ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ МІСЬКОГО ТА СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ, Детальна інформація

Регіональні особливості демографічної ситуації формуються під дію зовнішніх та внутрішніх для даної країни чинників, у тому числі й природних умов, базового генофонду, правових, моральних та релігійних норм, адміністративно-регулятивних актів, екологічних умов проживання тощо.

Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні.

Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок територіальних відмінностей природного середовища (поверхні,клімату,гідографічної мережі, корисних копалин, якості земельних ресурсів та ін.).

Територіальні особливості розселення, крім того, залежать від

інтенсивності та напрямів постійних та маятникових переміщень населення.

Розселення, як відомо, оцінюється регіональними відмінностями в густоті населення, співвідношенням чисельності міських і сільських жителів, інтенсивності зміни кількості жителів сільських і міських населених пунктів тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей,в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій,призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьмому населенні України та її областей (табл. 1).

Дія цих чинників у конкретних регіонах має свої особливості і загальний стан демопроцесів утворює мозаїчну картину як у кількісному так і в якісному плані. Дослідження цієї картини дасть змогу визначити, за рахунок яких регіонів і в якому напрямку розгортаються процеси відтворення населення. До того ж демоситуація в окремих регіонах може стати базою, на якій ґрунтуватимуться моделі майбутнього стійкого відтворення народу України в цілому та певних регіонів зокрема,формування демонолітики держави.

На території України чітко виділяється дія трьох чинників,що впливають на розміщення населення, в тому числі міського.Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них. Так, міське населення з 1913 до 1994 р. зросло у 5,2 раза, а сільське зменшилося в 1,7 раза. Тепер в Україні 445 міст та 909 селищ міського типу. Між цими двома видами поселень є істотна відмінність. Містом,в Україні,вважають населений пункт,який виконує промислові, транспортні, культурно- торгові та адміністративні функції, а населення складається переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Міста поділяють на економічні (промислові, транспортні,торгово-розподільні) та неекономічні (адміністративні, рекреаційні та ін.)

Соціально-економічний розвиток суспільства, індустріалізація,зміни в структурі праці зумовлюють зростаючу концентрацію населення в містах. За 1940—1991 роки, наприклад, кількість міських жителів України зросла з 14,0 до 35,1 млн чол., тоді як кількість сільського населення скоротилася з 27,0 до 16,8 млн чол. (при збільшенні чисельності всього населення з 41,3 до 51, 9, або на 10, 6 млн чол.). Значно зменшилася

Таблиця 1

Кількість міських і сільських жителів по областях на 1 січня 1991 року

(Народне господарство Української РСР у 1990 році.С22.)

Області Чисельність населення,

тис.чол.

міського сільського

Процент

міського

населення

Україна 35085,2 16852,2 68

Вінницька 871,1 1043,3 46

Волинська 539,8 529,2 50

Дніпропетров. 3266,7 642,0 84

Донецька 4836,0 510,7 90

Житомирська 817,8 692,9 54

Закарпатська 529,3 736,6 42

Запорізька 1602,6 497,0 76

Івано-Франків. 616,8 826,1 43

Київська(без Києва) 1069,8 876,6 55

м.Київ 2643,4

100