Харчова промисловість в Україні - комплексне дослідження (РПС, статистика...), Детальна інформація

Фінансова криза восени 1998р. витіснила з українського ринку імпортні кондитерські товари і дала можливість деяким національним виробникам збільшити об(єми продукції.

Чимало факторів сприяло насиченості Північно-Східного економічного району кондитерськими фабриками. Одними з найбільших в Україні є “Харківська бісквітна фабрика”, Тростянецька кондитарська фабрика (“Крафт Якобз Сушард Україна”), “Харківська кондитерська фабрика”.

Основним аргументом вітчизняного виробника в боротьбі за ринок збуту є ціна. Але проблема полягає в тому, що практично у всіх виробництвах доля імпортних інгридієнтів у випуску виробів (крім печива) складає 15-20% фізичного об(єму, а при виробництві, наприклад, шоколаду, доходить до 40%. Кондитери вимушені імпортувати какао-боби, жири, пальмове, арахісове, кокосове масло, ароматизатори, упаковку.

Крім того, у боротьбі за споживача підприємства намагаються підвищити якість продукції, зберігши доступні ціни, та збільшити асортимент своєї продукції. Так, кількість найменувань продукції на “Харківська бісквітна фабрика” становить 99, на “Крафт Якобз Сушард Україна” – 60 одиниць.

Відбувається постійний перерозподіл ринків збуту. Малі підприємства витісняються кондитерськими “магнатами”. Зокрема у листопаді 1998р. “Харківська бісквітна фабрика” викупила 51% статутного фонду “Харківської кондитерської фабрики”.

Олійно-жирова промисловість – складна галузь харчової індустрії, що складається з взаємопов(язаних виробництв олії, жирів, харчового масла, маргарину. Олійно-жирова промисловість у якості вихідної сировини використовує насіння маслічних культур – соняшнику, льну, бавовнику, сої, гірчиці, арахісу, рапса, коноплі тощо. Розвиток олійного виробництва оляйного виробництва суттєво впливає на розширення посівів олійних культур у сільському господарстві, підвищення їх врожайності, збільшення жирності насіння. Готова продукція галузі – олія – надходить до торговельної мережі для задоволення попиту населення, а також є важливим напівфабрикатом - обов(язковим компонентом при виготовлені широкого асортименту предметів споживання – маргарину, майонезу, мила, стеаринових свіч, оліфи, парфумів.

Отже, важливе значення для олійно-жирової промисловості є об(єми вирощеної сировини. В Україні найбільш поширеною сировиною даної галузі є соняшник.

Складні часи переживає і олійножирова галузь. Як видно з даних Додатку 3, посіви олійних культур займають біля 1/4 частини посівів технічних культур у Семській та Полтавській областях, а у Харківській – більше 50%. Але у 1997р. на підприємтва галузі надійшло лише 25% насіння соняшнику поточного врожаю, решту вивезено за межі держави. Цього року може повторитися ситуація, коли через дефіцит сировини всі олійні заводи достроково припинять роботу, а ціни на олію різко зростуть, що призведе до збільшення експорту цієї продукції. Слід зазначити, що при вивезенні сировини замість продукції держава втрачає значні кошти. Від переробки насіння соняшнику прибуток втричі більший, ніж від його продажу за кордон. Для використання цих резервів необхідно вжити термінових заходів щодо тарифного й нетарифного регулювання експорту насіння соняшнику.

Перше місце в Україні за об(ємами виробництва маргарину займає Харківський жирокомбінат. За об(єммами випуску товарів мойонезної групи комбінат займає друге місце. При чому навіть у нинішніх кризових умовах комбінат у 1999р. дав приріст виробництва: по маргаринах – на 50,7%, майонезів – на 61% у порівнянні з 1998р. збільшення об(ємів дозволив збільшити завантаження потужності виробництва до 60%. Загальний об(єм виробництва у 1999р. становив 134,7 млн. грн., а балансовий прибуток - 13,7 млн.грн.

Тваринництво – друга пасля рослинництва важлива галузь сільського господарства. Вона забезпечує населення цінними продуктами харчування – молоком, маслом, яйцями, а харчову промисловість – сировиною. Тваринництво поділяється на наступні галузі: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво, звірівництво тощо.

Скотарство є провідною галуззю тваринництва. Поголів(я рогатої худоби на 100га сільськогосподарських угідь у Північно-Східному економічному районі становить 55-65 голів. Загальне ж поголів(я рогатої худоби у Харківській та Полтавській областях становить понад 900 тис. голів, - що ненайвищий показник в Україні. У Сумській області поголів(я дещо менше (750-900). В основному переважає молочно-м(ясний напрямок, а навколо великих міст (Харків, Суми, Полтава, Кременчук) переважає молочний напрямок.

Тут зберігаються традиційні для району м(ясо-сальний і сальний напрямок свинарства. поголів(я свинейна 100га орної землі у Полтавлькій та Харківській областях становить понад 35голів, у Сумській – 30-35. поголів(я свиней у Полтавській та Харківській області також наближається до максимальго в Україні – понад 600тис. голів.

