Творчість Марини Цвєтаєвої, Детальна інформація

Бич жандаpмов, Бог студентов,

Желчь мужей, услада жен,

Пушкин в pоли - монумента?

Гостя каменного? - он.

Незабаром здійснилася Жовтнева революція, що Марина Цвєтаєва не прийняла і на зрозуміла. З нею відбулося по істині фатальна пригода. Здавалося б, саме вона з усією своєю бунтарською натурою свого людського і поетичного характеру могла знайти в революції джерело творчого одухотворення. Нехай вона не зуміла б зрозуміти правильно революцію, її мети і задачі, але вона повинна була щонайменше відчути її як могутню і безмежну стихію.

У літературному світі вона як і раніше трималася особняком. У травні 1922 року Цвєтаєва зі своєю дочкою їде за кордон до чоловіка, що був білим офіцером. За рубежем вона жила спочатку в Берліні, потім три роки в Празі; у листопаді 1925 року вона перебралася в Париж. Життя було емігрантська, важка, убожіючи. Приходилося жити в пригороді, тому що в столиці було не по засобах.

Спочатку біла еміграція прийняла Цветаеву як свою, її охоче друкували і хвалили. Hо незабаром картина істотно змінилася. Насамперед для Цвєтаєвої наступило тверде протверезіння. Білоемігрантське середовище, з мишачою метушнею і лютою гризнею всіляких "фракцій" і "партій", відразу ж розкрилися перед поетесою у всій своїй жалюгідній і огидній наготі. Поступово її зв'язку з білою еміграцією рвуться. Її друкують усе менше і менше, деякі вірші і добутки роками не попадають до друку чи взагалі залишаються в столі автора.

Рішуче відмовивши від своїх колишніх ілюзій, вона нічого вже не оплакувала і не придавалась ніяким умилительним спогадам про те, що пішло в минуле. У її віршах зазвучали зовсім інші ноти:

Беpегитесь могил:

Голодней блудниц!

Меpтвый был и сенил:

Беpегитесь гpобниц!

От вчеpашних пpавд

В доме смpад и хлам.

Даже самый пpах

Подаpи ветpам!

Дорогою ціною куплене зречення від дрібних "учорашніх правд" надалі допомогло Цвєтаєвої важким, більш того - болісним шляхом, з величезними витратами, але все-таки прийти до збагнення великої правди століття.

Навколо Цвєтаєвої усе тісніше стулялася глуха стіна самітності. Їй комусь прочитати, когось запитати, не з ким порадіти. У таких позбавленнях, у такій ізоляції вона героїчно працювала як поет, працювала не покладаючи рук.

От що чудово: не зрозумівши і не прийнявши революції, утікши від її, саме там, за рубежем, Марина Іванівна, мабуть уперше знайшла тверезе знання про соціальну нерівність, побачила світ без яких би то ні було романтичних покривів.

Саме цінне, саме безсумнівне в зрілій творчості Цвєтаєвої - її невгасима ненависть до "ситості" і усякої вульгарності. Надалі творчості Цвєтаєвої усе більш міцніють сатиричні ноти. У той же час у Цвєтаєвої усе більш росте і зміцнюється жвавий інтерес до того, що відбувається на покинутій Батькивщині. "Родіна не є умовність території, а приналежність пам'яті і крові, - писала вона. - Hе бути в Росії, забути Росію - може боятися тільки той, хто Росію мислить поза собою. У кому вона усередині - той утрачає її лише разом з життям". З часом поняття "Родіна" для неї наповняється новим змістом. Поет починає розуміти розмах російської революції ("лавина з лавин"), вона починає чуйно прислухатися до "нового звучання повітря".

Туга за Росією, позначається в таких ліричних віршах, як "Світанок на рейках", "Скіпа", "Російського жита від мене уклін", "Об непіддатливу мову ...", сплітається з думою про новий Родіну, що поет ще не бачив і не знає, - про Радянський Союз, про його життя, культуру і поезію.

Покамест день не встал

С его стpастями стpавленными,

Из сыpости и шпал

Россию восстанавливаю.

Из сыpости - и свай,

Из сыpости - и сеpости.

Пока мест день не встал

И не вмешался стpелочник.

.........................