Наш космічний дім - земля, Детальна інформація

Реферат на тему:

НАШ КОСМІЧНИЙ

ДІМ — ЗЕМЛЯ

Довгі сторіччя пішли на те, щоб з'ясувати, яку форму має наша планета, і від наївних біблійних уявлень прийти до висновку про кулястість Землі.

Але якби ця проблема виникла перед наукою вперше сьогодні, її було б розв'язано буквально впродовж кількох годин. Для цього досить було б сфотографувати Землю з борту космічних апаратів з різних точок космосу і порівняти здобуті зображення між собою. Цей приклад, між іншим, показує, як поява нових методів дослідження значно прискорює процес пізнання навколишнього світу.

Астрономія «навпаки». Астрономія нагромадила величезний досвід дистанційного вивчення різних об'єктів. І він знадобився тоді, коли одним з цих об'єктів стала наша власна планета. Подібний спосіб вивчення Землі з космосу можна назвати «астрономією навпаки». Завдяки цьому способу дослідження значно розширилися наші знання про Землю, зокрема, при спостереженні з космосу були виявлені певні загальні закономірності, які не можна було відкрити, залишаючись на Землі.

Якщо з дуже близької відстані роздивлятися театральну декорацію чи велике художнє полотно, то в кращому разі можна розпізнати окремі деталі — загальне враження не складеться. Для цього треба відійти на деяку відстань. Так і при вивченні Землі.

При космічному фотографуванні виявилося одне цікаве явище. Як відоме, земна атмосфера є серйозною перешкодою для астрономічних спостережень. Вона заважає вивчати космічні об'єкти, розрізняти окремі їх деталі. Щось аналогічне відбувається і при спостереженні земної поверхні з борту космічного корабля. Товща повітря перешкоджає розглянути окремі деталі. Однак при великомасштабному фотографуванні, метою якого є виявлення глобальних геофізичних закономірностей, це явище відіграє позитивну роль. Атмосфера в цьому випадку перетворюється на своєрідний фільтр, який відсіює другорядні деталі і тим самим дає змогу виявити найважливіші риси геологічних структур, рослинного покриву, грунту та ін.

На знімках, зроблених з великих висот, добре видно й особливості глибинної будови Землі. Крізь шари сипких покладів ніби просвічує будова більш глибоких горизонтів земної кори. Такі знімки містять принципово нову інформацію, що сприяє виявленню нових покладів корисних копалин. За допомогою цих знімків можна вивчати й закономірності великомасштабних геологічних процесів.

Так, наприклад, була виявлена велика кількість кільцевих структур з поперечником від сотень метрів до 700 км. Особливо вони поширені на щитах стародавніх платформ. Можна припустити, що великі кільцеві структури — це найдавніші розломи, що виникли на найбільш ранніх стадіях розвитку земної кори, своєрідні душники, які з'єднують поверхню Землі з підошвою літосфери, де в основному акумулюється внутрішня енергія нашої планети.

Не доводиться сумніватися в тому, що для подальшого вивчення Землі знадобиться поєднання наземних і космічних методів дослідження.

Дещо забігаючи наперед, зазначимо, що у вивченні Землі й інших планет Сонячної системи наука йшла протилежними шляхами. Землю ми вивчали спочатку безпосередньо «зблизька», а потім перейшли до її дистанційних досліджень за допомогою космічних апаратів. Планети ж, навпаки, спочатку вивчались дистанційними астрономічними методами, а останніми роками завдяки розвитку космічної техніки з'явилася можливість їх безпосереднього вивчення.

І в тому і в іншому випадку застосування нового способу дослідження дало можливість здобути надзвичайно цінну додаткову інформацію, розширило уявлення про ці небесні тіла.

Людина і природа. Взаємозалежність властивостей організму людини й тварин і навколишнього середовища захисники релігії пояснюють наявністю доцільного «божественного плану», божественною гармонією всього існуючого. Насправді ж спостережувана нами узгодженість властивостей природи і життя цілком може бути пояснена без допомоги надприродних сил. Ця узгодженість — результат тривалої взаємодії різноманітних процесів, що відбуваються у неживій природі і живих організмах.

