похорон Лесі Українки перетворився у демонстрацію палкої любові до поетеси. На похорон прибули делегації з різних частин України, Росії, Кавказу. Поліція заборонила виголошувати промови. Тільки музика та спів «Вічна пам'ять» зазвучали над її домовиною.

Більшовицька газета «Рабочая правда» в некролозі «Пам'яті Лесі Українки» високо оцінила революційну діяльність і художню творчість поетеси-борця: «Леся Українка, стоячи близько до визвольного громадського руху взагалі і пролетарського зокрема, віддавала йому всі сили, сіяла розумне, добре, вічне. Нам треба дякувати їй і читати її твори... Леся Українка померла, але її бадьорі твори довго будуть будити нас до роботи – боротьби. Добра вічна пам\x0384ять письменниці – другові робітників”.