Тваринництво є сировинною базою для м(ясної промисловості. У торгівлі харчовими продуктами м(ясо поступається лише хлібобулочним виробам. Головними підприємствами цієї галузі є м(ясокомбінати, що зосереджені в основному у великих містах, а також у районах розвитку тваринництва. Найбільшими у Північно-Східному економічному районі є Харківський та Полтавський.

За останні роки виробництво м(ясної продукції значно зменшилось (таблиця 3). За даними таблиці вцілому у Північно-Східному економічному районі у 1998р. порівняно з 1997р. виробництво м(яса скоротилося на 12,5%, а порівнянні з 1990р. – на 61%.

Такий стан у галузі має декілька передумов. Однією з причин є скорочення споживчого ринку, тому що у 90-х роках доходи населення значно скоротилися, що призвело до зміни раціону. Так, споживання м(ясопродуктів зменшилося, а збільшилося споживання хлібопродуктів та картоплі.

Молочна промисловість. Серед галузей харчової промисловості молочна промисловість займає третє місце за обсячгами після М(ясної та хлібопекарської. Молочно промисловість об(єднує такі основні виробництва: маслоробне, сироробне, виробництво незбираного молока та молококонсервне.

На розміщення молокопереробних заводів впливає сировинний чинник та наявність масового споживача. Так, вироблення продукції з незбираного молока – пастеризованого молока, сметани, кефіру, ряжанки – розміщене у великих містах, тобто орієнтоване на масового споживача. Виробництво масла, сиру, молочних консервів зосереджено в невеликих містах і селищах, у сільськогосподарських районах з розвинутим молочним тваринництвом.

З початку 90-х рр. кількісьт видоїного молока скоротилась майже у 32 рази. Зі зменшенням загальних надоїв змінилася і загальна структура розподілу молочних ресурсів. Приватний сектор продає свій товар з минулою інтенсивністію, але сільськогосподарські підприємства, продукція яких складала у 1994р. 94,1% загального ринку молока, у 1997р. забезпечують продукцією лише 64% ринку молока.

За даними таблиці 4 виробництво молока у Північно-Східному економічному районі за період 1990-1998 рр. зменшилось на 49%. При цьому об(єми продажу переробних підприємств знизилися у 7 раз.

Проблеми молочних підприємств почалися на початку 90-хх рр., коли на сільськогосподарську продукцію були офіційно відпущені ціни та скоротились дотації на неї: ціни на незбиране молоко піднялись у 5р. Наслідком подорожчання було таке ж різке зниження купівельної проможності населення та, як наслідок,– зменшення об(ємів споживання сільськогосподарської продукції, що викликало штучний надлишок її. Для господарств утримання молочного стада стало збитковим.

На фоні загального спаду виробництва у галузі деяким гігантамт вдається нарощувати об(єми виробництва. Зразком такого господарства є ОАО “Харківський молокомбінат”, що випускає молоко під маркою “Т-молоко”.

Добре розвинуті маслоробна і сироварна галузі. Найбільші молококонсервні заводи – у Куп(янську (Харківська область) і Біликах (Полтавська область). У Хоролі (Полтавська область) на основі молока виробляється дитяче харчування.

На скорочення виробництва харчових продуктів вплинуло звуження внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможність населення, а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств негативно позначається імпорт продукції з консервантами, що подовжує термін її зберігання. Тим часом з торговельної мережі витісняється якісна вітчизняна продукція.

Отже, маючи потужну сировинну базу, харчова промисловість району за обсягами виробництва поступається тільки машинобудуванню.

Торгівля продуктами у регіоні та проблеми формування ринку продовольчих товарів.

Визначальним елементом продовольчого ринку, активною силою, що рухає весь ринковий механізм, є попит. Споживчий ринок продуктів харчування був і буде завжди через те, що попит на продовольство є невід(ємним атрибутом життєдіяльності населення. У макроекономічному плані до основних факторів формування попиту на продовольство належать такі: чисельність населення, тенденції розвитку демографічних процесів; рівень доходів населення; професійна структура зайнятих у галузях господарства.

Чисельність населення України скорочується: 1991р. – 51,9 млн. чол, 1998р. – 50,5 млн. чол. Головними факторами зменшення чисельності населення є перевищення смертності над народжуваністю та фактор зовнішньої міграції.

В структурі населення за статевою ознакою пеерважають жінки (53%), потреба яких у харчових речовинах та енергії нижча, ніж у чоловіків. Рівень урбанізації в Україні у 90-х рр. є стабільним. У міських поселеннях проживає 68% всього населення, причому 49 міст мають населення понад 100 тис чоловік в кожному. Це створює територіальний розрив між концентрацією міських жителів – споживачів продуктів харчування та сільською місцевістю, де ці продукти в основному виробляються.

Важливим демографічним процесом є тенденція до збільшення частки населення у віці старше працездатного в загальній його чисельності. Це позначається на продовольчому ринку дуже специфічно, тому що у похилому віці знижується енергетичний еквівалент харчового раціону, змінюється його структура, знижується рівень платоспроможного попиту громадян.

Отже в Україні мають місце деякі демографічні фактори, що якісно впливають на ринок продуктів харчування.