Людина — частка природи, її породження. Як розумна істота вона формувалася протягом багатьох поколінь, у певних зовнішніх умовах. У цих умовах відбувалася й розвивалася і її практична діяльність.

Що ж являють собою фізичні умови, які людство дістало «у спадок» від природи? Ці умови добре відомі, та все ж коротко нагадаємо їх.

Наш космічний дім — Земля — третя за відстанню від Сонця планета Сонячної системи. Вона рухається по майже круговій орбіті довкола денного світила на середній відстані близько 150 млн. км від нього. Земля — велетенське кулясте тіло поперечником близько 12800 км і масою близько 6 • 1024 кг. Завдяки тяжінню Земля

утримує довкола себе атмосферну оболонку, що сягає у висоту близько 1000 км і поступово переходить у безповітряний космічний простір.

До складу атмосфери входить близько 21 % кисню, життєво необхідного для людини і тварин. Ця кількість кисню підтримується в результаті процесу фотосинтезу, що відбувається під дією сонячного світла в зеленому листку рослин і водоростях, а також завдяки життєдіяльності деяких видів бактерій і мікробів.

В атмосфері Землі є шар озону, який відіграє надзвичайно важливу роль для всього живого, оскільки він затримує згубне для життя ультрафіолетове випромінення Сонця.

Атмосфера відіграє істотну роль і в підтриманні теплового балансу планети, бо поглинає значну частину випромінювання Землі, не даючи йому виходити в космічний простір.

Надзвичайно важливе значення для існування життя на Землі має й гідросфера — водна оболонка нашої планети. Вода входить до складу живої клітини, живої речовини. Саме у водному середовищі відбуваються ті біохімічні реакції, які становлять сутність життя.

Завдяки постійному нахилу осі обертання Землі до площини її орбіти на нашій планеті існують різні кліматичні пояси і змінюються пори року. З добовим обертанням пов'язана і наявність у Землі досить сильного магнітного поля, що створює нездоланний бар'єр для заряджених частинок різних космічних випромінювань, які мають негативну біологічну дію.

Такими е ті основні фізичні умови, на тлі яких проходив розвиток і становлення життя на Землі, формування людини.

Боротьба за існування і природний добір спричинилися до того, що в структурі й будові живих організмів відбилися зовнішні умови. Інакше кажучи, між властивостями живих організмів й навколишнім середовищем

існує тісний взаємозв'язок. Зокрема, більшість особливостей людини і тварин визначені такими фізичними умовами космічного порядку, як сила тяжіння, швидкість добового обертання Землі, склад випромінювання Сонця тощо. Дія всіх цих факторів позначається на будові кістяка людини і тварин, дихального апарату й системи кровообігу, на будові органів чуття й центральної нервової системи.

Так, наприклад, дія сили земного тяжіння зумовила оптимальні розміри живих істот, що населяють суходіл. У воді ж, де дія сили земного тяжіння певною мірою компенсується виштовхувальною силою, живуть і більші тварини. Наприклад, деякі екземпляри китів досягають у довжину близько 33 м і важать понад 1600 кН. На суші подібні чудовиська були б занадто неповороткими і навряд чи змогли б існувати.

Інший приклад: відомо, що в сонячному світлі найбільша енергія припадає на випромінювання з довжиною хвилі 555 нм (жовто-зелена частина спектра). І відповідно до цього око людини виявляється найчутливішим саме до жовто-зеленого кольору.

Космічні «обставини» визначили й «ритми» в життєдіяльності живих організмів. Так, наприклад, життєвий цикл найпростішого одноклітинного організму — амеби — триває 24 год, тобто добу. З цього часу амеба 20 год росте, а 4 год припадає на підготовку клітини до поділу і на сам поділ.

Перелітні птахи здійснюють польоти в строго визначені періоди року.