Вітаміни, Детальна інформація

ВІТАМІНИ

Уперше з вітамінами зіткнувся росіянин учений Лунін. Він провів експеримент із мишами, розділивши їх на 2 групи. Одну групу він годував натуральним незбираним молоком, а іншу тримав на штучній дієті, що складається з білка-казеїну, цукру, жиру, мінеральних солей і води.

Через 3 міс. миші другої групи загинули, а першої залишилися здоровими. Цей досвід показав, що крім живильних речовин для нормальної життєдіяльності організму необхідно ще якісь фактори.

Трохи пізніше голландський учений Эйкман - лікар, що працював на острові, Ява звернув увагу на те, що серед населення, хто харчувався полірований очищеним рисом хворіли на захворювання зв'язаним із поразкою нервової системи - поліневрит. Ці ж випадки були відзначені у в'язниці, серед ув'язнених. Це захворювання було названо Бери-Бери. У 1911 році поляк Казимир Функ виділив зі шкірки рису речовина, яке попереджало захворювання Бери-Бери. Ця речовина містила аміногрупу і він його назвав вітамін (кручена - життя, амін - амін, тобто життєвий амін) . До теперішнього часу відомо більш 30 вітамінів. Деякі з них не містять аміногрупу, але за традицією вони теж називаються вітамінами.

Вітаміни - це низькомолекулярні біологічні активні речовини, що забезпечують нормальний плин біохімічних і фізіологічних процесів в організмі. Вони є необхідні складової їжі і роблять дію на обмін речовин у дуже малих кількостях. Добова потреба у вітамінах виміряється в міліграмах, мікрограмах. Деякі вітаміни можуть узагалі не синтезуватися в чи організмі синтезуватися в недостатніх кількостях і повинні надходити ззовні (добова потреба холіну - 1 г/доб, добова потреба в поліненасичених вищих жирних кислотах 1 г/доб) Вітаміни містяться в продуктах рослинного й тваринного походження, тому важливо знати вміст вітамінів у продукті. З харчових продуктів вітаміни виділяють використовуючи полярні й неполярні розчинники. Для кількісного визначення використовують флюорометричні, спектрометричні, титрометричні, фотоколориметричні методи. Для поділу вітамінів використовуються хромотаграфічні методи.

Усі вітаміни різноманітні по хімічній будові і властивостях. І їх розділяють на 2 групи по розчинності:

водо-розчинні вітаміни - З, група В, і ін.

жиро розчинні - А,Д,Е,К.

Вітаміни або називають латинськими буквами (А,У,З,D) або хімічною назвою по авітамінозі який притаманні даному вітаміну.

Провітаміни - речовини, що за певних умов переходять у вітаміни (каротин, наприклад, переходить у вітамін А, 7-дегідрохолестерин переходить у вітамін Д3).

При нестачі вітамінів розвивається гіповітаміноз, а при відсутності їх розвивається авітаміноз. При надлишку вітамінів розвивається гіпервітаміноз.

Причини авітаминозів:

При дефіциті вітаміном у їжі

При порушенні процесу усмоктування вітаміном у кров, при захворюванні кишечнику

При порушенні механізмів, що лежать в основі дії вітаміном на клітку (при вагітності)

При ряді професійних захворювань - у водіїв, робітники гарячих цехів, і т.д. коли потрібно більше вітамінів чим у звичайних умовах.

Біологічна роль вітамінів - вплив на функції ферментом. Велика частина вітамінів у виді чи коферментів кофакторів входить до складу ферментом.

Антивітаміни - структурні аналогія вітамінів, що блокують рецептори вітаміном (параамінобензойна кислота, наприклад, потрібна для нормального росту мікроорганізмів кишечнику. Антивітаміном для неї є парааміносаліцилова кислота - ПАСК. ПАСК є конкурентом інгібітором і блокатором рецептором ПАБК. Ця властивість використовується у фармакології для створення і пошуку препаратів - сульфаніламідів, які придушують ріст чужорідної флори, шляхом інгібування параамінобензойних рецепторів).

ВІТАМІН У1 (ТІАМІН, АНТИНЕВРИТНИЙ)

Особливості хімічної структури: має 2 кільця — піримідинове й імадозольне. Біологічна активність У1 зв'язана з імідазольним кільцем.

Фізико-хімічні властивості.

Кристалічний препарат у вигляді безбарвних голок, добре розчинний у воді, крижаній оцтовій кислоті, етиловому спирті. Стійкий у кислому середовищі при температурі 140 градусів. Кислі розчини вітаміну В1 можна стерилізувати. При варінні їжі вітамін може руйнуватися (чи при перебуванні в лужному середовищі) або вимиватися у воду. Під дією окислювачів У1 переходить у тіохром, що легко визначити по інтенсивній синій флюоресценції. Реакція покладена в основу кількісного визначення вітаміну В1. стійкий до ультрафіолетових променів. У природі розповсюджений широко. Більше всього в рослинних продуктах. Особливо багато в сухих харчових і пивних дріжджах, у неочищеному рисі, борошні, горосі. У тваринних продуктах - у печінці, нирках, серці, головному мозку.

Кофермент вітаміну В1 - тіамінпирофосфат (ТПФ) і тіаміндифосфат (ТДФ).

Фосфорований препарат - кокарбоксилаза. Кокарбоксилаза широко використовується в клінічній практиці - у терапії інфаркту міокарда для збільшення метаболічної активності міокардіоцитів.

Добова потреба складає 2-3 мг.

ТПФ чи ТДФ входять до складу 3 ферментів:

піруватдегідрогеназа, що каталізує окисне декарбоксилування пировиноградної кислоти у вуглеводному обміні.

Альфа-кетоглютаратдегідрогеназа. Каталізує окисне декарбоксилування альфа-кетоглютарової кислоти

транскетолаза-фермент пентозного циклу (пентозофосфатного). Здійснює перенос гликоль-альдегидного радикала від кетоцукрів на альдоцукру

У1 є інгібітором ферменту - холінестерази, яка розщеплює медіатор ЦНС ацетилхолін.